Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 лютого 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про відрядження [дипломатичної – Авт.] місії УСРР в Америку. Зважаючи на значну кількість в США та Канаді емігрантів українців з УСРР та Східної Галичини, визнавалося доцільним відправити місію до цих країн з метою організації серед українських та галицьких робітників і селян агітаційної кампанії за надання допомоги голодуючим. Головою місії призначався В. Затонський із залишенням його головою кооперативної ради. Також пропонувалося включити до складу місії професора М. Грушевського. Всю технічну роботу по підготовці місії доручалося провести. А. Іванову”.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 30.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7