Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Мінськ. ХІ загальна партійна конференція Бунду проголосила визнання радянської влади, зробивши застереження, що бундівці не беруть на себе відповідальності за її політику та залишаються на платформі тактичної опозиції. На з’їзді був присутній М.Рафес — представник комуністичного Бунду України.
Боротьба. — 1919. — 28 березня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Проскурів. Приїзд до Директорії делегації ЗОУНР на чолі з Є.Петрушевичем. Галицький провід висловилась категорично проти припинення переговорів з Антантою. Він вважав, що переговори з більшовиками можна вести лише у випадку, якщо не вдасться домовитись з Антантою. ГоловаУкраїнської національної ради Є.Петрушевич увійшов до складу Директорії як представник від ЗОУНР.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 113, 120.

Генерал Бартелемі у заяві Комісії польських справ Паризької мирної конференції наголосив, що ситуація біля Львова критична. Поляки без негайної допомоги будуть розбиті і викинуті з міста. У відповідь голова комісії Ж.Камбан звернувся до Вищої ради з вимогою негайного відправлення до Польщі армії Ю.Галлера.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. — С. 171; Довідник з історії України. — С. 556-557.

Проскурів. Спільна нарада ЦК УСДРП та представників УСДРП (незалежних). Під впливом незалежників УСДРП приєдналась до вимог УПСР визнати радянську форму влади в Україні, припинити переговори з Антантою і відновити з Радянської Росією.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. — Т. ІУ. — С. 109.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Начальником Подільської округи видано наказ з забороною грати і співати гімн “Боже, царя храни” і “Коль славен”. Жандермерія міста не повинна була перешкоджати виконанню гімна “Ще не вмерла Україна”.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 31 березня

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.

Лист колишнього члена Директорії А. Макаренка до голови міжнародного Червоного Хреста Е. Фріка з подякою за санітарну допомогу населенню України. Перша санітарна колона дійшла до Вінниці за допомогою майора Ледеррея, який провів її через лінію фронту.
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 30 березня.

Нова Ушиця, Подільської губернії. Надісланий Головною управою українського Червоного Хреста лікарський загін для боротьби з епідемією тифу відкрив госпіталь на 75 ліжок та амбулаторію.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 20 травня

Харків. РНК УСРР ухвалила декрет про заборону найму кормилиць. На час кормління матір з дитиною приймалася до будинку матері і дитини на утримання держави.
ЦДАВО України. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 576. – Арк. 40.

Харків. Міська конференція партії лівих есерів (борбистів), на якій заслухано доповідь губпаркома і райпаркома та ухвалено резолюцію з рекомендацією зробити політичну лінію губпаркома чіткішою в питаннях професійного руху, економічної політики та мілітаризації праці, звернути більшу увагу на роботу в робітничих районах і на селі, збільшити видавничу діяльність.
Борьба (Харків). – 1920. – 11 березня.

Харків. ІV Харківська губернська конференція КП(б)У за участю 314 делегатів, які представляли більше 6 тис. членів партії. Обговорено порядок денний для Всеукраїнської конференції; ставлення до інших партій; взаємовідносини УСРР та РСФРР; економічну політику (застережено, що у галузі господарства механічно переносяться організаційні військові форми, трудові армії перетворюються в паралельні місцеві господарські органи, які усувають профспілки від економічного будівництва); політику партії на селі (заперечувалась необхідність створення організацій незаможного селянства для боротьби з куркульством і для здійснення продовольчої політики радянської армії); доповіді з місць по повітах про партійну роботу КП(б)У. На відміну від усіх губернських партійних організацій України, Харківська партійна організація на своїй конференції виступила проти лінії ЦК КП(б)У, висуваючи з усіх питань свої тези і пропозиції. Ухвалено резолюції про партійне будівництво, профспілки, про комуністичний союз робітничої молоді. Рішення Харківської губернської конференції мали значний вплив на роботу ІV Всеукраїнської конференції КП(б)У.
Комуніст (Харків). – 1920. – 14 березня, 16 березня;Образование и деятельность комсомольской организации Харьковщины. 1917 – 1920. Документы и мате

Кам’янець-Подільський. Повідомлення про заснування при правничому відділі українського державного університету комісії для створення українського правничого словника.
Вперед (Львів). – 1920. – 12 березня.

Харків. Загальноміська конференція української партії лівих соціал-революціонерів (борбистів), на якій розглянуто питання про об’єднання лівих політичних сил (т. зв. лівонародництва) та ухвалено резолюцію з економічної політики. Черговою задачею радянської влади в господарському будівництві проголошувалося максимальне використання праці шляхом мобілізації всіх робітників. Мілітаризація праці вважалася придатною тільки в початковий період радянського будівництва під час господарської розрухи. Господарське будівництво мало базуватися на принципі централізації загального керівництва, регулювання, контролю та децентралізації управління і фактичного виконання єдиного господарського плану.
Борьба (Харків). – 1920. – 18 березня, 20 березня.

Полтава. Відкриття виставки виробів кустарної промисловості Полтавщини.
Радянська влада (Полтава). – 1920. – 14 березня.

Полтава. Повідомлення про відкриття нових навчальних закладів: освітніх курсів для дорослих, професійних курсів – рахівницьких, технічних і графічних, та школи грамотності.
Радянська влада (Полтава). – 1920. – 14 березня.

Харків. РНК УСРР ухвалила закон про постачання сільського населення. Наркомпрод отримав право постачати предметами широкого вжитку (цукор, сіль, сірники, махорка) виключно ті села і волості, які у встановлені строки виконували державну продрозверстку на всі види зернового хліба та фуражу; надавати премію предметами сільськогосподарського обіходу (залізо, цвяхи, підкови) тим селам і волостям, які сприяють радянській владі у проведенні продрозверстки шляхом тиску на виробників продуктів сільського господарства.
ЦДАВО України. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 576. – Арк. 50.

Варшава (Польща). Друге українсько-польське засідання, на якому обговорювалося питання щодо вимоги Польщі до уряду радянської Росії визнати за нею право на кордони в межах 1772 р. Українська сторона пропонувала, щоб такий акт визнання йшов з паралельним визнанням Польщею прав УНР на Правобережжя України.
Доценко О. Літопис української революції. – Львів, 1924. – Т. 2, кн. 5. – С. 231 – 233.

Брянський рудник Алмазнинського гірничого району Донбасу. Відбудовано електричну станцію.
Знамя советов, Чернигов, 1921, 14 января.

Харків. Відкрито першу художню виставку сектору мистецтв Головполітосвіти УСРР. Серед учасників виставки Л. А. Блок, С.М. Прохоров, О.К. Сімонов і О.В. Хвостенко-Хвостов.
Культурная жизнь в ССР, 1917-1927: Хроника. – М., 1975. – С. 264.