Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 липня 1922 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило пропозицію Наркомосу УСРР про скликання Всеукраїнського конгресу учених. На наркомат покладалася відповідальність за уникнення перетворення конгресу на антирадянську демонстрацію професури. У зв’язку з цим Наркомосу рекомендувалося не оголошуючи строк скликання конгресу, провести його тоді, коли б для цього склалися сприятливі умови.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 30, арк. 1.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7