Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Після ліквідації у січні 1918 р. зародків автономії у Криму із встановленням радянської влади і окупацією півострова у квітні німцями під егідою останніх лише у червні 1918 р. був створений крайовий уряд Криму, який намагався здійснювати власний політичний курс.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.348.

Рада міністрів Української Держави у зв’язку з постійними вимогами представників австро-угорських властей про відпуск їм різних матеріалів постановила довести до відому німецьких і австро-угорських військових властей, що українським урядом запроваджено посаду Головного уповноваженого і слід звертатись до нього з вимогами різних запасів зі складів військово-громадських організацій. Рада міністрів розглянула штати штабу гетьмана П.Скоропадського і знайшла їх за надто збільшеними – ухвалено: ще раз переглянути їх вже створеною Радою міністрів комісією. Було схвалено Положення про Головного уповноваженого по управлінню і ліквідації організацій військового часу і вирішено запровадити його в життя по телеграфу, не чекаючи опублікування.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 48-48 зв., 49.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Київ. ЦВК рад України своїм рішенням створив Таврійську губернію з адміністративним центром у Мелітополі. До складу губернії увійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 331.

Повстанські загони отамана Д.Соколовського з'являлися на околицях Житомира та вздовж залізниці Бердичів-Козятин.
Боротьба. — 1919. — 12 липня.

Галицька армія в ході наступу визволила від поляків Чортків, Язловець, Бучач, Струсів, Теребовлю, Скалат, Підгайці, Тернопіль.
Довідник з історії України. — С. 1092.

Кам’янець–Подільський. Оповіщення міністра внутрішніх справ УНР І.Мазепи про відновлення у місцевостях, звільнених від комуністичної влади, губернських і повітових комісаріатів, земських, земельних та продовольчих управ.
Український козак. — 1919. — 12 червня.

Кам’янець–Подільський. Наказ уряду УНР селянам про організацію місцевої самооборони проти грабіжників і дезертирів з відступаючої Червоної армії.
Український козак. — 1919. — 12 червня.

Кам’янець–Подільський. Оповіщення уряду УНР до українського народу з приводу підривної діяльності українських несоціалістичних партій, які виступили натхненниками і організаторами заколотів отаманів В.Оскілка та П.Болбочана проти існуючої влади.
Український козак. — 1919. — 13 червня.

З Києва до району Проскурова вийшов агітаційний поїзд, очолений уповноваженим від народного комісаріату військових справ УСРР.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 12 июня.

Москва. Утворено Галицьке бюро при ЦК РКП(б). Діяло до 23 листопада 1920 року.
Верстюк В.Ф., Дзюба Е.Н., Репринцев В.Ф. История Украинской ССР. Хронологический справочник. – Киев, 1990. – С. 228.

Київ. Прокотилася хвиля масових арештів січових стрільців і старшин. Репресій зазнали Польовий штаб, Кіш 1-ї бригади ЧУСС, курсанти школи червоних старшин, запасні курені й тилові підрозділи, що дислокувалися у місті. Загалом у Києві нараховувалося 1200 галичан, 150 з яких під суворою охороною відконвойовано до Москви.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 307.

Провівши операцію по виходу з Криму, Російська армія генерала П. Врангеля захопила Північну Таврію.
Какурин Н., Вацетис И. Гражданская война. 1918 – 1921. – СПб., 2002. – С. 571 – 576.

ст. Жмеринка. Засідання РНМ УНР, на якому визнано необхідним відновити діяльність установ міністерства фінансів – Державного банку, Державної скарбниці і фінансової комісії; РНМ висловила протест проти окупації українських залізниць польською військовою владою на теренах, які знаходяться під керуванням уряду УНР.
ЦДАВО України. – Ф. 1429. – Оп. 2. – Спр. 53. – Арк. 34.