Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Франца Кікаля призначено новим комендантом січових стрільців.
Свобода. – 1916. – № 48, 25 листопада.

Київ. З’явилися накази Гетьмана всієї України та військ козацьких П.Скоропадського по Українському козацькому війську, які не лише визначали структуру керівних органів, але й нагадували кошовим, полковим та сотенним отаманам, що “праця по відбудуванню козацтва на Україні не є організація військових одиниць, але організація певних елементів на місцях для об’єднання їх в козацький стан, який з часом його повного національного і козацького розвитку буде зведено в військові одиниці”.
Державний вістник. – 1918. - 14 листопада.

Волинь. Телеграфом поширено наказ Гетьмана про запровадження в губернії стану надзвичайної охорони.
Державний вістник. – 1918. - 9 листопада.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Миколаївський повіт Херсонської губ. Повстання селян с. Полтавки (Баштанки) та навколишніх сіл проти денікінського режиму. Сили повстанців нараховували до 20 тис. озброєного війська. Було утворено т. зв. “Баштанську республіку” — територію, на якій існувала влада рад.
Супруненко М.І. Боротьба трудящих України проти денікінщини. — С. 177–178.

Свято присяги у Кам’янці–Подільському. Урочиста присяга Директорії, уряду та армії на вірність УНР. Увечері в місцевому театрі відбулась з приводу урочистостей вистава “Наталка–Полтавка”.
Україна. — 1919. — 15 жовтня.

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Москва. УІІІ Всеросійська конференція РКП(б) обговорила питання про політичне становище в Україні, ухвалила резолюцію "Про радянську владу на Україні", в основу якої було покладено резолюцію ЦК РКП(б), написану В.Леніним. Її головний зміст спрямовувався на подолання помилок і перегинів радянської влади у національній, земельній і продовольчій політиці, які саме й призвели до її падіння в Україні у 1919.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920). — К., 1957. С.3-5; Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 112.

У складі Червоної армії створено кавалерійську дивізію Червоного козацтва (8-а дивізія), командир — В.Примаков.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 594.

На залізничній станції Зятківці у Черкаському повіті Київської губ. Начальна команда УГА підписала попередній договір з командуванням Добровольчої армії про перехід УГА на бік останньої за умови, що вона не воюватиме проти Наддніпрянської армії. Наказом диктатора ЗОУНР Є.Петрушевича цей договір було визнано недійсним, а командувача УГА ген. М.Тарнавського звільнено з посади.
ЦДАВО України. Ф. 3866. — Оп. — Спр. 66. — Арк.1–2; Доценко О. Літопис української революції. — Т. ІІ. — Кн. ІУ. — С. 278–279.

Чернігів. Війська 12–ї Червоної армії розгромили 9–ту Зведену гвардійську дивізію білогвардійцйів і вступили до міста.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 440.

Листопадова катастрофа. Поразка армії УНР у боях з денікінцями, однією з причин якої стало припинення бойових дій УГА. Ліквідація Українського фронту. Знекровлена попередніми боями та пошестю тифу (залишилось 8–10 тис. вояків) українська армія виявилася затиснутою у “трикутнику смерті” в районі Старокостянтинова на Волині. На півдні та сході України діяла Добровольча армія, на заході — польська армія, на півночі — Червона армія. Під тиском переважаючих сил ворога армія УНР змушена була відійти на північ, на 15 листопада під її контролем залишилася невелика територія у районі м.Любар Волинської губ.
Політична історія України ХХ ст. — Т. 2. — С. 403.

Загальне перемир’я на польсько-більшовицькому фронті.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 142.

Дієва армія УНР тримала фронт від Могилева через Ялтушків до Літина завширшки до 120 км.
Удовиченко О. Україна у війні за державність. – К., 1995. – С. 183 – 184.

Чернігів. VІІ губернська конфернція КП(б)У, на якій заслухано звіт губпаркома та ухвалено резолюції про ведення агітації та пропаганди, про роботу на селі та боротьбу з бандитизмом.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 388 – 395.

Харків. І Всеукраїнський з’їзд жіноцтва (робітниць і селянок), на якому заслухано доповіді про завдання комнезаможів та обов’язки селянок, про допомогу Червоній армії збоку робітниць та селянок. Обговорювалися доповіді про боротьбу з неписьменством та виховання дітей, про охорону материнства та дитинства, соціальне забезпечення родин червоноармійців. З кожного докладу було вироблено відповідні резолюції.
Вісті (Харків). – 1920. – 3 листопада, 7 листопада, 11 листопада, 14 листопада.

Бухарест, Румунія. Румунська служба безпеки заарештувала групу більшовиків, які планували підірвати Північний залізничний вокзал столиці.
Купчик О.Р. Закордонний відділ ЦК КП(б)У – спецслужба українських більшовиків // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія – К.

Харків. За даними Центральної виборчої комісії, до столичної міськради обрано 879 делегатів. З них за партійною приналежністю – 872 члени КП(б)У, 4 кандидати в члени КП(б)У, 203 безпартійних; за статевою – 794 чоловіка та 85 жінок; за соціальним походженням – 654 робітника, 124 селянина, 102 представника інтелігенції. Загальна кількість виборці становила 197 тис. 137 осіб. 114 осіб було позбавлено виборчого права. Брали участь у голосуванні 94 тис. 165 виборців.
Коммунист, Харьков, 1921, 6 ноября.

Харків. Відбувся Всеукраїнський з’їзд органів постачання Червоної армії України та Криму.
Коммунист, Харьков, 1921, 6 ноября.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.