Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 січня 1922 (субота)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про селян Запоріжжя, заарештованих за невиконання продподатку. Х. Раковському доручалося з’ясувати, чому вони досі не звільнені, а президії ВУЦВК – вжити заходів до їх звільнення, за виключенням тих, що злісно ухилялися від виконання продподатку. Аналогічну директиву по партійній лінії пропонувалося надати всім губкомам голодуючих губерній. Особисто Буздаліну ставилося за обов’язок зробити доповідь у президії ВУЦВК про ув’язнених.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 15.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7