Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Квітень, 29 1933 (субота)

Директива Мелітопольського райкому КП(б)У головам колгоспів, сільських рад, секретарям партосередків про порядок розподілу продовольчої позики. Впроваджено видачу позики борошном на руки колгоспникам виключно на зароблені трудодні, заборонено витрату на «приварок», крім трактористів (150–200 г на кожного). Встановлено норми видачі допомоги: трактористам – 600 г печеного хліба на добу, ударникам – 800 г, «погано працюючим» зменшувати до 400 г; на трудодні – від 200 до 300 г борошном; на прополці пропашних культур, городини – 300 г борошна; ковалям, слюсарям з ремонту техніки та реманенту – 500 г борошна на трудодень; працюючим у садівництві – 250 г; головам колгоспів – 350 г; працюючим на косовиці – 400 г; різноробочим – 150 г, а решті – «всіляку видачу – негайно припинити»
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 503–504.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.