Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 лютого 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про хід хлібозаготівель. Підтверджено попередні постанови про залишення в УСРР кукурудзи, заготованої для експорту; про завезення жита з інших районів СРСР для задоволення потреб РСЧА; про встановлення в УСРР синдикованих цін на жито на рівні ринкових та щодо посилення його заготовки. Ухвалено заходи, що сприяли експорту житнього борошна до УСРР. Зауважено на необхідності завезення хліба основними хлібозаготівельниками до всіх робітничих центрів, а не тільки до раніше встановлених. Вирішено порушити перед ЦК РКП(б) питання про залишення для України старого порядку встановлення Наркомвнуторгом УСРР продажних цін на житнє борошно та про покриття збитків для хлібозаготівників на рівні 3,5 коп. за рахунок державних дотацій або з прибутків заготівників інших районів для утримання цін для Донбасу.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 58, арк. 12 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7