Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 січня 1921 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про закордонну роботу. Ухвалено звернутись із клопотанням до ЦК РКП(б), по-перше, для отримання дозволу на те, щоб партійна робота ЦК КП(б)У в Галичини та Бессарабії проводилася під контролем й за директивами Комінтерну; по-друге, щоб підтвердити угоду з ЦК Польщі; й, по-третє, щоб підтримати рішення про організацію українського видавництва в Відні на чолі з Левицьким, в якому б на противагу журналу В. Винниченка „Нова доба” випускався прорадянський журнал.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 7.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7