Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Липень, 2 1932 (субота)

Москва. Лист Й. Сталіна до Л. Кагановича та В. Молотова. Пропонував звернути серйозну увагу на Україну. Висловлювалося занепокоєння з приводу можливості втрати України. Критикував позицію першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора та В. Чубаря. Звинуватив Чубаря у «розкладі» та «опортунізмові», а Косіора – в «гнилій дипломатії щодо ЦК ВКП(б) і злочинно-легковажному ставленні до справи». Вважав, що «керувати цим товаришам Україною» було «не по силах», висловив думку про їхнє відкликання до Москви. Вимагав усіх заходів до того, щоб «переломити настрої працівників, ізолювати плаксивих і гнилих дипломатів (не зважаючи на особи!) і забезпечити насправді більшовицьке рішення конференції»
Сталин и Каганович. Переписка. 1931–1936 гг. – М., 2001. – С. 210.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.