Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень, 17 1932 (четвер)

Харків. Постанова ЦК КП(б)У про підготовку колгоспних насіннєвих фондів та організацію взаємодопомоги. Всім областям України рекомендувалося організувати «соціалістичну взаємодопомогу» насінням районам, прикріплюючи нужденні до «передових». Персональна відповідальність за збір насіннєвого фонду покладалася на секретарів парторганізацій та голів райвиконкомів. Насіннєву допомогу пропонувалося надавати за рахунок насіннєвих фондів тих колгоспів, у яких вони становили понад 90 % потреб колгоспів, а розмір позики не мав перевищувати 10 % наявних фондів. Виконання постанови забезпечувалося шляхом контролю за посівом. Зважаючи на затяжну весну, пропонувалося мобілізувати для засіву насіння не тільки ранніх ярих, а й пізніх зернових культур. Перевірку насіннєвих фондів у колгоспах належало проводити не за бухгалтерськими книгами, а за фактичною наявністю
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 130–132.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.