Інститут історії України Національна академія наук України

У Донецькій, Станіславській, Львівській областях створено підпільну “Українську загальнонародну організацію”, перейменовану з часом в “Український національний фронт”.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К.,2000. – С.409.

м. Херсон. Виникла нелегальна організація “Вісник свободи України”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.550.

Київ, Одеса, Харків та інші міста. Поширювалися листівки від імені підпільної організації “Демократичний союз соціалістів”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.554.

м. Москва. Відбувався пленум ЦК КПРС. Порядок денний передбачав розгляд питання “Про інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва на основі широкого застосування добрив, розвитку зрошення, комплексної механізації та впровадження досягнень науки і передового досвіду для найшвидшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції”. З доповіддю виступив міністр сільського господарства СРСР І.Воловченко, який проаналізував стан сільського господарства, зупинився на здобутках і недоліках у виробництві продукції тощо. У прийнятій постанові визначено шляхи і методи збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку галузі, головними з яких визначено інтенсифікацію виробництва, хімізацію та розвиток зрошувального землеробства, широке впровадження досягнень науки у сільське господарство.
Радянська Україна. – 1964. – 11-16 лютого.

Центральний комітет КПУ і Рада міністрів УРСР розглянули питання про підсумки соціалістичного змагання областей і районів за збільшення виробництва і заготівель м’яса, молока та інших продуктів тваринництва у 1966 році.
Радянська Україна. — 1967.— 14 лютого.

У Києві та інших населених пунктах Української РСР розповсюджено листівки з критикою внутрішньої і зовнішньої політики КПРС, протестом проти вторгнення радянських військ у Чехословаччину.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.448.

Західна Україна. Відбулася друга масова політична «чистка». Виселенню підлягали члени сімей репресованих «антирадянських елементів», у тому числі офіцерів, урядників, поліцейських, фабрикантів, поміщиків, членів політичних партій і громадських організацій і т.д. У ході цієї операції було депортовано майже 10, 5 тис. сімей, або близько 32, 1 тис. осіб (2,3 тис. із різних причин уникнули виселення). Більшість депортованих становили поляки (24 тис. осіб), українці (6,3 тис. осіб) та євреї (1.3 тис. осіб). Сім’ї репресованих виселили на 10 років до Казахської РСР.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Німецька адміністрація м. Белзу рамках проведення антиєврейських акцій — «звільнення міста від єврейської присутності» — зібрала колону євреїв у 1,5 тис. осіб і швидким пішим маршем перегнали їх через кордон у Сокалі на радянську територію. Радянська військова адміністрація спочатку надала примусовим біженцям допомогу, проте через кілька тижнів депортували всіх до єдиного на спецпоселення.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.– С.4344.

Західна Україна. У постанові Дрогобичського обкому партії зазначалося, що в області понад три тисячі ворожих елементів пробралося на відповідальні посади у промислові підприємства, кооперативи, торговельні та інші організації. Перед партійними організаціями та відділами НКВС на місцях ставилося завдання вести з ними рішучу боротьбу. На першій обласній партконференції Львівщини наводились дані, що обком КП(б)У, маючи факти про «засміченість» установ і підприємств класово ворожими елементами, розробив заходи щодо проведення їх чистки. За неповними даними, станом на 15 квітня 1940 р. з установ і підприємств Львова і області було звільнено 13 847 осіб, із навчальних закладів 1820. Подібна чистка звільнення з роботи і наступні арешти тривали в усіх західних областях УРСР.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст. Історичні нариси / Д.В.Архієрейський, О.Г.Бажан, Т.В.Бикова та ін. Відпов. ред. ВА.Смолій. К: На

ЦК КПУ схвалив постанову “Про заходи по посиленню інформаційно-пропагандистської роботи на закордон і протидії ідеологічним диверсіям буржуазних та буржуазно-націоналістичних зарубіжних центрів”. Передбачалося залучення до цього напряму роботи широкого кола науково-дослідних установ, громадських організацій, засобів масової інформації.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С. 488.

м. Львів. Закінчився суд над В.Чорноволом. За статтею 62-1 Карного кодексу УРСР (“антирадянська агітація й пропаганда”) його засуджено до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.
Українське слово (Париж). – 1973. – 25 березня.

До січня 1981 р. в Київському відділі віз і реєстрацій (ВВІР) давали не більше 10 дозволів на еміграцію щомісяця, а в лютому–березні цей відділ практично не працював. Постійно розганяли євреїв, які збиралися в традиційних місцях у Києві – біля синагоги і ВВІРу на бульварі Шевченка.
Вісник репресій в Україні. – Нью-Йорк, 1981. – Вип.3. – С.8.

На Волині засудили до смертної кари колишніх членів ОУН або вояків УПА: Миколу Дуфанця, Артема Бубелу та Пилипа Рибачка. Вирок було виконано восени цього ж року.
Вісник репресій в Україні. – Нью-Йорк, 1982. – Вип.4. – С.3.

По дорозі з синагоги затримано київського єврейського активіста Іллю Книжника та засуджено до 15 діб адміністративного арешту за “хуліганство”.
Вісник репресій в Україні. – Нью-Йорк, 1981. – Вип.3. – С.8.

Житомир. Кардинал Вайводс доручив житомирському ксьондзу Я. Пурвінському здійснювати керівництво римо-католицькими парафіями України та Молдавії, що викликало рішучу протидію Ради в справах релігій при Раді міністрів Української РСР.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С.526.

Відбулися судові процеси над М. Горинем, А. Турченком, В. Мазураком, С. Бутовим, С. Набоков, І. Чернявською, Л. Лохвицькою, М. Мілянвським, М. Малиновським, З. Антонюком, Й. Терелею.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С.526-527.

Відбулося чергове засідання постійної комісії Верховної Ради Української РСР в закордонних справах, на якій обговорювалося питання про підсумки роботи делегації Української РСР на ХХХVІ сесії Генеральної Асамблеї ООН, а також про хід виконання рекомендацій комісії щодо роботи організацій Інтуриста Української РСР, Чорноморського морського та річкового Дунайського пароплавства.
Радянська Україна. – 1982. – 23 лютого, 4 березня.

Чернівці. Невідомими особами знищено близько 150 надгробних пам’ятників на еврейському кладовищі.
Українське слово. – Париж. – 1983. – 1 травня.

В c. Салаші Яворівського району Львівської області заарештовано члена підпільної УКЦ Івана Сметану, який зрікся радянського громадянства і здав свій паспорт та інші документи. Його звинуватили за ст. 214 КК УРСР (“систематичне заняття бродяжництвом або жебрацтвом, а також ведення протягом довгого часу іншого нетрудового способу життя”) і засудили до 2 років ув’язнення в таборах.
Вісник Репресій в Україні – Нью-Йорк, 1985. – Вип. 3. – С.3.

Відбулися судові процеси над В. Марченком, В. Бєліковим, Г. Кишкіним, Остренком, П. Мельником, І. Лучком.
Вісник Репресій в Україні – Нью-Йорк, 1985. – Вип.1. – С.7.