Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Львівська область. Утворено підпільну організацію “Український національний комітет”, який ставив своєю метою боротьбу за державну незалежність України.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті ХХ ст.). – К., 2000. – С. 399.

Москва. Відбувся пленум ЦК КПРС. На засіданні президії і пленумі ЦК КПРС було здійснено спробу усунути М.Хрущова, а також змінити склад керівних партійних органів. Проте вимоги, висунуті групою В.Молотова, Л.Кагановича, Г.Маленкова і Д.Шепілова, підтримки не знайшли. Пленум прийняв постанову про антипартійну групу Г.Маленкова, Л.Кагановича, В.Молотова, вивів їх з складу членів президії ЦК і членів ЦК КПРС, зняв з поста секретаря ЦК КПРС і вивів з складу кандидатів в члени президії ЦК та з складу членів ЦК Д.Шепілова.
Радянська Україна. – 1957. – 4 липня;Молодь України. – 1957. – 4 липня;Баран В.К. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992. – С. 19.

Київ. Відбувся пленум ЦК КПУ. Прийнято постанову “Про підсумки червневого пленуму ЦК КПРС і завдання партійних організацій України по збільшенню виробництва і продажу сільськогосподарської продукції державі”.
Радянська Україна. – 1958. – 5 липня.

Москва. Відкрилася сесія ВР СРСР, яка розглянула питання “Розброєння – шлях до зміцнення миру і забезпечення дружби між народами”.
Літературна газета. – 1960. – 15 січня.

Ходорівський район Львівської області. Створено підпільну т.з. “Ходорівську групу”, яка ставила своєю метою боротьбу за державну незалежність України.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С. 404.

У Донецькій, Станіславській, Львівській областях створено підпільну “Українську загальнонародну організацію”, перейменовану з часом в “Український національний фронт”.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К.,2000. – С.409.

м. Херсон. Виникла нелегальна організація “Вісник свободи України”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.550.

Київ, Одеса, Харків та інші міста. Поширювалися листівки від імені підпільної організації “Демократичний союз соціалістів”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.554.

В Івано-Франківській області від імені “Центрального штабу Українського національного фронту” поширювався “Меморандум ХХІІІ з’їзду КПРС”, в якому висувалися вимоги повернути в Україну депортовані родини, створити умови для розвитку української мови та літератури, покласти край політичним репресіям.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.429.

Центральний комітет КПУ і Рада міністрів УРСР розглянули питання про підсумки соціалістичного змагання областей і районів за збільшення виробництва і заготівель м’яса, молока та інших продуктів тваринництва у 1966 році.
Радянська Україна. — 1967.— 14 лютого.

На території Донецької, Івано-Франківської, Львівської, Кіровоградської області органами КДБ при Раді міністрів УРСР викрито осередки підпільної організації “Український національний фронт”.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.437.

У Києві та інших населених пунктах Української РСР розповсюджено листівки з критикою внутрішньої і зовнішньої політики КПРС, протестом проти вторгнення радянських військ у Чехословаччину.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.448.

Відомі діячі науки і культури, представники трудових колективів, студенти (серед яких кінорежисер С. Параджанов, літератори І. Світличний, Г. Кочур, В. Шевчук, Л. Костенко, М. Коцюбинська, Б. Харчук, З. Франко, історик М. Брайчевський - всього 139 осіб) звернулись з листом до Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, Голови Ради міністрів СРСР О. Косигіна, Голови президії Верховної Ради СРСР М. Підгорного, в якому вказали на тривожні симптоми реставрації сталінізму.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.445.

Західна Україна. Відбулася друга масова політична «чистка». Виселенню підлягали члени сімей репресованих «антирадянських елементів», у тому числі офіцерів, урядників, поліцейських, фабрикантів, поміщиків, членів політичних партій і громадських організацій і т.д. У ході цієї операції було депортовано майже 10, 5 тис. сімей, або близько 32, 1 тис. осіб (2,3 тис. із різних причин уникнули виселення). Більшість депортованих становили поляки (24 тис. осіб), українці (6,3 тис. осіб) та євреї (1.3 тис. осіб). Сім’ї репресованих виселили на 10 років до Казахської РСР.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Німецька адміністрація м. Белзу рамках проведення антиєврейських акцій — «звільнення міста від єврейської присутності» — зібрала колону євреїв у 1,5 тис. осіб і швидким пішим маршем перегнали їх через кордон у Сокалі на радянську територію. Радянська військова адміністрація спочатку надала примусовим біженцям допомогу, проте через кілька тижнів депортували всіх до єдиного на спецпоселення.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.– С.4344.

Західна Україна. У постанові Дрогобичського обкому партії зазначалося, що в області понад три тисячі ворожих елементів пробралося на відповідальні посади у промислові підприємства, кооперативи, торговельні та інші організації. Перед партійними організаціями та відділами НКВС на місцях ставилося завдання вести з ними рішучу боротьбу. На першій обласній партконференції Львівщини наводились дані, що обком КП(б)У, маючи факти про «засміченість» установ і підприємств класово ворожими елементами, розробив заходи щодо проведення їх чистки. За неповними даними, станом на 15 квітня 1940 р. з установ і підприємств Львова і області було звільнено 13 847 осіб, із навчальних закладів 1820. Подібна чистка звільнення з роботи і наступні арешти тривали в усіх західних областях УРСР.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст. Історичні нариси / Д.В.Архієрейський, О.Г.Бажан, Т.В.Бикова та ін. Відпов. ред. ВА.Смолій. К: На

Узбецька РСР. 233 кримських татар підписали лист-протест проти випуску книги З.Сагинбаєва «300 днів в тилу ворога», в якій відверто фальсифікується історія кримськотатарського народу.
Кримські татари: шлях до повернення. Кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х – початок 1990-х років) очима радянських спецс

Кримська область. Органами УКДБ та УМВС профілактовані активісти кримськотатарського руху Бекіров, Сеітметов, М.Муджабалаєв, Аметов.
Кримські татари: шлях до повернення. Кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х – початок 1990-х років) очима радянських спецс

м. Запоріжжя. Органами УКДБ профілактований активіст кримськотатарського національного руху Османов.
Кримські татари: шлях до повернення. Кримськотатарський національний рух (друга половина 1940-х – початок 1990-х років) очима радянських спецс

У зв’язку з прийняттям Законів УРСР від 2 липня 1968 р. про сільську і селищну ради депутатів трудящих УРСР президія Верховної Ради УРСР постановила внести зміни і доповнення до законодавчих актів УРСР, що передбачали адміністративну відповідальність: 1) указу президії Верховної Ради УРСР від 15 грудня 1961 р. “Про дальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку”; 2) положення про адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських рад депутатів трудящих УРСР від 15 грудня 1961 р.; 3) статті 6 указу президії Верховної Ради УРСР від 27 червня 1961 р. “Про посилення відповідальності за самогоноваріння і пияцтво в УРСР”; 4) статті 10 указу президії Верховної Ради УРСР від 26 квітня 1962 р. “Про посилення боротьби з бур’янами”; 5) статті 5 указу президії Верховної Ради УРСР від 16 травня 1963 р. “Про посилення відповідальності за згодовування худобі і птиці хліба та хлібопродуктів, скуплених у державних і кооперативних магазинах”.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 14. – Ст. 90.