Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Полтава. У приміщенні театру ім. Гоголя проведено урочистий пленум, близько 1500 учасників заслухали доповідь А.Оглоблина “Боротьба російського і українського народів проти шведського вторгнення в 1708-1709 рр.”; у місцевому музеї оновлено і поповнено експозицію, зокрема картинами художника Стана “Оборона Полтави”, “Оборона села Веприка”; 8-11 липня тривала наукова сесія Інституту історії АН УРСР, присвячена 230-й річниці Полтавської битви. Учасники заслухали доповіді наукового працівника Полтавського краєзнавчого музею Гаркуши “Облога Полтави”, наукового співробітника Інституту історії АН УРСР Дядиченка “Розгром шведів під Полтавою”, полковника Вищої академії РСЧА ім. Фрунзе Лєбєдєва “Воєнне мистецтво руських у Полтавському бою”, старшого наукового співробітника Н.Полянської-Василенко “Роль Петра І у розгромі шведського вторгнення в 1907-1909 р.”, батальйонного комісара Тельпуховського (Москва) “Від вторгнення шведів на територію Білорусії і України до Полтавської битви”, майору Подорожнього (Москва) “Полтавській бій в російській військово-історичній літературі”, професора Ленінградського державного університету Предтеченського “Відображення Полтавського бою в західноєвропейській літературі”, старшого наукового працівника Інституту літератури АН УРСР Косарика “Полтавський бій у висвітленні російської та української художньої літератури”, наукового працівника Білоруської АН Лочмеля “Боротьба білоруського народу проти іноземних гнобителів в перші половині ХУІІІ ст.” та ін.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 5, 9-12 липня; Военно-исторический журнал. – 1939. — № 1. — С.141-142;Историк-марксист. – 1939. — Т.4. — С.203;50 лет советской историч

Москва. ЦК ВКП(б) видав постанову про підготовку і видання нового, четвертого видання Творів В.І.Леніна.
Ідейній арсенал коммунистов. —М., 1971. — С.57; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Внаслідок переговорів між СРСР і Швецією встановлене регулярне повітряне сполучення на лінії Москва-Стокгольм, відкрита пароходна лінія Ленінград — Стокгольм — Штеттин; шведська сторона передала СРСР відомості про мінні поля у стокгольмських шхерах.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.170.

Москва. Нарком оборони Союзу РСР прийняв наказ №192 Про кримінальну відповідальність за самовольні відлучки і дезертирство. Під самовільною відлучкою малася на увазі відсутність у частині понад 2 години, а відсутність у частині на добу вважалося дезертирством незалежно від цілей винуватого.
РДВА. — Ф.4. — Оп.15. — Спр.30. — Арк. 589; Русский архив: Великая отечественная война: Прикази народного комиссара оборони СРСР. Т.13 (21). — М.: Терра

Харків. У районних судах міста відбувся ряд процесів над «дезорганізаторами виробництва». 60-та дільниця народного суду Харкова засудила робітника фабрики «Червоний дзеркальник» Грищенка до 3 місяців тюремного ув’язнення. «Злісного прогульника і літуна» Жерняка з артілі «Ремонттрикотаж» 61-а дільниця народного суду міста засудила до 6місячної примусової праці з відрахування 15% від зарплати. У Зміївському районі розглянуто справу бухгалтера районної контори держбанку Проскур. Як злісну порушницю трудової дисципліни її засуджено до 4місячної примусової праці за місцем роботи з відрахуванням 20% зарплати.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 9 липня.

Чернівці. У театрі «Націонал» відбувся мітинг інтелігенції міста, присвячений визволенню «спід ярма румунський бояр». Мітинг відкрив академік О.Є.Корнійчук. З доповіддю «про розквіт радянської культури, про передовішу у світі інтелігенцію, про постановку народної освіти в СРСР виступив поет М.Бажан. «Ми переживаємо щасливі хвилини, — сказала сільська вчителька Ольга Шевчукевич,— прийшла довгожданна воля. Червона армія — армія-визволительниця — на крилах своїх бойових літаків, на грізних танках принесла нам щастя і радість. Тепер і у нас почнеться справжній розквіт культури, науки і мистецтва». На вечорі виступили: кінорежисер О. Довженко, письменники Голодний, Михалков, Малишко, Голованіський, Гончаренко.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 липня.

До кінця липня відділи Української народної міліції були створені у Львові, Луцьку, Рівному, Ярові, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Дрогобичі, Бориславі, Дубно, Самборі, Костополі, Сарнах, Козовій, Золочеві, Бережанах, Підгайцях, Коломиї, Раві-Руській, Городку, Оброшині, Радехові, Вербі, Косові, Теребовлі, Вишнівці, Збаражі, Берестечку, Фастові та інших містах і селах Західної та Правобережної України.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 230.

В Україні велося формування 2 корпусів (у Харкові та Дніпропетровську) і 8 дивізій народного ополчення (у Ворошиловграді, Сталінській і Сумській областях, в Кременчуці і Кіровограді).
Великая Отечественная война, 1941-1945. События. Люди. Документы: Краткий ист. справочник. – М., 1990. — С. 44.

На початок місяця в 16 областях республіки діяло 657 винищувальних батальйонів, у яких налічувалося 158 704 бійці.
Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 - 1945 гг. - В 3-х т. Пер. с укр. яз. Изд. доп. и дораб. – Т.1. - К., 1975 – С .92.

На Поліссі почали активно діяти озброєні групи на чолі з отаманом Т. Бульбою-Боровцем. Вони спромоглися вибити радянські війська з великої території в районі Олевська, заволодіти містом і створити “Олевську республіку”.
Лисенко О.Є. Вронська Т.В. терористична тактика в діяльності ОУН та УПА // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ- ХХ століття. Історичні н

Лівофлангові з’єднання 9-ї армії були перетворені в Приморську групу військ. До її складу увійшли 14-й стрілецький корпус, Одеська військово-морська база Чорноморського флоту і Дунайська військова флотилія. Приморська група військ зайняла оборону на рубежах Прут — Дунай і далі по Чорноморському узбережжю, включаючи м. Миколаїв.
Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 - 1945 гг. - В 3-х т. – Т.1. — К., 1975. — 173.

Радянські війська залишили з боями районні центри Колки Волинської області; Любар, Новоград-Волинський Житомирської області; Проскурів, Городок, Красилів, Меджибіж, Ружичне, Старокостянтинів, Фельштин, Ярмолинці Кам’янець-Подільської області; Клесів Ровенської області; Заложці Тернопільської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. — С. 369-442.

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Здійснений партизанський рейд з’єднань С.Ковпака і С.Руднєва з Брянських лісів.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

В Аджимушкайських камтокомбах (м. Керч) до кінця жовтня вела оборону частина військ Кримського фронту (залишки 83-ї бригади морської піхоти, 95-го прикордонного загону, Ярославського авіаучилища, Воронезького училища радіоспеціалістів та ін. частин). Оборона катакомб, протягом якої загинули тисячі бійців і мирних громадян, відволікала значні сили ворога.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

З липня до листопада в с. Олексіївка Запорізької області діяла підпільна група “Добровільна організація патріотів”. Вона займалася анти- нацистською пропагандистською діяльністю: розповсюджувала листівки, що закликали населення до активного опору німецьким окупантам, проводила усну агітацію проти відправки молоді в Німеччину.
Запорожская область в годы Великой Отечественной войны. Сб. док. (1941–1945 гг.). – Запорожье, 1959. – С. 83–84.

На середину літа загальна чисельність боївок ОУН(СД) на Волині–Поліссі становила майже 600 осіб. Поводилися вони обережно, добре конспірувалися, намагалися уникати відкритих сутичок з німцями.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 133.

На середину літа в українській допоміжній поліції, якій відводилася важлива роль у боротьбі з рухом Опору в Україні, нараховувалося 150 тис. осіб.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. –С. 156.