Інститут історії України Національна академія наук України

Біла Церква. З’їзд рад Васильківського повіту Київської губернії, на якому було представлено 20 волостей з 24, усього 160 делегатів. За інформацією з радянських джерел, спочатку велика група безпартійних селян була налаштована проти радянської влади. Але після виступів комуністів та боротьбистів вона змінила думку. До повітового виконкому було обрано лише комуністів і співчуваючих..
Коммунист. — 1919. — 11 мая

Здолбунів. Перше спільне засідання Директорії з повним складом нового уряду на чолі з Б.Мартосом обговорило програму урядової діяльності.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 150.

Київська губернія. Активізація виступу отамана Зеленого, який захопив Обухів та Германівку, 30 квітня — Ржищів і Кагарлик.
Захарченко П., Земзюліна Н., Нестеров О. В поході за волею. — С. 98.

Київ. Опубліковано директиву голови ВУЧК М.Лациса “До надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією на Україні”. Головним завданням ЧК ввважалося “очищення радянської України від контрреволюційних елементів”, причому вимагалося знищувати не окремих членів, а цілі контрреволюційних організації.
Коммунист. — 1919. — 27 апреля.

Станіславів. Начальник штабу Галицької армії В.Курманович розробив перспективний план подальшої війни, запропонувавши зосередити головні сили, а в разі наступу супротивника всю Галицьку армію на південно-карпатському крилі фронту за Дністром — районом, надзвичайно вигідними для ведення затяжних боїв. З стратегічного погляду така диспозиція широким фронтом виводила польські війська на більшовицькі формування. На цей час Галицька армія на більш як 300-кілометровому фронті нараховувала 37 тис. стрільців і старшин, які мали на озброєнні 553 кулемети, 200 гармат і 4 бронепоїзди. План підтримали головнокомандувач і окремі вищі старшини війська. Президент Є.Петрушевич і уряд С.Голубовича відкинули його.
Литвин М. Українсько-польська війна. 1918-1919 рр. — С. 181–182; 351-352.

Крим. Реорганізація Російської армії генерала П. Врангеля. Реформовані частини і з’єднання було зведено в чотири корпуса: 1-й Добровольчий (генерал Кутепов), 2-й Кримський (генерал Слащов), Донський козачий (генерал Сидорин) та Кубанський козачий (генерал Писарев).
Липатов Н. 1920 год на Черном море. Военно-морские силы в разгроме Врангеля. – М., 1958. – С. 48.

Район Бершаді і Ободівки. Прилучення до Кінної бригади ЧУГА отамана Е. Шепаровича галичан, втікачів з польового штабу ЧУГА у Балті, серед яких були генерали А. Кравс і А. Вольф, полковник А. Шаманек.
Шанковський Л. Українська армія у боротьбі за державність. – Мюнхен, 1958. – С. 208.

Полтава. ІІІ Полтавський губернський з’їзд рад, на якому ухвалено резолюції на доповідь губревкому, з земельного та продовольчого питань, на доповідь про Червону армію; обрано губернський виконком і делегатів на Всекраїнський з’їзд рад. З’їзд виступив за впровадження колективної форми землекористування; застосування військової сили в продовольчій роботі “для ліквідації куркульського бандитизму”.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 460 – 467.

Харківський повітовий з’їзд рад за участю 80 делегатів від 27 волостей, на якому ухвалено резолюції за доповіддю Г.І. Петровського про міжнародне становище і радянське будівництво в УСРР, про роботу повітревкому та про земельне питання. З’їзд наказав усім сільським волосним виконкомам негайно приступити до виконання продрозвестки та напружити всі сили для “остаточної ліквідації білогвардейських банд та відсічі польських панів”. З’їзд приєднався до виробничої програми ІХ з’їзду РКП(б) та ухвалив боротися з проявами “буржуазної вільної торгівлі”.
Борьба (Харків). – 1920. – 27 квітня, 28 квітня, 29 квітня;Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документ

Харків. Губернська конференція української партії лівих соціал-революціонерів (борбистів), на якій ухвалено резолюцію про те, що партія відійшла від ортодоксального народництва і наблизились до ідеологічних постулатів КП(б)У. Губконференція висловилася за організаційне злиття з КП(б)У.
Борьба (Харків). – 1920. – 28 квітня, 29 квітня, 30 квітня.

Могилів-Подільський, Подільської губернії. Вступ до міста частин 2-ї стрілецької дивізії полковника О. Удовиченка.
Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. Матеріали до історії Війська УНР. Рік 1920. – Нью-Йорк, 1982. – Т. ІІ. – С. 42.

Бар, Могилівського повіту, Подільської губернії. Вступ до міста польського війська, яке обеззброїло третю бригаду ЧУГА.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 14 травня.

Михнівка. Польські війська оточили першу бригаду ЧУСС. З оточення у напрямку Києва прорвалися 2 тис. стрільців і старшин.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 305.

Кінна бригада ЧУГА отамана Е. Шепаровича (до 600 шабель) з’єдналася з армією УНР, що перебувала у Зимовому поході. За іншими джерелами, галицька бригада отамана Е. Шепаровича з’єдналася з армією УНР 25 квітня.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – С. 370;Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 382. ЦДАВО Укр

ст. Малін, ст. Тетерів, Київської губернії. Вступ частин польського війська.
Stachewicz J. Dziaіania zaczepne 3 armji na Ukraine. – Warszawa, 1925. – S. 61 – 62.

Чорнобиль, Чорнобильського повіту, Київської губернії. Вступ частин польського війська.
Pierwsza wojna polska (1918 – 1920). Zbiууr wojennych komunikatуw prasowych Sztabu Generalnego WP. – Warszawa, 1920. – S. 224

Бірзула (суч. Котовськ) полку Чорних Запорожців з частинами Червоної армії.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 65.

Бессарабія. Група повстанців висадила міст під Чернівцями, Військовий ешелон зазнав аварію, багато вояків загинуло.
Коммунист, Харьков, 1921, 25 октября.

С. Сорокошичі Остерського повіту Чернігівської губернії. Викрито контрреволюційну організацію, на чолі з інженером Кузнєцовим.
Коммунист, Харьков, 1921, 14 апреля.

С. Когічевка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Розгромлено збройний загін отамана Курного.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 16 квітня.