Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Відень. В дивізійному військовому трибуналі відбувся грандіозний судовий процес про державну зраду над членами москвофільського (русофільського) “Русского народного совета Прикарпатской Руси” – депутатами Д.Марковим і В.Куриловичем, адвокатами І.Драгомирецьким і К.Чарленчакевичем та іншими особами, визнаними судом винними у спробах приєднати заселені українцями терени Австро-Угорщини до Російської імперії й засудженими до смертної кари, заміненої цісарем на довічне ув’язнення. Попик С. Українці в Австрії 1914–1918.
Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.; Чернівці, 1999. – С. 96–97.

Повідомлення Генерального штабу П.Скоропадського про кількість німецького війська в Україні (Таврія – 50 тис., район Катеринослава – 35 тис., район Харкова – 65 тис., між Білгородом та Гомелем – 50 тис., в тилу (на захід від Дніпра) – 100 тис., загалом – 300 тис.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К., 1967. – С.249.

Рада міністрів Української Держави ухвалила Статут Державного Сенату з рядом змін і поправок підтримала законопроект про перейменування “Міністерства судових справ” у “Міністерство юстиції” і створення при міністерстві юстиції Тюремного управління та затвердження штатів центральних установ міністерства юстиції. Члени уряду розглянули і схвалили законопроект про перетворення апіляційних судів. Голова української мирної делегації С.Шелухін доповів про хід роботи делегації на переговорах з РСФРР.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 78-78 зв., 79-79 зв., 80.

П.Скоропадський затвердив закон про громадянство Української Держави. Її громадянам заборонялося одночасно бути підданими іншої держави. На батьківщині вони отримували усю повноту політичних прав, в т.ч. активне та пасивне право участі у виборах до різних публічно-правових установ. Натомість на них покладався обов’язок всіма силами дбати про добробут України. Російські піддані, які на цей час перебували в Україні, визнавалися її громадянами. Особи, народжені в Україні, незалежно від їхнього місцеперебування мали право на українське громадянство в разі подання відповідної заяви протягом року після досягнення повноліття. Право на українське громадянство надавалося також особам, народженим громадянами Української Держави у шлюбі чужоземки з українським громадянином, усиновленим іноземцям до 17 років, шляхом натуралізації в разі перебування на території України протягом 3 років і спроможністю прогодувати себе і родину. Право на українське громадянство касувалося в разі прийняття тією чи іншою особою громадянства або підданства іншої держави. Закон про громадянство, ухвалений 2-4 березня 1918 р. Українською Центральною Радою, касувався. До “Закону про громадянство” додавалося “заприсяжне обіцяння”.
Державний вістник. – 1918. – 11 липня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Повстанські загони отамана Д.Соколовського з'являлися на околицях Житомира та вздовж залізниці Бердичів-Козятин.
Боротьба. — 1919. — 12 липня.

Поїздка голови ВУЦВК Г.Петровського по місцевостях України, де нещодавно була встановлена радянська влада. Він виїхав з Києва 22 червня і відвідав Вінницю, Жмеринку, Козятин, Вапнярку. 2 липня був у Бірзулі, 4 липня — у Голті, 8 липня — у Єлісаветграді.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 23 июня; 1, 10 июля.

Київ. До міста прибув агітпоїзд Всеросійського ЦВК ім. Леніна, привіз багато агітаційної літератури. У складі поїзда діяв вагон–кінотеатр.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 3 липня.

Рейд загонів отамана Н. Махна по Бахмутському, Ізюмському, Костянтиноградському, Новомосковському та Павлоградському повітами, протягом якого їхня численність зросла до 10 тис. бійців.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 250.

Звернення командування 1-ої Кінної армії “До працюючого люду Галичини” з закликом підняти збройне повстання проти польських панів та петлюрівців.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 364 – 366.

Одеса. Тиждень добровільної явки дезертирів з Червоної армії, під час якої зареєструвалось 10500 дезертирів.
Більшовик (Одеса). – 1920. – 4 вересня.

Кам’янець-Подільський. Нарада діячів земських та міських самоврядувань за ініціативи губерніальної народної управи за участю міністра внутрішніх справ УНР О. Саліковського та товариша міністра фінансів УНР П. Видибіди.
Україна. – 1920. – 4 липня, 7 липня.

Постанова РНМ УНР “Про тимчасове заступництво інтересів Уряду УНР при Головній Команді Польського Фронту на Україні”. Для безпосереднього вирішення поточних питань, які виникали під час перебування польських військ на терені УНР, встановлювалася посада уповноваженого уряду УНР при головній команді польського фронту на Україні. Уповноваженим уряду УНР було призначено В. Дмитріїва.
ЦДАВО України. – Ф. 1092. – Оп. 2. – Спр. 445. – Арк. 33 – 33 зв.

Бессарабія. Група повстанців висадила міст під Чернівцями, Військовий ешелон зазнав аварію, багато вояків загинуло.
Коммунист, Харьков, 1921, 25 октября.

С. Сорокошичі Остерського повіту Чернігівської губернії. Викрито контрреволюційну організацію, на чолі з інженером Кузнєцовим.
Коммунист, Харьков, 1921, 14 апреля.

С. Когічевка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Розгромлено збройний загін отамана Курного.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 16 квітня.