Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 квітня 1922 (п’ятниця)

Відень, Австрія. Організовано Комітет “Голодуючим України”, до якого входили представники Української жіночої спілки, Комітету робітників, Українського соціологічного інституту, Студентського товариства “Січ”, товариства соціалістичної молоді ім. М. Драгоманова, Жіночої ліги миру і свободи, Спілки українських журналістів і письменників, Товариства прихильників освіти, а також особисто запрошені громадські діячі: М. Грушевський, О. Олесь, Д. Левицький, Я. Окунєвський, Ю. Сірий (Тищенко) та деякі інші.
Громадський вісник, Львів, 1922, 8 червня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7