Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 жовтня 1922 (понеділок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило доповідь голови ДПУ УСРР В. Балицького про соціалістів-революціонерів та меншовиків. Ухвалено визнати роботу ДПУ УСРР по ліквідації соціалістів-революціонерів та меншовиків ударною, запропоновувавши його органам провести “вилучення представників цих партій до оголошення виборів до рад”. Відповідно Наркомюсту УСРР доручалося посилити судові репресії за антирадянські виступи. Особисто Шубіну ставилося за обов’язок регулярно інформувати політбюро про внутрішньопартійне життя антирадянських партій.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 86 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7