Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Партизани з’єднання під командуванням С.Ковпака здійснили наліт на ст. Володимирець Ровенської області, знищили усе дорожнє господарство, спалили станційні будівлі, підірвали міст через р.Бережанку.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.268.

Війська Південно-Західного фронту визволили понад 50 населених пунктів, серед них Ворошиловград, Краснодон, Червоний Сулин та інші.
Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Документы и материалы в трех томах. – Т.2. Украинская ССР в период коренного пе

Почалися бої військ Воронізького фронту за Харків.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941 – 1945. Люди. События. Факты: Справочник. – М., 2000. – С.348.

Партизанські загони із з’єднання під командуванням С.Малікова захопили ст. Кремно та підірвали залізничний міст, через що була виведена з ладу на півмісяця залізниця Сарни-Коростень.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.290.

Партизанські загони та з’єднання України, які мали звязок з тилом, влаштували у серпні 664 аварії залізничних ешелонів противника, з яких 209 здійснило Чернігівсько-Волинське з’єднання під командуванням О.Федорова.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.334.

Партизанські загони та з’єднання України, які мали звязок з тилом, влаштували у серпні 664 аварії залізничних ешелонів противника, з яких 209 здійснило Чернігівсько-Волинське з’єднання під командуванням О.Федорова.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.334.

Радянські війська визволили місто Богодухів Харківської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С.430.

Радянські війська визволили місто Богодухів Харківської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С.430.

Війська 1-го Українського фронту оволоділи районним центром містом Самбор Дрогобицької області. Війська 4-го Українського фронту оволоділи містом Борислав Дрогобицької області.
Радянська Україна. – 1944. – 8 серпня;Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С. 386.

Війська 2-го Українського фронту звільнили м. Зволен в Чехословаччині.
Радянська Україна. – 1945. – 16 березня;Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и матери

Тривала Верхньосілезька наступальна операція військ лівого крила 1-го Українського фронту (з межі рік Одер і Нейсе). У результаті операції – звільненно південно-західну частину Верхньої Сілезії.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941–1945. Люди. События. Факты. – М.: Республика, 2000. – С. 400.

Журнал “Більшовик України” надрукував редакційну статтю “До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України” з приводу постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР”. Зазначено, що, незважаючи на тридцятирічне існування, Інститут історії України не розробив і не видав “науково витриманої”, марксистсько-ленінської історії України. Його праці, випущені як перед війною, так і в роки війни, зокрема “Короткий курс історії України” під редакцією С.Білоусова, К.Гуслистого, М.Петровського, М.Супруненка, Ф.Ястребова; “Нарис історії України” під редакцією К.Гуслистого, Л.Славіна, Ф.Ястребова; перший том “Історії України” під редакцією М.Петровського – складені в антимарксистському дусі і містили у собі грубі політичні помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Основною помилкою авторів праць з історії України вважалося те, що вони розглядали її ізольовано від історії російського, білоруського та інших народів СРСР, додержуючись у цьому питанні “націоналістичних настанов” “Історії України-Руси” М.Грушевського. “Найяскравішим фактом прояву націоналізму”, особливо кінця ХІХ і початку ХХ ст., визнано ігнорування істориками впливу “найважливіших революційних центрів – Москви, Ленінграда, Баку, Тбілісі – на революційну боротьбу українського народу за соціальне і національне визволення”. Інститут не робив спроб підготувати марксистсько-ленінську історіографію України. “Неблагополучний” стан справ в Інституті негативно позначався на викладанні історії України у вищих навчальних закладах і середніх школах, оскільки викладачі користувалися літературою, “буржуазно-націоналістичного характеру”, яку випускав Інститут. ЦК КП(б)У відмітив, що “значні політичні помилки” мали місце внаслідок незадовільного керівництва ідеологічною роботою в Інституті з боку управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
Більшовик України. – 1947. – №8. – С. 1-10.

Дрогобицька область. Комісар облвійськкомату направив голові облвиконкому і начальнику Управління НКДБ інформацію про українське підпілля і відмову військовозобов’язаних 1926 – 1928 рр. народження по Дрогобицькій області служити в радянській армії. Відмічено, що в Ходорівському, Комарнівському, Медиківському, Підбузькому, Дублянському, Самбірському, Крукеницькому і Судовишнянському районах в окремих сільрадах військовозобов’язані після оповіщення не з’являлися або на шляху слідування в районні віськкомати розбігалися, внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп “бандерівців”, серед населення проводити роз’яснювальну роботу, військовозобов’язаних супроводжувати з озброєною охороною, а в разі їх неявки призов проводити примусово.
Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. Книга І. – Л., 1993. – С. 289-290.

За повідомленнями МВС СРСР на ім’я міністра внутрішніх справ СРСР на території 47 республік країни перебувало 2260536 спецпоселенців, із них оунівців – 97931 особа.
Бугай М. “За повідомленням НКВС СРСР були переселені...” Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 39.

Повстанці ОУН і УПА здійснили 155 нападів на колгоспи з метою знищення сільськогосподарського реманенту, приміщень та іншого майна.
Кентій А. Нарис боротьби ОУН–УПА в Україні (1946 – 1956 рр.). – К., 1999. – С. 55.

«Правда Украины» опублікувала статтю У.Сатановської, П.Жовтенка, А.Ященка «О чём вещает львовское радио». Критикується ідейний рівень, актуальність і якість радіопередач, наголошується на недостатньому залученні до виступів перед мікрофоном партійних, радянських, господарських працівників міста й області.
Правда Украины. – 1949. – 25 ноября.

Амурська область. На спецпоселення прибуло 97 сімей (448 осіб) оунівців.
Бугай М. За повідомленням НКВС СРСР були переселені… Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 40.

Львів. Відбувся пленум обкому КП(б) У. Піддана критиці робота обласної партійної організації. Наголошено, що обком КП(б)У не вплинув на виконання плану промислового будівництва, слабко керував первинними парторганізаціями на підприємствах, не покращив контроль за діяльністю господарських керівників. Особливо відмічені недоліки обкому КП(б)У в організації марксистсько-ленінського виховання інтелігенції, залученні наукових сил львівських закладів Академії наук УРСР і ВНЗ до розробки питань з історії і літератури УРСР, проведенні політико-виховної роботи серед учителів, агрономів, зоотехніків, лікарів.
Правда Украины. – 1950. – 1 октября.

Москва. Відбувся ХІХ з’їзд ВКП(б), що розглянув звітну доповідь ЦК ВКП(б), Центральної ревізійної комісії, директиви п’ятирічного плану розвитку СРСР на 1951 – 1955 рр., зміни в Статуті ВКП(б), обрав керівні органи партії. З’їзд ухвалив рішення перейменувати Всесоюзну комуністичну партію (більшовиків) – ВКП(б) – у Комуністичну партію Радянського Союзу (КПРС). З’їзд вніс зміни до Статуту партії. В ньому були вказані головні завдання партії, обов’язки партійних організацій і всіх комуністів.
Радянська Україна. Хроніка 1952. – 5 – 15 жовтня.

Москва. Відбувся пленум ЦК КПРС, на якому ухвалено постанову “Про заходи щодо подальшого розвитку сільського господарства СРСР”. Рішення пленуму відіграли позитивну роль у розвитку сільськогосподарського виробництва в країні в середині 50-х років. Пленум обрав першим секретарем ЦК КПРС М.Хрущова.
Радянська Україна. – 1953. – 13 вересня.