Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

На кіностудії художніх фільмів знято художньо-документальний фільм «Радянська Буковина». Художній керівник — О.П.Довженко; режисер Ю.Солнцева; оператор — І.Шеккер
Жукова А.Є., Журов Г.В. Українське радянське кіномистецтво. 1930-1941. — К., 1959. — С.232.

Згідно вибіркових обстежень виявилося, що в Одеській області з числа 506 опитаних колгоспних родин жодна не мала електрифікованої оселі. Серед 620 сімей на Запоріжжі — родині Дніпрельстану — лише 12 мало в оселы електроосвітлення, а в Київській з 540 сімей — лише 6.
Історія українського селянства. Т.2. — К., 2006. — С.269.

КОВО. Органи НКВС повідомили про арешт «за антирадянську діяльність» викладача історії ВКП(б) Коростенської авіашколи старшого політрука А.В.Ротшке. Йому закидалося, що той у формі різких контрреволюційних висловлювань засуджував політику партії і радянського уряду. Згідно з матеріалами звинувачення Роштке вже з 1918 р. «став на шлях антирадянської діяльності та брав активну участь у націоналістичній організацій «Просвіта». В 19291933 роках під час навчання в університеті він разомз із студентами Кизь, Вусатий, Анишин «розповсюджував антирадянські вимисли про колективізацію», стверджуючи що «країна через колективізацію зайшла у глухий кут». Органи стверджували, що бувши у 1939 році мобілізованим до РСЧА, Роштке «виявляв свої антирадянські настроїта під час перебування на фінському фронті засуджував політику радянської влади, висловлював терористичні наміри відносно керівництва, пораженські настрої». Дружина Ротшке характеризувалася як така, що «повністю поділяла його антирадянські настрої та сама неодноразова так висловлювалась».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.147-148.

Одеса. На кіностудії художніх фільмів знято кіноповість «Танкер «Дербент». Сценарій О.Файнціммераза повістю Ю.Кримова; режисер О.Файнціммер; оператор С.Іванов; комбіновані зйомки Г.Айзенберга; композитор Г.Попов; художник М.Юферов; звукооператор Л.кан; уролях: О.Красно польський — Басов, А.Горюнов — капітан танкера, К.Михайлов — старший помічник капітана Кабацький, П.Кирилов — помполіт Бредіс, В.Меркур’єв — боцман Догайло, В.Кузнєцов — буфетниця Віра; К.Сорокін, Е.Геллер, П.Гофман, А.Мірошниченко — мотористи; в епізодах: В.Капелян, І.БійБродський, С.кирилов, Л.Кривицький, А.Кулаков, Л.Лариков, О.Маслюков, А.Сова, П.Шпрінгфельд, Г.Станкевич.
Жукова А.Є., Журов Г.В. Українське радянське кіномистецтво. 1930-1941. — К., 1959. — С.232.

Софія. Пішов з життя Олексій Васильович Ганзен (народився 2 (14) лютого 1876 р. в Одесі) — російський живописецьмариніст, випускник Петербурзької Академії мистецтв (1903), автор творів «Море» (1898), «Загибель броненосця ПетроПавловськ» (1905), «Перед шквалом» (1909), Околиці Одеси» (1916), «Місячна ніч» (1919) та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К. : Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.141-142.

Пішов з життя Мартинович Володимир (народився 1890) — український драматург. Мав середню освіту; автор драматичних творів: «Перелесник» (1922), «Ніч під св. Андрія» (1927), історичної п’єси «Довбуш» (1926); мелодрами — «Потерчук» (1925), «Міщани» (1928); комедії — «Весілля з приданим» (1923), «Сучасна Ксантипа» (1926), «Гріх молодості» (1927), «Тестамент» (1937); водевілі — «Досиджував посагу», «Трьох до вибору», «З там того світу» (всі — 1928).
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. — К., 1997. — С.399.

Пішов з життя Іваницький Кароль Людвігович (народився 6 вересня 1870 р.) — український архітектор. У 1894 р. закінчив Львівський політехнічний інститут. До числа основних споруд, побудованих архітектором належать: будинок кадетського корпусу у Сумах (1898), житловий будинок на вул. Б.Хмельницького №32 у Києві (1912) та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.270.

Косів (Івано-Франківська область). Пішов з життя Кошак Петро Григорович (народився 1864 р.) — український майстер кераміки. У 1897 р. закінчив Коломийську гончарну школу. Автор чисельних керамічних кахлів, плесканиць, ваз та скульптур.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.329.

Пішов з життя Гарін В.М. (Жебенєв Іван Миколайович) — старший майор держбезпеки, у ЧК з 1919 р., у 19261929 рр. — помічник і заступник начальника ОО НКВС УРСР, пізніше обіймав відповідальні чекістські посади в Сибірському краю, наПівнічному Кавказі.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.378.

Пішов з життя Борін Б.Ю. — капітан держбезпеки, у ЧК з 1921 р., з жовтня 1930 р. — начальник Житомирського міськвідділу НКВС, з серпня 1933 — начальник Сумського міськвідділу НКВС, з вересня 1935 — начальниккомісар харківської школи НКВД.
Шаповал Ю., ЗолотарьовВ. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.371.

Помер у таборі Бронєвой (Факторович) О.Й. — у ЧК з 1919 р., з квітня 1931 р. — заступник начальника ЕКУ НКВС УРСР, з травня 1933 —перший заступник начальника Харківського облвідділу НКВС, зсерпня 1933 — начальник відділу кадрів НКВС УРСР. Заарештований 22квітня 1938 р. засуджений 29 жовтня 1939 р. на п’ять років таборів.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К.,2002. — С.372.

Народився В.Трефілов — уродженець Баку (Азербайджан, пішов з життя 2001 р.), відомий фізик, автор праць з металофізики, фізики міцності та пластичності металів і тугоплавких матеріалів, заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії СРСР (1988), двічі лауреат Державної премії України, автор більш як 700 публікацій, 7 монографій і 15 патентів.
Золоті імена України. Народжені Україною. Меморіальний альманах у двох томах. — Т.2. — К., 2002. — С.632.

Впродовж 1940 р.. спецоргани перманентно відзначали поширення серед військовослужбовців «нездорових висловлювань про міць німецької армії». Так, у КОВО фіксувалися розмови про те, що німецька армія краща за радянську, що техніка у німців краще, що рівень патріотизму у вермахті є досить високим, про що, мовляв, свідчать його перемоги. Казали також і про те, що німці сильніші за СРСР, оскільки спромоглися здобути Париж, у той час як Червоній армії «і з румунами не впоратися» тощо. Боязнь частини червоноармійців і командирів з приводу переваги німецької армії знайшла прояв у поширенні поразницьких настроїв — у розмовах про те,щоуразі війни— «вони нам намнуть боки». Чимало було виялено армійськими спецорганами і прихильників гітлерівської ідеології. «Радянська система не міцна і неправильна. При даному устрої селяни і робітники піддаються знущанню. Досконала система — це націоналсоціалізм у Німеччині. При фашизмі держава збагачується, а народ живе багато і заможно. У перспективі радянська влада буде знищена націоналсоціалістською Німеччиною», — ділився своїми думками з товаришами по службі в Північно-Кавказському ВО червоноармієць Еніс Гергард (німець за походженням, уродженець Дніпропетровської області). За інформацією спецорганів, «довкола Еніса поступово почала формуватися профашистська організацію — т. зв. «середняцька партія», до якої примкнули й деякі українці — рядовий Пархоменко і молодший командир Гринь. Судячи з назви підпільної групи, прихильне ставлення до ідей націоналсоціалізму було зумовлене також антиколгоспними настроями.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.112113; Російський державний військов

Львів. Згідно рішення Раднаркому УРСР засновано Державнийпольський театр, Польський театр мініатюр, відзначено 85річчя з днясмерті А.Міцкевича, у Спілку письменників УРСР прийнято польськихписьменників: В.Василевську, Є.Путрамента, Т.БойЖеленського, А.Важика, А.Рудницького.
Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах наземлях України у ХХ столітті. — К.: Знання України, 2007. — С.295-296.

Журнал «Літературна критика» помістив насвоїх шпальтах ряд критичних матеріалів на нову повість Докії Гуменної «Вірус»: Л.Смульсон (Л.Санов) звинуватив авторку за «викривлення образу радянської людини», а невдовзі передова цього ж часописа скваліфікувала повість як «рецидив не раз викритих нашою громадськістю брудних наклепів на радянську дійсність».
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3х кн. Кн. 2. — Київ: Рось, 1994. – С.448-449; Літературна крит

Впродовж року зросли повинності колгоспників, які мали доти певніпереваги перед одноосібниками. Починаючи з 1940 р. в СРСР було введений погектарний принцип вирахування обов’язкових поставок з колгоспів. Частково накладання натуральнопродуктових повинностей населянські подвір’я продовжувало існувати: по шкіряній сировині — з 1940р., по зерну (з одноосібних господарств) — з 1940 р., при цьому величинацих обов’язків неодноразово зростала. Приміром, у 1940 р. м’яса колгоспники мали здавати від 32 до 45 кг (одноосібники — до 90 кг.).
Безнин М.А, Димон Т.М. Повинности росийских колхозников в 1930-1960-е годы //Отечественная история. — 2002. — № 2. — С.99.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

РНК СРСР затвердив «Положення про паспорти». Ухвалено відмінити «Положення про паспорти», затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 27 грудня 1932 р. і Інструкцією про видачу паспортів громадянам СРСР у мм.Москві, Ленінграді і 50-кілометровій смузі навколо м.Харкова, затверджену постановою РНК СРСР від 14 січня 1933 р.; ввести нове Положення про паспорти; запровадити паспортну систему на території колишньої Бессарабії і Північної Буковини та провестивидачу паспортів і прописку в цих регіонах у період з 1 листопада 1940 до15 січня 1941 р. Новим «Положенням про паспорти» визначалися організаційні принципи паспортної системи, прописки і виписки, встановлювалася відповідальність за порушення паспортної системи. За«Положенням», усі громадяни Союзу РСР віком від 16років, які постійнопроживали у містах, робітничих селищах, районних центрах, населенихпунктах, де розташовані МТС; у всіх населених пунктах Московської області; у всіх населених пунктах 100кілометрової смуги навколо м.Ленінграда і 50кілометрової смуги навколо м.Києва; у всіх населених пунктахі в межах встановлених урядом СРСР заборонених прикордонних зон іприкордонній смузі вздовж усього кордону Союзу РСР,атакож працюючіна новобудовах, у водному транспорті та в радгоспах зобов’язувалисямати паспорти; виключення робилося для військовослужбовців, які перебували на дійсній військовій службі, осіб у віці до 16 років та тих, хтоперебував у лікарнях і прибув з місцевостей, де до цього часу іще не булазапроваджена паспортна система;
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. —1940. — № 24. — Ст.591.

РНК СРСР видав постанову «Про організаційну структуру Народного комісаріату рибної промисловості СРСР». Визначалися структурні підрозділи наркомату, перелік підпорядкованих йому організацій, серед яких в УРСР, зокрема, були: Харківська, Дніпропетровська, Одеська постачальницькі контори Головрибпостачання Наркомрибпрому СРСР; Кримська (м.Керч), Київська (м.Київ), Харківська (м.Харків), Полтавська (м.Полтава), Сталінська (м.Сталіно), Маріупольська (м.Маріуполь), Ворошиловградська (м.Ворошиловград), Дніпропетровська (м.Дніпропетровськ), Запорізька (м.Осіпенко), Одеська (м.Одеса), Миколаївська (м.Херсон), Львівська (м.Львів) контори Головрибзбуту Наркомрибпрому СРСР; рибні бази у Вінниці, Кривому Ргу, Запоріжжі, Житомирі, Проскурові, Кіровограді, Кременчугу, Нікітівці, Котовську, Чернігові, Сумах, Станіславі, Тернополі, Рівному; рибні магазини і палатки у Воротилові (1), Києві (3), Житомирі (1), Чернігові (1), Сумах (1), Харкові (2), Полтаві (1), Осіпенко (1), Дніпропетровську (2), Одесі (2), Херсоні (1). Ворошиловграді (1), Сталіно (2), Маріуполі (1), Львові (2), Тернополі (1), Станіславі (1), Рівному (1).
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. — № 24. — Ст.592.