Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень, 25 1933 (четвер)

Протокол допиту свідка. Зазначено, що в с. Горошине Оболонського району Харківської області батько зарізав 8-річного сина, тому що «не було зовсім чого їсти», м’ясо «поклав у макітру і тримав в хаті у куточку біля дверей», а «голову, нутрощі і кінцівки ніг та рук відніс вночі і викинув у річку Сулу»
ДА МВС України. – Ф. 32. – Оп. 1. – Спр. 15151. – Арк. 8–11.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.