Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Москва. У розвиток постанови Ради народних комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) від 2 березня 1940 р. «Про охорону держкордону у західних областяхУРСР і БРСР» РНК УРСР і ЦК КП(б)Упостановилипереселити жителів 800-метрової прикордонної смуги в західних областях і очистити її від будівель. На відстань 7,5 км у глиб встановлювався прикордонний режим. Виселенню підлягало 100 тис. осіб і воно мало бути завершено на початок червня 1940 р.Поки новий кордон облаштовувався, на старому — радянськопольському — в межах Української військової округи зберігалася загороджувальна зона довжиною майже 657 км. ЇЇ охороняли Славутський (49 застав на 391 км) та Волочиський (42 застави на 266 км) прикордонні загони. Попри того у зоні спостерігалася інтенсивна міграція, яка негативно оцінювалася радянською владою. Останню непокоїла як поширення спекуляції внаслідок перепаду цін та зниження дисціпліни в колгоспах, так і вплив українських націоналістів на мешканців східних областей (поширення листів від Організації українських націоналістів).
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Москва. РНК СРСР завтвердив постанову «Про реорганізацію управління лісами УРСР і БРСР і організацію територіальних управлінь Головного управління лісоохорони і лісонасаджень при РНК Союзу РСР». Ухвалено організувати на терені України наступні територіальні управління лісоохорони і лісонасаджень: Київське (м.Київ) з підпорядкуванням йому лісів водоохоронної зони у межах Київської і Чернігівської областей; Вінницьке (м.Вінниця) — відповідно у межах Вінницької і Кам’янецьПодільської областей; Дніпропетровське (м.Дніпропетровськ) Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської областей; Харківське (м.Харків) — Сталінської, Полтавської, Харківської, Сумської, Ворошиловградської областей; Житомирське (м. Житомир) — Житомирської області; Львівське (м.Львів) — Львівської, Дрогобицької областей; Волинське (м.Волинськ) — Волинської, Ровенської областей; Станіславське (м.Станіслав) — Станіславськогї, Тернопільської областей.
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. № 8. — Ст.220.

РНК УРСР та ЦК КП(б)У видали спільну постанову про переселення до 20 квітня 1940 р. 157 населених пунктів у Волинській, Львівській, Дрогобицькій, Станіславській та Тернопільській областях разом 17342 двори та 80185 осіб. Згідно особливих вказівок відселення у містах Устилуг, Сокаль, Угнів, Перемишль, Ліско, Кути, Заліщики мали проводитися »за матеріалами НКВС», що означало режимну депортацію у віддалені райони СРСР.
Депортації. — Т1: 1939-1945. — Львів, 1996. — С.95.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

У Кракові відбувся ІІ великий Збір ОУН С.Бандери. На ньому керівництво організації підтвердило принцип революційної боротьби, що спирається “на власні сили українського народу, відкинувши загалом орієнтацію на чужі сили”. Українська суверенна держава може утворитися тільки внаслідок національної революції. ОУН(Б) повинна стати революційною політичною партією, здатною здійснити збройне повстання. Це повстання матиме більше шансів на успіх, якщо одночасно розгорнеться боротьба інших народів, поневолених Росією. Ця спільна боротьба повинна проходити під гаслом ОУН “Воля народам, воля людині!”
УОН у світлі постанов Великих зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929 – 1955 рр. – Мюнхен, 1955. — с. 24-27, 31.

Розпочався добровільний набір до українського батальйону ДУН “Роланд”, командиром якого став Євген Побігущий.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 284.

Головне командування німецьких сухопутних військ (ОКГ) видало директиву про організацію і забезпечення охорони оперативного тилу армій. У документі наказувалося “придушувати в зародку активний чи пасивний опір цивільного населення найсуворішими заходами покарання… Ворожі радянському урядові, радянському ладові верстви населення слід використовувати в своїх інтересах, гарантуючи їм певні свободи і матеріальні блага…”.
Історія застерігає: Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їхніх пособників на тимчасово окупованій територ

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Кримський обком ВКП(б) затвердив уповноваженим з керівництва підпільною боротьбою І.Генова, направив на окуповану територію 34 організатора (в 72 населених пунктах створили 37 підпільних організацій і груп загальною чисельністю 126 осіб).
Великая Отечественная война. 1941–1945. События. Люди. Документы. Краткий истор. очерк. – М., 1990. – С. 92.

Відбулася ІІ конференція ОУН (СД) під Львовом. У ній взяли участь М.Лебедь, Д.Мирон, І.Климів, В.Кук, Я.Старух, З.Матла, Д.Клячківський та ін. Провід ОУН(Б) виробив лінію, спрямовану на тривалу підготовку власних політичних та військових сил для боротьби за українську державність. Головною вважалася теза про неприпустимість стихійних виступів мас, щоб “енергія народу не виливалась в партизанщину, але оформилась в широкий всенародний рух”. Учасники конференції висловилися за критичне ставлення до німців та відсіч будь-яким спробам комуністичного руху Опору опанувати ситуацію і поширювати свій вплив на населення”.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських Націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 110–113.

Головна Команда УПА видала наказ про негайний початок першої фази збройної боротьби проти гітлерівців. Розсіявшись на території Правобережної України невеликі групи з 5 -10 бойовиків почали “малу війну”: підривали машини та різні урядові установи німців. випускали антигітлерівські листівки тощо.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. Історичні нариси. – К., 2002. — С.659.

Ворошиловградський обком партії доповів Центральному комітету КП(б)У про збір теплого одягу для бійців і командирів Червоної армії. В області зібрано 118600 одиниць одягу: полушубків, курток, жакетів, валянок, рукавиць, теплої білизни, шапок, тощо.
Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941–1945. Док. и матер. в 3-х т. – К., 1985. – Т. 1. — С. 234.

У Львові у Літературно-мистецькому клубі відбувся вечір-концерт під гаслом: “Поклін Франкові”. Споминами про славний театр “Березіль” і його творця Л. Курбаса виступив у літературно-мистецькому клубі режисер цього театру О. Гірняк. Також відзначено у Львові 9-і роковини з дня смерті М. Хвильового.
Культурне життя в Україн. Західні землі. Док. і матер. – К., 1995. – Т.1. 1939–1953. — С. 157.

На літературному конкурсі на історичні повісті й оповідання про гетьмана Богдана Хмельницького, проголошеному в Ярославі, присуджено другу нагороду (600 зл.) проф. П. Феденкові з Праги за історичну повість у 3-ох томах “Гомін України” та вирізнено серед інших історичне оповідання І.Гузар-Монцібовичевої “Високо прапор” і сценічну картину М. Заставної-Долинської “Богданова присяга”.
Культурне життя в Україн. Західні землі. Док. і матер. – К., 1995. – Т.1. 1939–1953. — С. 157.

Й.Сталін і Ф.Рузвельт обмінялися посланнями про скликання наради представників СРСР, США і Великобританії з питань відкриття другого фронту в Європі.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 329.

На початок місяця розстріляно понад 300 євреїв з Городища, 115 – з Тального Київської області.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.89.

На кінець місяця в 6 населених пунктах Вінницької області страчено 2,5 тис. євреїв: в Іллінцях близько 1000 осіб, Браїлові та Межирівці відповідно 180 і 279, Спіченцях та Дзюнівці – 290 і 94 особи, Липовці – понад 700 та близько 100 в с. Зозов. Знищено 135 осіб єврейської національності з с. Дружківки та 470 євреїв з Єнакієвого вивезені та вбиті в Горлівці Сталінської області, близько 70 єврейських членів змішаних шлюбів у Бердичеві та євреї Андрушівського району Житомирської області. До того ж з Яблунівського, Кутського, Косівського, Гвоздецького, Обертинського і Коршівського районів Станіславської області переселено 4849 євреїв. Всіх, хто відмовлявся виїхати, розстрілювали на місці. Знищено 1500 осіб в Умані Київської області та 112 – в с. Шаумян Євпаторійського району.
Круглов А.И. Энциклопедия Холокоста . – К., 2000. – С.14; 43; 57; 89.

Окупанти спалили у квітні і пізніше 390 дворів села Чернацьке Середино-Будського району Сумської області, де загинуло 56 жителів.
Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О.Ф.Федоров та ін. – К., 1987. — С.288.