Інститут історії України Національна академія наук України

Війська 2-го Українського фронту, при сприянні військ 3-го Українського фронту, після півторамісячної облоги і жорстоких боїв, повністю оволоділи столицею Угорщини містом Будапешт – стратегічно важливим вузлом оборони німців на шляху до Відня.
Радянська Україна. – 1945. – 14 лютого;Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и материа

На території семи західних областей УРСР радянською владою зафіксовано 505 проявів діяльності ОУН і УПА (січень – 110, лютий – 111, березень – 128, квітень – 156).
Кентій А. Нарис боротьби ОУН–УПА в Україні (1946 – 1956 рр.). – К., 1999. – С. 53.

Начальник відділу спецпоселень Міністерства внутрішніх справ СРСР полковник В.Шиян навів відомості про кількість оунівців з Української РСР, які перебували на спецпоселенні. Вказується, що у віданні МВС Казахської РСР налічувалося 7484 особи, Удмуртської АРСР – 1383 особи, Якутської АРСР – 1234, УМВС Красноярського краю – 6675, Амурської області – 4464, Вологодської – 1930, Молотовської – 10275, Новосибірської – 234, Томської – 983, Тюменської – 189, Челябінської – 27, Читинської області – 2546, Хабаровського краю – 5084 особи (всього – 42508 осіб).
Бугай М. За повідомленнями НКВС СРСР були переселені… Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 41.

Станіславська область. Загинуло 46 повстанців, заарештовано 150 підпільників і бандпомічників.
Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940 – 50-х ро

Київ. Президія Верховної Ради УРСР у зв’язку із проведенням виборів у березні 1950 р. до Верховної Ради СРСР перенесла вибори до обласних, окружних, районних, міських, сільських та селищних рад депутатів Української РСР на осінь 1950 р. і продовжила на той же термін повноваження цих рад.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1950. – № 1.

Київ. Відбулася республіканська нарада передовиків радгоспів України. Наголошено, що Міністерство радгоспів УРСР, його управління і трести не проявляли уваги до відстаючих господарств, які безвідповідально ставилися до справи догляду за парами, до лущення стерні, проведення заходів із збереження вологи у ґрунті; не виправляли хиби в справі організації і нормування праці, не закріплювали за ланками і бригадами посівні площі з осені, перекидали робітників без потреби з однієї роботи на іншу. Критикувалися керівники Полтавського тресту радгоспів за неправильну практику планування врожайності, без урахування досвіду передовиків.
Радянська Україна. – 1950. – 16 лютого.

Київ. Указами президії Верховної Ради УРСР здійснено зміни в адміністративно-територіальному устрої республіки: до складу Черкаської області включено Чигиринський район Кіровоградської області; до складу Миколаївської області включено – м.Первомайськ, та райони Одеської області – Великоврадіївський, Доманівський, Кривоозерський, Мостівський, Первомайський; до складу Кіровоградської області включено Гайворонський, Голованівський, Вільшанський, Ульянівський райони Одеської області.
Відомості Верховної Ради УРСР.– № 2. – 20 квітня 1954. – С. 48-49.

У парторганізаціях республіки відбулося обговорення листа ЦК КПРС “Про посилення політичної роботи партійних організацій і присікання вилазок антирадянських ворожих елементів” від 19 грудня 1956 р.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті ХХ ст.). – К., 2000. – С. 398.

Миколаїв. На території Арбузинського, Братського та Єленецького районів розповсюджено близько 1200 листівок антирадянського змісту.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті ХХ ст.). – К., 2000. – С. 398.

Київ. Відбувся пленум ЦК КПУ. Прийнято постанову “Про підсумки червневого пленуму ЦК КПРС і завдання партійних організацій України по збільшенню виробництва і продажу сільськогосподарської продукції державі”.
Радянська Україна. – 1958. – 5 липня.

Москва. Відкрилася сесія ВР СРСР, яка розглянула питання “Розброєння – шлях до зміцнення миру і забезпечення дружби між народами”.
Літературна газета. – 1960. – 15 січня.

У Донецькій, Станіславській, Львівській областях створено підпільну “Українську загальнонародну організацію”, перейменовану з часом в “Український національний фронт”.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К.,2000. – С.409.

м. Херсон. Виникла нелегальна організація “Вісник свободи України”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.550.

Київ, Одеса, Харків та інші міста. Поширювалися листівки від імені підпільної організації “Демократичний союз соціалістів”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.554.

м. Москва. Відбувався пленум ЦК КПРС. Порядок денний передбачав розгляд питання “Про інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва на основі широкого застосування добрив, розвитку зрошення, комплексної механізації та впровадження досягнень науки і передового досвіду для найшвидшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції”. З доповіддю виступив міністр сільського господарства СРСР І.Воловченко, який проаналізував стан сільського господарства, зупинився на здобутках і недоліках у виробництві продукції тощо. У прийнятій постанові визначено шляхи і методи збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку галузі, головними з яких визначено інтенсифікацію виробництва, хімізацію та розвиток зрошувального землеробства, широке впровадження досягнень науки у сільське господарство.
Радянська Україна. – 1964. – 11-16 лютого.

У Києві та інших населених пунктах Української РСР розповсюджено листівки з критикою внутрішньої і зовнішньої політики КПРС, протестом проти вторгнення радянських військ у Чехословаччину.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.448.

Західна Україна. Відбулася друга масова політична «чистка». Виселенню підлягали члени сімей репресованих «антирадянських елементів», у тому числі офіцерів, урядників, поліцейських, фабрикантів, поміщиків, членів політичних партій і громадських організацій і т.д. У ході цієї операції було депортовано майже 10, 5 тис. сімей, або близько 32, 1 тис. осіб (2,3 тис. із різних причин уникнули виселення). Більшість депортованих становили поляки (24 тис. осіб), українці (6,3 тис. осіб) та євреї (1.3 тис. осіб). Сім’ї репресованих виселили на 10 років до Казахської РСР.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Німецька адміністрація м. Белзу рамках проведення антиєврейських акцій — «звільнення міста від єврейської присутності» — зібрала колону євреїв у 1,5 тис. осіб і швидким пішим маршем перегнали їх через кордон у Сокалі на радянську територію. Радянська військова адміністрація спочатку надала примусовим біженцям допомогу, проте через кілька тижнів депортували всіх до єдиного на спецпоселення.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.– С.4344.

Західна Україна. У постанові Дрогобичського обкому партії зазначалося, що в області понад три тисячі ворожих елементів пробралося на відповідальні посади у промислові підприємства, кооперативи, торговельні та інші організації. Перед партійними організаціями та відділами НКВС на місцях ставилося завдання вести з ними рішучу боротьбу. На першій обласній партконференції Львівщини наводились дані, що обком КП(б)У, маючи факти про «засміченість» установ і підприємств класово ворожими елементами, розробив заходи щодо проведення їх чистки. За неповними даними, станом на 15 квітня 1940 р. з установ і підприємств Львова і області було звільнено 13 847 осіб, із навчальних закладів 1820. Подібна чистка звільнення з роботи і наступні арешти тривали в усіх західних областях УРСР.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст. Історичні нариси / Д.В.Архієрейський, О.Г.Бажан, Т.В.Бикова та ін. Відпов. ред. ВА.Смолій. К: На

ЦК КПУ схвалив постанову “Про заходи по посиленню інформаційно-пропагандистської роботи на закордон і протидії ідеологічним диверсіям буржуазних та буржуазно-націоналістичних зарубіжних центрів”. Передбачалося залучення до цього напряму роботи широкого кола науково-дослідних установ, громадських організацій, засобів масової інформації.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С. 488.