Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 лютого 1921 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло до відома постанову ЦК РКП(б) про введення до Ради по зовнішній торгівлі РСФРР представника від УСРР; про те, що рада мала виокремлювати для України товари, отримані з-за кордону; про утворення в Україні особливого імпортного фонду, а також про введення представника УСРР до бюджетної комісії РСФРР. Згідно з цією постановою було ухвалено: доручити наркоматам РСФРР виокремити зі своїх замовлень частку для України; Наркомзовнішторгу РСФРР виконати замовлення УСРР та спрямувати відповідну частку закуплених товарів в Україну через свого уповноваженого; ввести до Ради Зовнішторгу представника УСРР з правом вирішального голосу з питань українського імпортно-експортного плану. Зовнішторгу разом з РНК УСРР скласти такий план для здійснення товарообміну на селі; ввести представника УСРР до планової комісії при Наркомфіні РСФРР з правом вирішального голосу з питань, що стосувалися України, та з правом оскарження таких питань у РНК РСФРР.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 35-36.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7