Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

This day in modern history of Ukraine

Цей день в історії на сайті jnsm.com.ua
Український календар на сайті calendarium.com.ua
 

Select a date between 1900 and 2015

Reset

25 лютого 1939 (субота)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У обговорив питання про розподіл друкарського паперу серед видавництв України на 1939 рік. Ухвалено виділити видавництвам: „Радянська школа” – 7542 тонн паперу, Держполітвидаву – 1017, Дитвидаву ЦК ЛКСМУ – 455, Держгоспсільвидаву – 330, Держмедвидаву – 134, „Мистецтву” – 121, „Молодому більшовику” – 147, Держнацменвидаву – 68,8, Аакадемії наук – 102,3, видавництву Молдавської АРСР – 31,2, наркомату фінансів УРСР – 122, наркомату місцевої промисловості – 5, Держтехвидаву – 30, Книжковій палаті УРСР – 14,7, Українському філіалу Музею В.І.Леніна – 5, Будинку оборони ім. Фрунзе – 15, Центральному архівному управлінню УРСР – 1, „ РКомуніст” – 255, Верховної Ради УРСР – 67, „Пролетарська правда” – 20, іншим журналам – 29,8, шкільним бібліотекам – 750 тонн паперу. 700 тонн паперу передбачено залишити у резерві на проведення виборів.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.509. — Арк.16.

11 лютого 1939 (субота)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило І.Г.Лисенка на посаді завідувача Відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
ЦДАГОУ. – Ф.1 – Оп.6. — Спр.508. — Арк.128.

1940 1940

Москва. ЦК ВКП(б) видав постанову про підготовку і видання нового, четвертого видання Творів В.І.Леніна.
Ідейній арсенал коммунистов. —М., 1971. — С.57; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.

1940 1940

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

1940 1940

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Лютий 1940

Західна Україна. За рішенням політбюро ЦК ВКП(б), прийнятим у грудні 1939 р., проведено насильницьке переселення військових осадників, цивільних колонистів та працівників державної лісової охорони («лісники»). Заданими НКВС УРСР депортовано 17,2 тис. сімей, або 89,1 тис. осіб (4, 2 тис. осіб з різних причин — хворіли, втекли та ін. — тоді уникнули виселення). Переважну більшість депортованих становили представники польської національності, відправлені на спецпоселенння до різних краївтаобластей Російської Федерації, а також до Казахської РСР.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Лютий. 1940

В середині лютого 7-а і 13-а армії (35 дивізій) Північно-Західного фронту (командуючий С.К. Тимошенко) подолали головну смугу оборони противника на Карельському перешийку, зламали супротив 15-ти дивізій фінської армії і почали прорив т.зв. «Лінії Маннергейма».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.174.

Лютий. 1940

Зі складу КОВО до Фінляндії було надіслано декілька стрілецьких дивізій та авіаескадрилій, три танкових полки, три артилерійських полки Резерву головного командування, два зенітноартилерійських дивізіони, 9 окремих зенітних батарей, десантна бригада, 24 лижних батальйони тощо. З Одеської військової округи було надіслано чотири дивізії, одну бригаду, три авіаполки. В Харківській військовій окрузі із комсомольцівдобровольців було сформовано два лижні батальйони (75-й та 76-й) до 900 осіб кожний.
Б езсмерття. Книга Пам’яті України. 19411945. — К., 2000. — С.36; Осьмачко С.Г. Красная Армия в локальных войнах и военных конфлыктах (19291941гг): боевой

11 лютого 1940 (неділя)

Війська Північно-Західного фронту перейшли у наступ і прорвали головну смугу «Лінії Маннергейма».
Божко О. Хроніка бойових дій 44-ї Київської червонопрапорної стрілецької дивізії у радянськофінландській війні 193940 рр. // Україна — Фінлянд

11 лютого 1940 (неділя)

З радянських військ, виділених з 8-ї армії, сформовано 15-ту армію; командуючим 8-ї армії призначено командарма 2-го рангу Г.М.Штерна; 15-ю — М.П.Ковальова; командуючим 9-ї армії призначено комкора В.І.Чуйкова.
Божко О. Хроніка бойових дій 44-ї Київської червонопрапорної стрілецької дивізії у радянськофінландській війні 193940 рр. // Україна — Фінлянд

11 лютого 1940 (неділя)

Фінляндія. Почався генеральний наступ військ Північно-західного фронту; радянські війська вели бої по всьому фронту, головний удар наносився на фронті Сумма-Ляде; внаслідок наступу радянським військам вдалося вклинитися у фінську оборону на 1,5 км.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.161.

11 лютого 1940 (неділя)

Київ. Заступник наркома внутрішніх справ УРСР капітан державної безпеки М.Горлинський представив доповідну записку наркому внутрішніх справ СРСР Л.Берії та секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову про випадки дезертирства в лавах Червоної армії. «Дані, що надходять до НКВС УРСР, — йшлося у записці, — свідчать, що за останній час на Україні почастішали випадки дезертирства військовослужбовців з діючих частин РСЧА». Це були переважно військовозобов’язані запасу, призвані до кадру РСЧА під час часткової мобілізації і направлені до діючих частин Червоної армії. За неповними даними з моменту переходу частинами Червоної армії Фінляндського кордону... на Україні зареєстровано 626 випадків дезертирства. По Чернігівській області органами НКВС затримано понад 200 військовослужбовців, які дезертирували з військових ешелонів; по Житомирській — 195 випадків; в Київській — 69; в Кировоградській — (на протязі січня — лютого 1940 р.) 57 випадків дезертирства військовослужбовців, які втекли з військових частин, що дислокувалися у західних областях України і Ленінградській військовій окрузі тощо. Попереднім слідством встановило, що однією з причин дезертирування стали листи з дому, в яких дружини описувався тяжкий матеріальний стан родини. Крім того певна кількість дезертирів намагалася уйти чи ушла за кордон.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

14 січня 1942 (середа)

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Лютий-березень 1942

Путивльський об’єднаний загін здійснив рейд територією Путивльського і деяких інших районів Сумщини.
Україна партизанська. – К., 2001. — С. 50.

11 лютого 1942 (середа)

Гітлерівці окупували райцентр та залізничну станцію Олександрівка Сталінської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. док. і матер.– К., 1963. – С. 382.

11 лютого 1942 (середа)

Кам’янець-Подільська міська управа оголосила про розстріл 10 заручників за ушкодження кабелю фельдкомендатури. Попереджено населення міста, що кожен замах, скерований проти німецької армії чи проти німецьких цивільних установ, каратиметься якнайсуворіше.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. док. і матер.– К., 1963. – С. 88.

1943

Партизани другого полку з’єднання “За Батьківщину” під командуванням Н.Симоненка в ніч на 1 травня підірвали 50-метровий міст через р.Остер поблизу Ніжина.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.296.

21 лютого 1943 (неділя)

Радянські війська визволили місто Боково-Антрацит Ворошиловградської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С.405.

Лютий 1943

Партизанськими загонами та з’єднаннями України, які мали зв’язок з радянським тилом, було здійснено у лютому 65 аварій залізничних ешелонів противника.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.274.

Лютий 1943

Партизанськими загонами та з’єднаннями України, які мали зв’язок з радянським тилом, було здійснено у лютому 65 аварій залізничних ешелонів противника.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.274.