Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У „Про заготовку і завезення для поточного споживання, заготовку та підготовку до зимового схоронення овочів”. Ухвалено, відповідно до рішення Економічної Ради при РНК СРСР від 29 березня 1939 р., затвердити плани: 1) заготівель овочів в Україні з врожаю 1939 р. у розмірі 959 970 тонн, у тому числі капусти – 255645 тонн, моркви – 63430, столового буряку – 58185, цибулі – 78855, огірків – 197855, помідорів – 262410, інших – 43410 тонн; 2) використання овочів з урожаю 1939 року, у тому числі вивезення за межі УРСР – 222 520 тонн, на централізовані поставки Москві – 47250 тонн, Ленінграду – 53750 тонн, для завезення до Сталіно – 56535 тонн, Ворошиловграду – 23985, Києва – 4400, Харкова – 3900, Одеси – 5400, Дніпропетровська – 2 тис. тонн.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.512. — Арк.25, 188-189.

Москва. ЦК ВКП(б) видав постанову про підготовку і видання нового, четвертого видання Творів В.І.Леніна.
Ідейній арсенал коммунистов. —М., 1971. — С.57; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Червона армія зайняла територію Бессарабії і Північної Буковини.
1941 год. В 2х книгах. Составители: Л.Е.Решин, Л.А.Безыменский, В.К.Виноградов, Д.Д.Воробьев, Ю.А.Горьков, В.П.Гусаченко, Л.А.Двойных, А.В.Коротков, В.

УРСР. На заводах і підприємства республіки відбулися чисельні мітинги з приводу мирного розв’язання радянсько-румунського конфлікту в питанні про Бессарабію і північну частину Буковини.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 29 червня.

Органи НКВС розпочали велику акцію щодо депортації біженців із Польщі, які перебували на території Західної України. Вони виселялися до 14 республік, країв і областей СРСР, зокрема в Алтайський край, Архангельську область, Вологодську область, Горьківську область, Іркутську область, Комі АРСР, Красноярський край, Марійську АРСР, Молотовську область, Новосибірську область, Якутську АРСР та ін. Біженці використовувалися переважно в лісовій промисловості на шахтах кольорової металургії тощо.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.–С.42-43.

Київ. За повідомленнями ТАРС «в північній частині Буковини радянські війська виконали своє завдання і вийшли на встановлений кордон з Румунією. У Бессарабії радянські війська закінчують вихід на новий кордон з Румунією, тобто на ріки Прут і Дунай. Механізовані частини зайняли залізничну станцію Унгени на східному березі р. Прут проти міста Ясси. Мотопіхота з танками вступила в місто Кагул на ріці Прут, а рота 204 –ї повітрянодесантної бригади на авто захопила Рені, що біля злиття ріки Прут з рікою Дунаєм. Згідно військових донесень, в Ізмаїлі невдало десантувалися воїни 201ї повітрянодесантної бригади генералмайора Безуглого. 4 літаки зробили вимушену посадку в 50км. від Ізмаїлу (у Болграді), а частина літаків повернулася на свій базовий аеродром в Скоморохах. З 12ти літаків, які все ж таки приземлилися на площадці в Ізмаїлі, чотири зазнали аварії (три «ТБ» і один «І16»). Після цього інциденту посадку було заборонено,апарашутистів викинуливповітрі просто над містом, внаслідок чого 19 з них отримали травми. Ті ж, хто успішно приземлився, опинилися в радіусі 1530 км. від місця призначення. Відтак кордон своєчасно не було закрито, прийом біженців не був організований, порядок у місті не налагоджувався.
Російський державний військовий архів. — Ф. 9. — Оп.39. — Спр.88. — Арк.101-102; Вісті ВУЦВК. —1940. — 2 липня; Гриневич В.А. Суспільнополітичні настро

Бессарабія. Перший секретар КП(б)У М.С.Хрущов і нарком оборони СРСР маршал С.К.Тимошенко відвідали село Фурманівку Аккерманського повіту — батьківщину наркома, де виступили на мітингу. Селяни співали народні пісні, танцювали молдавські національні танці. С.К. Тимошенко зустрівся зі своїм братом Юхимом, родичами і товаришами по школі.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 4 липня.

Західні області України. Радянське керівництво провело третю депортацію населення на приєднаних територіях. Вона стосувалася біженців, які на початку війни залишили західні і центральні райони країни і втікли у східні воєводства Польщі. Німецький уряд не дав їм дозволу на повернення через те, що це були переважно євреї. Натомість радянський вирішив депортувати у північні райони СРСР 24, 7 тис. сімей, або майже 57, 8 тис. осіб.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Київ. Народний суд Петровського району м. Києва впродовж 6 днів розглянув справу про хабарництво. Колишнього директора районного парку культури і відпочинку ім. Шевченко І.Кушнірського і колишнього виконроба будівельних робіт А.Гостомельського, що брали хабарі з бригадирів будівельних робіт за надану їм роботу, засуджено, відповідно, до 2х і одного років ув’язнення. Штатному художнику парку П..Лаврентьєву, чия участь в хабарах не була доведена, суд оголосив громадську догану.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 9 червня.

Київ. Згідно з розвідувальними даними КОВО, упродовж червня на кордонах Румунії з СРСР було розгорнуто інтенсивні роботи по спорудженню польових і довготривалих укріплень; шосейні дороги перекопувалися і барикадувалися, завалювалися надовбами; уздовж шосе паралельно будувалися ескарпи, рилися окопи та протитанкові рови; шосейні і залізничні мости заміновувалися.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.177.

Після 22 червня слідом за частинами вермахту на Україну рушили “похідні” групи обох проводів ОУН, загальна чисельність яких за різним джерелами становила від 7 до 10 тисяч членів. Вони мали завдання, надаючи допомогу німцям в організації громадського і господарського життя на звільнених від радянської влади територіях України, водночас закладати структури майбутньої української влади.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 46.

Червень – липень 1941 р. на Волині тривали запеклі зіткнення місцевих партизанських груп ОУН з відступаючими частинами Червоної армії та військ НКВС.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 180-182.

Наприкінці місяця Т. Боровця призначили комендантом окружної команди української міліції в Сарнах, на базі якої в липні він створює військово-поліцейську формацію “Поліська січ”.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 58.

У Києві до кінця червня було сформовано 13 винищувальних батальйонів загальною чисельністю 3405 осіб. Муковський І.Т.
Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: українці на фронтах Другої світової війни. - К., 1996. — С. 65.

У Львові на “Законодавчих зборах західноукраїнських земель”, які відбулися в залі товариства “Просвіта”, діяч ОУН(Б) Я. Стецько проголосив Акт про відновлення Української держави. Одразу після цього присутні задекларували створення суверенного уряду новонародженої держави – Українського державного правління, сформувати й очолити яке доручили Я.Стецьку.
Відновлення Української держави в 1941 році. Нові документи і матеріали. – К., 2001. — С. 39.

Президія Верховної Ради СРСР, ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалили спільне рішення про створення надзвичайного органу — Державного Комітету Оборони (ДКО). У руках ДКО зосереджувалося політичне, господарське і військове керівництво державою, його рішення і розпорядження повинні були беззаперечно виконуватися всіма партійними, радянськими, військовими і комсомольськими органами, а також усіма громадянами СРСР. Початковий склад ДКО: Й.Сталін (голова), В.Молотов (заступник голови), К.Ворошилов, Г.Маленков, Л.Берія. Пізніше до складу ДКО увійшли М.Булганін, М.Вознесенський, Л.Каганович, А.Мікоян.
Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945: Документы и материалы. - В 3-х т. – Т.1 – К., 1980. — С. 23 – 24.

Ставка ГК віддала наказ про відхід військ Південно-Західного та правого крила Південного фронтів до 9 липня на рубіж до старого Радянсько-Польського кордону.
Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 - 1945 гг. - В 3-х т. – Т.1. — К., 1975. — С. 71.

На ранок 30 червня батальйон “Нахтігаль” увійшов до Львова. Опівдні в руках українських солдатів перебували головні стратегічні об’єкти міста (залізничний вокзал і ремонтні майстерні, ратуша та інші адміністративні будівлі, водонапірні вежі, радіо, в’язниці). 1 липня бійці українського підрозділу отримали тижневу відпустку і змушені були передати всі стратегічні пункти Львова під охорону прибулої німецької поліції.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 303.