Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 лютого 1921 (четвер)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про інженерів для Центрального правління кам’яновугільної промисловості (ЦПКП). В. Чубарю доручалося відправити в розпорядження Г. П’ятакова 30 інженерів і техніків, а також повторити запит перед ЦПКП про потребу в інженерах з вказівкою їх спеціальностей. Чубарю також ставилося за обов’язок зв’язатися з ЦК РКП(б) для отримання дозволу на відправку до Донбасу інженерно-технічних працівників, які вивозилися з Криму. В зв’язку з запланованою мобілізацією інженерів і техніків в Одесі, що мала проводитися Івановим, пропонувалося надіслати телеграму голові Одеського губвиконкому Я. Дробнісу про сприяння Іванову.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 14 а.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7