Інститут історії України Національна академія наук України

Поліція безпеки та СД м.Суми оголосила про застосування до населення вищої міри покарання за розповсюдження чуток про війну та зберігання радянських лістовок.
Сумская область в период Великой Отечественной войны Советского Союза (1941 – 1945 рр.). Сборник документов и материалов. – Харьков, 1963. – С.151-15

Партизанський загін М. Наумова знищив німецький каральний загін в місті Горохів (Волинська обл.).
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні//Зб. документів і матеріалів. – К., 1963. – С. 369-442.

На території семи західних областей УРСР радянською владою зафіксовано 505 проявів діяльності ОУН і УПА (січень – 110, лютий – 111, березень – 128, квітень – 156).
Кентій А. Нарис боротьби ОУН–УПА в Україні (1946 – 1956 рр.). – К., 1999. – С. 53.

Начальник відділу спецпоселень Міністерства внутрішніх справ СРСР полковник В.Шиян навів відомості про кількість оунівців з Української РСР, які перебували на спецпоселенні. Вказується, що у віданні МВС Казахської РСР налічувалося 7484 особи, Удмуртської АРСР – 1383 особи, Якутської АРСР – 1234, УМВС Красноярського краю – 6675, Амурської області – 4464, Вологодської – 1930, Молотовської – 10275, Новосибірської – 234, Томської – 983, Тюменської – 189, Челябінської – 27, Читинської області – 2546, Хабаровського краю – 5084 особи (всього – 42508 осіб).
Бугай М. За повідомленнями НКВС СРСР були переселені… Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 41.

Станіславська область. Загинуло 46 повстанців, заарештовано 150 підпільників і бандпомічників.
Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940 – 50-х ро

У парторганізаціях республіки відбулося обговорення листа ЦК КПРС “Про посилення політичної роботи партійних організацій і присікання вилазок антирадянських ворожих елементів” від 19 грудня 1956 р.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті ХХ ст.). – К., 2000. – С. 398.

Одеса. Розповсюджені листівки з економічними та політичними вимогами.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті ХХ ст.). – К., 2000. – С. 398.

Київ. Відбувся пленум ЦК КПУ. Прийнято постанову “Про підсумки червневого пленуму ЦК КПРС і завдання партійних організацій України по збільшенню виробництва і продажу сільськогосподарської продукції державі”.
Радянська Україна. – 1958. – 5 липня.

Москва. Відкрилася сесія ВР СРСР, яка розглянула питання “Розброєння – шлях до зміцнення миру і забезпечення дружби між народами”.
Літературна газета. – 1960. – 15 січня.

У Донецькій, Станіславській, Львівській областях створено підпільну “Українську загальнонародну організацію”, перейменовану з часом в “Український національний фронт”.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К.,2000. – С.409.

м. Херсон. Виникла нелегальна організація “Вісник свободи України”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.,1995. – С.550.

Київ, Одеса, Харків та інші міста. Поширювалися листівки від імені підпільної організації “Демократичний союз соціалістів”.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. – С.554.

У Києві та інших населених пунктах Української РСР розповсюджено листівки з критикою внутрішньої і зовнішньої політики КПРС, протестом проти вторгнення радянських військ у Чехословаччину.
Данилюк Ю., Бажан О. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). — К., 2000. — С.448.

Західна Україна. Відбулася друга масова політична «чистка». Виселенню підлягали члени сімей репресованих «антирадянських елементів», у тому числі офіцерів, урядників, поліцейських, фабрикантів, поміщиків, членів політичних партій і громадських організацій і т.д. У ході цієї операції було депортовано майже 10, 5 тис. сімей, або близько 32, 1 тис. осіб (2,3 тис. із різних причин уникнули виселення). Більшість депортованих становили поляки (24 тис. осіб), українці (6,3 тис. осіб) та євреї (1.3 тис. осіб). Сім’ї репресованих виселили на 10 років до Казахської РСР.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Німецька адміністрація м. Белзу рамках проведення антиєврейських акцій — «звільнення міста від єврейської присутності» — зібрала колону євреїв у 1,5 тис. осіб і швидким пішим маршем перегнали їх через кордон у Сокалі на радянську територію. Радянська військова адміністрація спочатку надала примусовим біженцям допомогу, проте через кілька тижнів депортували всіх до єдиного на спецпоселення.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002.– С.4344.

Західна Україна. У постанові Дрогобичського обкому партії зазначалося, що в області понад три тисячі ворожих елементів пробралося на відповідальні посади у промислові підприємства, кооперативи, торговельні та інші організації. Перед партійними організаціями та відділами НКВС на місцях ставилося завдання вести з ними рішучу боротьбу. На першій обласній партконференції Львівщини наводились дані, що обком КП(б)У, маючи факти про «засміченість» установ і підприємств класово ворожими елементами, розробив заходи щодо проведення їх чистки. За неповними даними, станом на 15 квітня 1940 р. з установ і підприємств Львова і області було звільнено 13 847 осіб, із навчальних закладів 1820. Подібна чистка звільнення з роботи і наступні арешти тривали в усіх західних областях УРСР.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХст. Історичні нариси / Д.В.Архієрейський, О.Г.Бажан, Т.В.Бикова та ін. Відпов. ред. ВА.Смолій. К: На

ЦК КПУ своєю постановою доручив комісії у складі А.Скаби (голова), В.Євдокименка, Ю.Збанацького, В.Козаченко, Л.Нагорної, П.Недбайла, В.Чирка, М.Шамоти та П.Ящука розглянути листа І.Дзюби, адресованого першому секретареві ЦК КПУ П.Шелесту та голові Ради міністрів УРСР В.Щербицькому та доданий до цього листа матеріал “Інтернаціоналізм чи русифікація?” надіслані до ЦК КПУ і Ради міністрів УРСР у 1966 р.
Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Док. і матеріали. Довідник. У 2ч. – К., 1997. – Ч.2. – С. 482.

ЦК КПУ схвалив постанову “Про заходи по посиленню інформаційно-пропагандистської роботи на закордон і протидії ідеологічним диверсіям буржуазних та буржуазно-націоналістичних зарубіжних центрів”. Передбачалося залучення до цього напряму роботи широкого кола науково-дослідних установ, громадських організацій, засобів масової інформації.
Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 2000. – С. 488.

м. Львів. Закінчився суд над В.Чорноволом. За статтею 62-1 Карного кодексу УРСР (“антирадянська агітація й пропаганда”) його засуджено до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.
Українське слово (Париж). – 1973. – 25 березня.

До січня 1981 р. в Київському відділі віз і реєстрацій (ВВІР) давали не більше 10 дозволів на еміграцію щомісяця, а в лютому–березні цей відділ практично не працював. Постійно розганяли євреїв, які збиралися в традиційних місцях у Києві – біля синагоги і ВВІРу на бульварі Шевченка.
Вісник репресій в Україні. – Нью-Йорк, 1981. – Вип.3. – С.8.