Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Партизанські загони та з’єднання України, які мали звязок з тилом, влаштували у серпні 664 аварії залізничних ешелонів противника, з яких 209 здійснило Чернігівсько-Волинське з’єднання під командуванням О.Федорова.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.334.

Радянські війська визволили районні центри Тростянець Сумської, Старий Салтів Харківської областей.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С.426, 436.

ЦК КП(б)У, президія Верховної Ради та РНК УРСР звернулися до українського народу із закликом посилити боротьбу проти німецьких загарбників.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.326.

Група партизан із загону ім.Ф.Дзержинського з’єднання під командуванням В.Бегми підірвала залізничний міст на лінії Сарни-Олевськ.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.326.

Штадткомісар м.Запоріжжя попередив про покарання смертною карою громадян, які відмовлятимуться від роботи.
Нове Запоріжжя. – 1943. – 11 серпня.

Радянські війська визволили районні центри Тростянець Сумської, Старий Салтів Харківської областей.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. – С.426, 436.

ЦК КП(б)У, президія Верховної Ради та РНК УРСР звернулися до українського народу із закликом посилити боротьбу проти німецьких загарбників.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.326.

Група партизан із загону ім.Ф.Дзержинського з’єднання під командуванням В.Бегми підірвала залізничний міст на лінії Сарни-Олевськ.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.326.

Штадткомісар м.Запоріжжя попередив про покарання смертною карою громадян, які відмовлятимуться від роботи.
Нове Запоріжжя. – 1943. – 11 серпня.

Війська Червоної армії оволоділи районними центрами Дрогобицької області містами Старий Самбор, Сколе, а також населеними пунктами Стар’ява, Горний і Дольний Білич, Стрілки, Тершуво, Звур, Опака, Сходніца, Старий і Новий Кропівник, Рибнік, Бжаза, залізничними станціями Конюхів, Любеньце, Сколе.
Радянська Україна. – 1944. – 11 серпня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР місту Акерман Ізмаїльської обл. повернуто історичну назву Білгород і постановлено надалі іменувати його Білгород-Дністровський.
Радянська Україна. – 1944. – 19 серпня.

Указом Президії Верховної Ради СРСР затверджено подання Президії Верховної Ради УРСР про уточнення назви деяких міст України, надалі іменувати: місто Тарнопіль – Тернопіль, місто Черновіци – Чернівці, місто Кам’янець-Подільськ – Кам’янець-Подільський, Володимир-Волинськ, Волинської області – Володимир-Волинський, місто Чертков, Тарнопільської області – Чортків. Тарнопільській області надати іменування Тернопільська.
Радянська Україна. – 1944. – 19 серпня.

9-11 серпня 1944 року біля с. Головська Дрогобицької області сотня УПА у боях з частинами НКВС знищила кілька десятків радянських військовослужбовців.
Літопис УПА. Видання Головного Командування УПА. Нова серія, том І. – Київ – Торонто, 1995. – С. 161.

Війська 2-го Українського фронту звільнили м. Зволен в Чехословаччині.
Радянська Україна. – 1945. – 16 березня;Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил в Европе во Второй мировой войне: Документы и матери

Тривала Верхньосілезька наступальна операція військ лівого крила 1-го Українського фронту (з межі рік Одер і Нейсе). У результаті операції – звільненно південно-західну частину Верхньої Сілезії.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941–1945. Люди. События. Факты. – М.: Республика, 2000. – С. 400.

Журнал “Більшовик України” надрукував редакційну статтю “До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України” з приводу постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР”. Зазначено, що, незважаючи на тридцятирічне існування, Інститут історії України не розробив і не видав “науково витриманої”, марксистсько-ленінської історії України. Його праці, випущені як перед війною, так і в роки війни, зокрема “Короткий курс історії України” під редакцією С.Білоусова, К.Гуслистого, М.Петровського, М.Супруненка, Ф.Ястребова; “Нарис історії України” під редакцією К.Гуслистого, Л.Славіна, Ф.Ястребова; перший том “Історії України” під редакцією М.Петровського – складені в антимарксистському дусі і містили у собі грубі політичні помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру. Основною помилкою авторів праць з історії України вважалося те, що вони розглядали її ізольовано від історії російського, білоруського та інших народів СРСР, додержуючись у цьому питанні “націоналістичних настанов” “Історії України-Руси” М.Грушевського. “Найяскравішим фактом прояву націоналізму”, особливо кінця ХІХ і початку ХХ ст., визнано ігнорування істориками впливу “найважливіших революційних центрів – Москви, Ленінграда, Баку, Тбілісі – на революційну боротьбу українського народу за соціальне і національне визволення”. Інститут не робив спроб підготувати марксистсько-ленінську історіографію України. “Неблагополучний” стан справ в Інституті негативно позначався на викладанні історії України у вищих навчальних закладах і середніх школах, оскільки викладачі користувалися літературою, “буржуазно-націоналістичного характеру”, яку випускав Інститут. ЦК КП(б)У відмітив, що “значні політичні помилки” мали місце внаслідок незадовільного керівництва ідеологічною роботою в Інституті з боку управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.
Більшовик України. – 1947. – №8. – С. 1-10.

Дрогобицька область. Комісар облвійськкомату направив голові облвиконкому і начальнику Управління НКДБ інформацію про українське підпілля і відмову військовозобов’язаних 1926 – 1928 рр. народження по Дрогобицькій області служити в радянській армії. Відмічено, що в Ходорівському, Комарнівському, Медиківському, Підбузькому, Дублянському, Самбірському, Крукеницькому і Судовишнянському районах в окремих сільрадах військовозобов’язані після оповіщення не з’являлися або на шляху слідування в районні віськкомати розбігалися, внаслідок дій озброєних формувань УПА. Пропонувалось по лінії МДБ і МВС виявляти й ізольовувати керівників груп “бандерівців”, серед населення проводити роз’яснювальну роботу, військовозобов’язаних супроводжувати з озброєною охороною, а в разі їх неявки призов проводити примусово.
Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади. Книга І. – Л., 1993. – С. 289-290.

За повідомленнями МВС СРСР на ім’я міністра внутрішніх справ СРСР на території 47 республік країни перебувало 2260536 спецпоселенців, із них оунівців – 97931 особа.
Бугай М. “За повідомленням НКВС СРСР були переселені...” Про депортацію населення з України у 30 – 40-і роки. – К., 1992. – С. 39.

Повстанці ОУН і УПА здійснили 155 нападів на колгоспи з метою знищення сільськогосподарського реманенту, приміщень та іншого майна.
Кентій А. Нарис боротьби ОУН–УПА в Україні (1946 – 1956 рр.). – К., 1999. – С. 55.

«Правда Украины» опублікувала статтю У.Сатановської, П.Жовтенка, А.Ященка «О чём вещает львовское радио». Критикується ідейний рівень, актуальність і якість радіопередач, наголошується на недостатньому залученні до виступів перед мікрофоном партійних, радянських, господарських працівників міста й області.
Правда Украины. – 1949. – 25 ноября.