Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 січня 1925 (п’ятниця)

Харків. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову “Про додаткові пільги незаможному селянству”. По-перш, на придбання племінних тварин у державних племінних господарствах і радгоспах; по-друге, на оренду земель промислового і сільськогосподарського значення (садів, городів, лугів, сінокосів і т.п.) за умовою, коли до нової міської межі входили поселення сільського типу; по-третє, на безкоштовний або пільговий випас худоби на площах державного лісного фонду, на землях цукрових заводів, і вільних від засівів; по-четверте, на придбання на пільгових умовах сільськогосподарських машин і знарядь; уп’яте, на отримання на пільгових умовах або безкоштовно лісного матеріалу з особливих фондів, що щорічно виділялися Економічною нарадою УСРР та деякі інші. Всі пільги надавалися виключно сільськогосподарським об’єднанням незаможних селян.
ЗУ України, 1925, Від. № 3. — Ст. 26.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7