Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

У наказі по військовому міністерству повідомлялось, що військовим аташе в Німецьку Головну Ставку Східного фронту в Брест-Литовську призначено М.Любинського, а військовим аташе при Румунському Королівському урядові – Л.Суботича.
ЦДАВО України. – Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 30. – Арк. 73.

На засіданні Обласного комітету рад Донецько-Криворізького басейну при обговоренні декларації ЦВК Рад України про об’єднання всіх матеріальних і людських ресурсів на території України меншовики і есери виступили проти, але Обласний комітет ухвалив резолюцію, у якій Раді Народних комісарів Донецької республіки пропонувалось знайти конкретні форми для об’єднання сил на боротьбу з німецькими і австро-угорськими військами.
Известия Юга. – 1918. – 15(2) березня).

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Харків Голова РНК УСРР Х.Раковський здійснив 10–денну подорож, по південних губерніях та Донбасу. Відвідав Катеринослав, Мелітополь, Олександрівськ, Миколаїв, Херсон, Знам’янку, Кременчук, Полтаву, Алчевськ, Луганськ тощо. Всюди було проведено наради з апаратом радянської влади.
Боротьба. — 1919. — 29 березня.

Мінськ. ХІ загальна партійна конференція Бунду проголосила визнання радянської влади, зробивши застереження, що бундівці не беруть на себе відповідальності за її політику та залишаються на платформі тактичної опозиції. На з’їзді був присутній М.Рафес — представник комуністичного Бунду України.
Боротьба. — 1919. — 28 березня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Проскурів. Державна нарада, на якій були присутні члени Директорії, уряду, представники політичних партій. Заслухано звіт уряду, який зробив С.Остапенко, обговорено питання про подальшу зовнішньополітичну орієнтацію УНР. ЦК УПСР (центральної течії), що перебував на радянській території, через своїх емісарів І.Лизанівського та А.Степаненка передав Директорії домагання припинити переговори з Антантою та відновити переговори з Радянською Росією, визнавши попередньо радянську форму влади в Україні. До цих вимог приєдналась й УСДРП. Головний отаман С.Петлюра висловився проти переговорів з більшовиками. Нарада не прийшла до єдиної думки.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 111–112

Париж. Заступник міністра закордонних справ УНР А.Марголін, член української делегації на Паризькій мирній конференції, подав у відставку на знак протесту проти хвилі єврейських погромів в Україні..
Гунчак Т. Симон Петлюра і євреї. — С. 17

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.

Харків. Міська конференція партії лівих есерів (борбистів), на якій заслухано доповідь губпаркома і райпаркома та ухвалено резолюцію з рекомендацією зробити політичну лінію губпаркома чіткішою в питаннях професійного руху, економічної політики та мілітаризації праці, звернути більшу увагу на роботу в робітничих районах і на селі, збільшити видавничу діяльність.
Борьба (Харків). – 1920. – 11 березня.

Лисичанський район, Донецької губернії. Безпартійна робітничо-селянська конференція, на якій ухвалено резолюцію з поточного моменту (делегати висловились за тісний федеративний союз України з Росією та за необхідність “організації Ради народного господарства України за посередництвом Всеукраїнських з’їздів”).
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 284 – 285.

Перехід через гайворонський залізничний міст кінним полком Чорних Запорожців армії УНР. За допомогою захоплених в полон галичан командуванню армії УНР вдалося налагодити переговори з НК ЧУГА про їх приєднання до армії УНР. Переговори наслідків не мали.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 319, 321 – 322.

Овруч, Волинської губернії. Вступ до міста частин Червоної армії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 618.

Харків. ІV Харківська губернська конференція КП(б)У за участю 314 делегатів, які представляли більше 6 тис. членів партії. Обговорено порядок денний для Всеукраїнської конференції; ставлення до інших партій; взаємовідносини УСРР та РСФРР; економічну політику (застережено, що у галузі господарства механічно переносяться організаційні військові форми, трудові армії перетворюються в паралельні місцеві господарські органи, які усувають профспілки від економічного будівництва); політику партії на селі (заперечувалась необхідність створення організацій незаможного селянства для боротьби з куркульством і для здійснення продовольчої політики радянської армії); доповіді з місць по повітах про партійну роботу КП(б)У. На відміну від усіх губернських партійних організацій України, Харківська партійна організація на своїй конференції виступила проти лінії ЦК КП(б)У, висуваючи з усіх питань свої тези і пропозиції. Ухвалено резолюції про партійне будівництво, профспілки, про комуністичний союз робітничої молоді. Рішення Харківської губернської конференції мали значний вплив на роботу ІV Всеукраїнської конференції КП(б)У.
Комуніст (Харків). – 1920. – 14 березня, 16 березня;Образование и деятельность комсомольской организации Харьковщины. 1917 – 1920. Документы и мате

Харків. V Всеукраїнський з’їзд рад заснував орден Червоного трудового прапора УСРР.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 11 березня.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.

Донецька губернія. Проведено чистку профспілкових органів гірників і металістів від представників опозиційних партій. У складі президії губернської ради професійних спілок губком КП(б)У залишив двох бундівців з партійним стажем з 1919 р.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1088, арк. 10.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про взаємини між РСФРР і УСРР. Зазначалося, що ЦК КП(б)У залишалося на позиції тез Всеросійської конференції РПК(б) (грудень1919 р.) по національному питанню, але одночасно вважало вчасною необхідність конкретизації взаємин РСФРР і УСРР в сенсі визначення та уточнення прав і обов’язків УСРР. Для остаточної розробки порядку взаємин РСФРР та УСРР пропонувалося скласти спеціальну комісію з членів ЦК РКП(б) і КП(б)У, а Рейхелю особисто доручалося зібрати матеріали, що стосувалися взаємин органів РСФРР і УСРР в площині практичної роботі.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 49.