Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

На цьому з’їзді серйозної критики зазнала діяльність Головного комітету, яку визнало непланомірною і надто політизованою. Кращими в плані захисту інтересів виявилися дії Тимчасового комітету, обраного після розкладу Головного комітету. Проти таких висновків рішуче протестувала українська фракція цього зібрання, яка твердила, що й Тимчасовий комітет займався переважно політикою. Щодо об’єднання з IV-м делегатським з’їздом залізничників розгорнулися гострі дебати і лише 28 квітня вирішили направити на його засідання двох представників “для інформації”.
Робітнича газета. – 1918. – 26, 27, 28 квітня.

Як писала “ Народня воля”, близько пів на четверту дня до будинку Центральної Ради прибув “відділ німецького війська з панцерним автомобілем та кільканадцятьма самострілками на возах”. Оточивши будинок, солдати увірвалися в середину. До зали засідань Малої ради спочатку увійшли десь 50 солдатів з офіцером. Останній наказав усім підняти руки вгору. Лише М.Грушевський та М.Порш не підкорилися команді. Тим часом залу заповнювали все нові й нові озброєні солдати. Старший офіцер оголосив, що заарештують лише міністра внутрішніх справ українського соціал-демократа М.Ткаченка, міністра закордонних справ українського есера М.Любинського, військового міністра, українського есера О.Жуковського, земельних справ українського есера М.Ковалевського та директора адміністративного департаменту МВС Ю.Гаєвського. Але присутніми виявилися лише М.Любинський та Ю.Гаєвський, затримали також дружину М.Ткаченка. Роззброївши присутніх, їх переписували і по одному дозволяли залишити залу засідань. Обшукували навіть жінок. Ця процедура завершилася лише о п’ятій годині. Частина німецьких військових залишилася в будинку Центральної Ради.
Народня воля. – 1918. - 30 квітня Робітнича газета. – 1918. - 3 травня.

О 23 год. 40 хв. голова РНМ В.Голубович надіслав телеграму представникові УНР при Уряді Німецької держави в Берліні О.Севрюку. У ній говорилося, що В.Голубовичем складена заява представнику Німецької держави при Українському урядові баронові Мумму фон Шварценштейна про ті події, що відбулися. О 4-й год. цього дня озброєні люди, одягнені у форму німецьких солдатів і офіцерів, оточили Центральну Раду. Члени УЦР і українського уряду, присутні на засіданні Ради, іменем німецького уряду були піддані обшукам і арештам. На протест голови УЦР проф. М.Грушевського не звернули ніякої уваги. Під час трусу у нього забрали всі документи. Обшуки тривали протягом трьох годин.
Народня воля. – 1918. – 30(17) квітня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

Біла Церква. З’їзд рад Васильківського повіту Київської губернії, на якому було представлено 20 волостей з 24, усього 160 делегатів. За інформацією з радянських джерел, спочатку велика група безпартійних селян була налаштована проти радянської влади. Але після виступів комуністів та боротьбистів вона змінила думку. До повітового виконкому було обрано лише комуністів і співчуваючих..
Коммунист. — 1919. — 11 мая

Київ. Народний комісар по військових справах УСРР М.Подвойський оголосив наказ наркома по військових справа РСФРР Л.Троцького про перекидання військ Червоної армії з Українського на Східний фронт у зв’язку з загрозою наступу білогвардійських армій Колчака.
Робітнича газета. — 1919. — 3 травня.

Київ. ЦК КП(б)У ухвалив постанову ”Про так звану соціал–демократичну партію незалежних України”, де звинуватив незалежників у контрреволюційності і оголосив боротьбу проти них.
Політична історія України ХХ століття. —Т. 2. — С. 357.

Крим. Реорганізація Російської армії генерала П. Врангеля. Реформовані частини і з’єднання було зведено в чотири корпуса: 1-й Добровольчий (генерал Кутепов), 2-й Кримський (генерал Слащов), Донський козачий (генерал Сидорин) та Кубанський козачий (генерал Писарев).
Липатов Н. 1920 год на Черном море. Военно-морские силы в разгроме Врангеля. – М., 1958. – С. 48.

Район Бершаді і Ободівки. Прилучення до Кінної бригади ЧУГА отамана Е. Шепаровича галичан, втікачів з польового штабу ЧУГА у Балті, серед яких були генерали А. Кравс і А. Вольф, полковник А. Шаманек.
Шанковський Л. Українська армія у боротьбі за державність. – Мюнхен, 1958. – С. 208.