Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

Київ. Ухвалення РНК УСРР декрету “Про склад радянських службовців”, у якому йшлося про обов’язкове анкетування службовців та пильне стеження за тими, хто належить до нетрудящих класів.
Коммунист. — 1919. — 9 мая.

Крим. Опубліковано декларацію Тимчасового робітничо–селянського уряду Криму про проголошення Кримської соціалістичної радянської республіки. До радянського уряду Криму увійшли Д.Ульянов (виконуючий обов’язки голови), П.Дибенко, Ю.Гавен, Я.Городецький, І.Назукін, Й.Полонський та ін.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. Енциклопедичний довідник. — С. 294.

Одеса. Утворення Тимчасового робітничо–селянського уряду Бессарабії на чолі з І.Криворуковим. Уряд видав маніфест про утворення Бессарабської радянської республіки як складової частини РСФРР.
Антонов–Овсеенко В.А. Вказ. праця. — Т. 4. — С. 47.

Коломия. 10-тисячне народне віче висловилося за підтримку Держсекретаріату ЗОУНР.
Кугутяк М. Історія Української націонал-демократії (1918-1929). — Том 1. — С. 505.

Проведення реорганізії армії УНР. Дієва армія УНР складалася з 6 піших дивізій: 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської і 6-ї стрілецької. В тилу проводилась організація 6 запасових бригад.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 75 – 76.

Женева (Швейцарія). З’їзд української партії соціалістів-федералістів під головуванням Г. Чижевського, в роботі якого взяли участь члени партії з Швейцарії, Франції, Англії та Бельгії.
Вперед (Львів). – 1920. – 30 травня.

Київ. Вступ до міста польського патруля легких кіннотників з групи полковника Ю. Рибака, які на трамваї з Пущі-Водиці доїхали до центру міста – Хрещатика – і повернулись назад.
Прушинський М. Драма Пілсудського. Війна 1920. – К., 1997. – С. 112.

Перші польські роз’їзди з’явилися в Києві ще 5 травня на західній окраїні міста, у Святошино, біля 7 години ранку. За іншими даними, роз’їзд легкої кінноти попрямував на північне передмістя Києва, Куренівку.
Лісевич І. У відблиску польських багнетів. Життя Києва під час перебування в ньому польських військ (травень – червень 1920 р.). – К., 2002. – С. 40;

Наказ в.о. житомирського повітового комісара В. Шумського про скасування волосних та сільських виконкомів, комбідів та інших інститутів радянської влади.
Вістник Волинського Губерніяльного Комісара. – 8 травня 1920. – Ч. 2. – С. 2

Вінниця. З Кам’янця-Подільського до міста прибули заступник голови Ради народних міністрів міністр юстиції і керуючий міністерством закордонних справ А. Лівицький, керуючий міністерством шляхів С. Тимошенко та міністр земельних справ С. Стемповський для побачення з Головним отаманом військ УНР С. Петлюрою. 8 травня вони повернулися до Кам’янця-Подільського.
Хвиля (Вінниця). – 1920. – 7 травня, 8 травня.

Київ. Утворений в останні дні перебування більшовиків у місті комітет громадської безпеки (Д. Коліух (голова), С. Єфремов, А. Ніковський, Л. Чикаленко та інші) вжив заходів для охорони міста і налагодження всіх сфер життя у час зміни влади.
Киевские новости. – 1920. – 9 травня.

Завершення Зимового походу армією УНР. З’єднання армії УНР під командою генерала М. Омельяновича-Павленка з 2-ою стрілецькою дивізією полковника О. Удовиченка в районі м. Ямполь та сіл Підлісівка – Кетроси. М. Омельянович-Павленко датує завершення Зимового походу 5 травня.За даними газети “Хвиля”, з’єднання армії УНР з військовими частинами сталося 5 травня. За даними газети “Киевские новости”, це відбулося 8 травня.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – С. 374.; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 402.; Хвиля