Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень, 12 1933 (неділя)

Лист Київського обласного відділу ДПУ про голодування населення 28 районів області. Зазначено, що в с. Коженці Букського району опухло 286 осіб, з них 59 колгоспників, померло у січні – 8, у лютому – 32 особи, а бригади сільради щоденно знаходять трупи померлих, виявили за два дні 16 трупів; у с. Маньківка пухлих і виснажених на ґрунті недоїдання 400 осіб, за два місяці померло 30, у селі «шаленіє тиф»; у с. Харківка хворих і виснажених 234, пухлих 109 селян; у Володарському районі термінової допомоги потребують 7 тис. осіб, з них дві третини колгоспники; у Білоцерківському районі голодом уражено 47 населених пунктів. Пояснюється, що «наведені цифри надто зменшені, позаяк районапарати ДПУ обліку кількості голодуючих і пухлих не ведуть, а про справжню кількість померлих від голоду інколи невідомо і сільраді». Звернено увагу на те, що трупи у багатьох селах своєчасно не ховають, а звалюють у дворах та погребах, спеціальні бригади сільських рад ховають їх у «спільних ямах» по 10–15 трупів
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 429–435.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.