Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 лютого 1977 (п’ятниця)

Постановою Ради міністрів УРСР Державному заслуженому академічному ансамблю танцю України присвоєно ім’я народного артиста СРСР П.Вірського – лауреата Державних премій СРСР і Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка, який протягом довгих років був художнім керівником колективу. Хореографічні постановки балетмейстера “Жовтнева легенда”, “Ми пам’ятаємо”, “Сестри”, “Свято братерства” широко популярні серед глядачів. На урочистих зборах 4 лютого з цієї нагоди виступив перший заступник міністра культури УРСР Я.Вітошинський, художній керівник – директор ансамблю, заслужений діяч мистецтв УРСР – К.Василенко.
Радянська Україна. – 1977.– 5 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1976-1985: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 459 с. - ISBN 966-02-3607-7