Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 вересня 1923 (п’ятниця)

Москва. Тристороння російсько-польсько-українська комісія розглянула вимогу польського уряду з посланням на Ризьку угоду про передання Польщі частини книжок з бібліотеки та навчально-допоміжних посібників Київського університету, що раніше належали Кременчуцькому ліцею, а також волинських актових книг, котрі зберігались у Центральному архіві при ВУАН. За висновками науково-історичної і юридичної експертизи, проведеної комісією Київського інституту народної освіти на чолі з проф. Н. Лободою, претензії польської сторони визнано необґрунтованими. Польському уряду відмовлено в їх задоволенні.
Пролетарская правда, Киев, 1923, 26 сентября.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6