Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Почалися бої військ Воронізького фронту за Харків.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941 – 1945. Люди. События. Факты: Справочник. – М., 2000. – С.348.

Партизанські загони із з’єднання під командуванням С.Малікова захопили ст. Кремно та підірвали залізничний міст, через що була виведена з ладу на півмісяця залізниця Сарни-Коростень.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.290.

Партизанські загони та з’єднання України, які мали звязок з тилом, влаштували у серпні 664 аварії залізничних ешелонів противника, з яких 209 здійснило Чернігівсько-Волинське з’єднання під командуванням О.Федорова.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.334.

Партизанські загони та з’єднання України, які мали звязок з тилом, влаштували у серпні 664 аварії залізничних ешелонів противника, з яких 209 здійснило Чернігівсько-Волинське з’єднання під командуванням О.Федорова.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.334.

Війська Південного фронту силами 5-ї ударної, 2-ї гвардійської та частиною сил 28-ї армій після артилерійсько-авіаційної підготовки перейшли в наступ та прорвали оборону противника на р.Міус.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.329.

Війська Південного фронту силами 5-ї ударної, 2-ї гвардійської та частиною сил 28-ї армій після артилерійсько-авіаційної підготовки перейшли в наступ та прорвали оборону противника на р.Міус.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.329.

Розпочалося визволення Ізмаїльської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С. 444.

Війська 1-го Українського фронту штурмом оволоділи важливим опорним пунктом оборони німців на лівому березі Вісли містом Сандомир.
Радянська Україна. – 1944. – 19 серпня.; Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941-1945. Справочник. – Москва, 2000. – С. 378)

Партизанська дивізія ім. С. Ковпака, згідно з постановою Політбюро ЦК КП(б)У, передана в повному складі НКВС для використання її переважно для боротьби з націоналістичними збройними формуваннями.
Літопис УПА. Нова серія, том 3. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: директивні документи ЦК Компартії України. 1943 – 1959. – Київ

Війська 2-го Українського фронту звільнили м. Зволен в Чехословаччині.
Радянська Україна. – 1945. – 16 березня;Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и матери

Тривала Верхньосілезька наступальна операція військ лівого крила 1-го Українського фронту (з межі рік Одер і Нейсе). У результаті операції – звільненно південно-західну частину Верхньої Сілезії.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941–1945. Люди. События. Факты. – М.: Республика, 2000. – С. 400.

Сяноцький повіт (Польща). Сотня УПА (курінь “Река”) зайняли Одрехову і навколишні ліси, де на них напала комбінована група під командуванням майора Я. Грабліса при підтримці 5 самохідних гармат. Під час бою загинуло близько 80 повстанців, 2 польських військовослужбовців дістали поранення.
Переселення поляків та українців 1944 – 1946. – Варшава – К., 2000. – С. 448-468.

“Радянська Україна” опублікувала статтю Д.Мороза “Про “право на помилку”. З приводу одного шкідливого виступу П.Панча і Я.Городського”. Засуджено вимогу права письменника на творчу помилку, висунуту на нараді прозаїків П.Панчем і Я.Городським та підтриману деякими відповідальними членами Спілки радянських письменників України. Зазначалося, що така позиція з точки зору ленінсько-сталінського вчення про більшовицьку партійність літератури означала вимогу розриву з цією партійністю, відходу від радянської ідеології, “протягування” чужих і ворожих радянській владі ідей.
Радянська Україна. – 1946. – 18 серпня.

Журнал “Більшовик України” надрукував редакційну статтю “До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України” з приводу постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР”. Зазначено, що, незважаючи на тридцятирічне існування, Інститут історії України не розробив і не видав “науково витриманої”, марксистсько-ленінської історії України. Його праці, випущені як перед війною, так і в роки війни, зокрема “Короткий курс історії України” під редакцією С.Білоусова, К.Гуслистого, М.Петровського, М.Супруненка, Ф.Ястребова; “Нарис історії України” під редакцією К.Гуслистого, Л.Славіна, Ф.Ястребова; перший том “Історії України” під редакцією М.Петровського – складені в антимарксистському дусі і містили у собі грубі політичні помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Основною помилкою авторів праць з історії України вважалося те, що вони розглядали її ізольовано від історії російського, білоруського та інших народів СРСР, додержуючись у цьому питанні “націоналістичних настанов” “Історії України-Руси” М.Грушевського. “Найяскравішим фактом прояву націоналізму”, особливо кінця ХІХ і початку ХХ ст., визнано ігнорування істориками впливу “найважливіших революційних центрів – Москви, Ленінграда, Баку, Тбілісі – на революційну боротьбу українського народу за соціальне і національне визволення”. Інститут не робив спроб підготувати марксистсько-ленінську історіографію України. “Неблагополучний” стан справ в Інституті негативно позначався на викладанні історії України у вищих навчальних закладах і середніх школах, оскільки викладачі користувалися літературою, “буржуазно-націоналістичного характеру”, яку випускав Інститут. ЦК КП(б)У відмітив, що “значні політичні помилки” мали місце внаслідок незадовільного керівництва ідеологічною роботою в Інституті з боку управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
Більшовик України. – 1947. – №8. – С. 1-10.

Дрогобицька область. Комісар облвійськкомату направив голові облвиконкому і начальнику Управління НКДБ інформацію про українське підпілля і відмову військовозобов’язаних 1926 – 1928 рр. народження по Дрогобицькій області служити в радянській армії. Відмічено, що в Ходорівському, Комарнівському, Медиківському, Підбузькому, Дублянському, Самбірському, Крукеницькому і Судовишнянському районах в окремих сільрадах військовозобов’язані після оповіщення не з’являлися або на шляху слідування в районні віськкомати розбігалися, внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп “бандерівців”, серед населення проводити роз’яснювальну роботу, військовозобов’язаних супроводжувати з озброєною охороною, а в разі їх неявки призов проводити примусово.
Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. Книга І. – Л., 1993. – С. 289-290.

Львівська область. Обком КП(б)У надав інформацію ЦК КП(б)У про інтелігенцію Львівщини та контингент вступників у львівські вищі навчальні заклади. Відмічено, що місцева інтелігенція вийшла з середовища дрібної буржуазії й перебувала у стані ідейного ламання своїх старих поглядів. “Відвертими українськими фашистами” визнані Богдан та Олександр Барвінські, П.Карманський, Ю.Крих. Ставилось питання про необхідність їх арешту, що допомогло б партійним органам розкрити їх “антирадянську діяльність” і підштовхнуло інтелігенцію, яка “вагалася”, швидше „розірвати” з минулим. Львівський обком КП(б)У зазначив, що у Львові нараховувалося 15 ВНЗ, в яких протягом 1946/47 навчального року навчалося 10559 студентів, з них місцевих – 3056 чоловік. Серед їх числа органи Міністерства державної безпеки УРСР виявили ряд “активних учасників і керівників, особливо жіночих і молодіжних організацій ОУН і УПА”. Найбільш “засміченими” називались медичний та політехнічний інститути і університет. Львівський обком КП(б)У намітив провести перевірку соціального стану усіх вступників у 1947 р. і прохав ЦК КП(б)У дати вказівку обкомам КП(б)У західних областей України сприяти йому в цьому.
Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали. Том 1. 1939-1953. – К., 1995. – С. 438-442.

За повідомленнями МВС СРСР на ім’я міністра внутрішніх справ СРСР на території 47 республік країни перебувало 2260536 спецпоселенців, із них оунівців – 97931 особа.
Бугай М. “За повідомленням НКВС СРСР були переселені...” Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 39.

Повстанці ОУН і УПА здійснили 155 нападів на колгоспи з метою знищення сільськогосподарського реманенту, приміщень та іншого майна.
Кентій А. Нарис боротьби ОУН–УПА в Україні (1946 – 1956 рр.). – К., 1999. – С. 55.

«Правда Украины» опублікувала статтю У.Сатановської, П.Жовтенка, А.Ященка «О чём вещает львовское радио». Критикується ідейний рівень, актуальність і якість радіопередач, наголошується на недостатньому залученні до виступів перед мікрофоном партійних, радянських, господарських працівників міста й області.
Правда Украины. – 1949. – 25 ноября.

Амурська область. На спецпоселення прибуло 97 сімей (448 осіб) оунівців.
Бугай М. За повідомленням НКВС СРСР були переселені… Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 40.