Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Червень, 2 1933 (п’ятниця)

Політзведення начальника політвідділу Тростянецької МТС Вінницької області. Повідомив, що йому особисто вдалося «підняти на роботу усіх колгоспників, домогтися перевиконання норми кіньми, вигнати на роботу усіх корів», не видавати ранком громадського харчування тим селянам, які запізнилися на 10–15 хвилин. Підкреслювалося, що по закінченню колгоспної роботи видавали 400–600 г хліба тим, хто виконав норму, іншим – «хліб не видається». Норму не виконували «зазвичай лише дуже виснажені». Інформував про смертність від голоду та опухання, яка «знову дуже різко зросла», про невиконання його прохання про надання допомоги, тому що «ситий голодного не розуміє», особливо, коли не бачить «всього жахіття голоду». Нарікав на відсутність допомоги Червоного Хреста, страхових кас, взаємодопомоги, що чиновники відпочивають на курортах Криму, Кавказу, а «тут в селі Четвертиновка з 1-го січня поточного року померло від голоду 425 осіб», з них 180 колгоспників, а пухлих від голоду 368 осіб, відтак було мало сподівань на їх порятунок, а «таких четвертиновок добрий десяток в одному Тростянецькому районі»
Голод і голодомор на Поділлі: 1920–1940 рр.: Збірник документів і матеріалів. – Вінниця, 2007. – С. 437.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.