Інститут історії України Національна академія наук України

До Східної Галичини прибула комісія Антанти у складі представників Англії, США, Італії, очолена французьким генералом М.Бартелемі.
Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання.1917 –1921 рр. — Київ,1999. – С. 297.

Київ. Директорія УНР видала Універсал про затвердження злуки Наддніпрянської Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську Народну Республіку. На Софійському майдані було урочисто проголошено про возз’єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну. В місті відбулись урочистості з цієї нагоди.
ЦДАВО України. Ф. 1429. — Оп.1. — Спр. 4. — Арк. 61–61 зв.; Нова Рада. — 1919. — 24 січня.

Київ. Ухвалення Директорією постанови про одноосібне вирішення всіх військових питань членом Директорії, головним отаманом С.Петлюрою.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 292.

Київ. Відправка загону Січових стрільців на чолі з сотником О.Думіним на придушення бунту отамана Зеленого (Д.Терпила), якій відмовився виступити на фронт у район Чернігова.
Крезуб А. Дещо про стан армії УНР на переломі 1918–1919 рр. // Літопис Червоної калини. — Львів, 1934. — №3. — С. 7.

Київ. Вихід першого номеру газети “Червоний прапор” — офіційного друкованого органу УСДРП (незалежних). У ньому була вміщена декларація УСДРП (незалежних) з викладом основних політичних цілей їх діяльності: самостійність і незалежність України, диктатура пролетаріату й селянства в формі робітничих і селянських рад.
Червоний прапор. — 1919. — 22 січня.

Повітовий селянський з’їзд Золотоніського повіту Полтавської губ. обрав делегатів до Трудового конгресу України
Нова Рада. — 1919. — 25 січня.

Кременчук, Полтавська губ. Арешт отаманом О.Волохом командира Запорізького корпусу отамана П.Болбочана, командира 1–ї Запорізької дивізії полковника О.Загродського та розгром їх штабів. За офіційною версією арешт відбувся за “контрреволюційну політику” — розгон робітничих і селянських організацій, що підтримували більшовиків. Було призначено слідство.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 6. — Арк. 660; Українська Ставка. — 1919. — 25 січня.

Харків. Публікація декрету Тимчасового робітничо–селянського уряду України про націоналізацію банків.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 22 января.

З’їзд рад Чернігівського повіту, Чернігівської губернії.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 421.

Київ. Установчий з’їзд УСДРП (незалежних правих), на якому затверджено програму і прийнято нову назву партії – Українська комуністична партія (УКП). Обрано ЦК УКП: голова – А. Драгомирецький, секретар – М. Авдієнко, заступник голови – А. Річицький, члени – М. Ткаченко, В. Мазуренко, В. Фідровський, В. Шахрай, Л. Довбня, Ю. Яворський та ін. Офіційним друкованим органом партії затверджено газету “Червоний прапор”. Відновлення радянської влади укапісти вважали за окупацію, а ревкоми – силою, що затримує розвиток української революції. Представники УКП входили до складу ВУЦВК і місцевих рад.
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. – Сучасність, 1983. – Т. 1. – С. 438 – 440.

Кам’янець-Подільський, Подільської губернії. Проведення реєстрації населення міста відповідно до наказу польського коменданта Кам’янецького повіту та міста.
Вперед (Львів). – 1920. – 26 лютого;Громадська думка (Львів). – 1920. – 27 лютого.

Харків. Всеукрревком ухвалив декларацію про військову політику радянської влади на Україні, в якій підтверджувалася чинність угоди від 1 червня 1919 року про необхідність повного об’єднання військових сил самостійної України і Росії. Територія звільненої України до остаточного оформлення взаємин з радянською Росією мала складатися з двох військових округів, які входили б у загальну організаційну систему Росії з українським командним складом. Ліквідація українського партизанства проголошувалася умовою боєздатності Червоної армії на Україні.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 49 – 52.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про проведення виборів на V Всеукраїнський з’їзд рад у повітах, де скликання повітових з’їздів рад було неможливим. Президії ВУЦВК пропонувалося видати постанову про те, щоб у таких повітах вибори проводилися, використовуючи досвід виборів на VІІІ Всеросійський з’їзд рад, тобто на повітових нарадах за участю комнезамів, але за умовою складання протоколів нарад із вказівкою причин, за якими проведення з’їздів було неможливим. Вибори від червоноармійців ухвалено проводити за нормою один делегат від тисячі виборців із розрахунку, щоб загальна кількість представників червоноармійців досягла 200 делегатів.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 10 б.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло заяву лівих соціалістів-революціонерів про публікацію їх відозви до з’їзду рад. Ухвалено допустити виступи представників інших партій з деклараціями в порядку обговорення на з’їзді, одночасно заборонивши їм друкувати свої відозви (зокрема, про об’єднання лівих соціалістів-революціонерів-синдикалістів та інтернаціоналістів).
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 10 а.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про агітпоїзд „Всеросійська кочегарка”, що відправлявся із Москви в Донбас. Ухвалено звернутися з клопотанням до ЦК РКП(б) щодо використання поїзда для агітації за постачання Донбасу працівників та матеріальних ресурсів.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 10 в.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.

Харків. Українська економічна рада надала НК РСІ право ревізії діяльності всіх закладів, що знаходилися на території УСРР, включаючи загальносоюзні.
Коммунист, Харьков, 1922, 22 января.

Ніжинський округ Чернігівської губернії. Ліквідовано організацію СТП – ЦЦ (Сіоністсько-трудової партії – Цейре-Ціон) чисельністю 23 члени, серед яких 5 – активісти. Організація підтримувала зв’язки з Києвом, Москвою, Ленінградом. Після її ліквідації діяльність сіоністських організацій у губернії не проявлялася.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1948, арк. 21.

За даними Подільського губкому КП(б)У, політичний бандитизм у губернії не спостерігався.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1940, арк. 30.

За попередніми даними Одеського губвибіркому, у перевиборах сільських рад брали участь 35% громадян, які мали виборче право (1923 р. – 45%). Кількість „позбавленців” складала 4%, порівняно з особами, які мали виборче право (1923 р. – 5%). Під час перевиборів проявилася активність селянських мас, які намагались проводити до складу рад своїх кандидатів із числа односельців. Типовими були й випадки протидії колишніх комуністів висуванню кандидатур, запропонованих парткомами КП(б)У. В той же час під час виборів до Одеської міськради зміна загальними зібраннями запропонованих кандидатур спостерігалася рідко й торкалася головним чином безпартійних кандидатів.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1932, арк. 31, 3