Інститут історії України Національна академія наук України

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Згідно вибіркових обстежень виявилося, що в Одеській області з числа 506 опитаних колгоспних родин жодна не мала електрифікованої оселі. Серед 620 сімей на Запоріжжі — родині Дніпрельстану — лише 12 мало в оселы електроосвітлення, а в Київській з 540 сімей — лише 6.
Історія українського селянства. Т.2. — К., 2006. — С.269.

КОВО. Органи НКВС повідомили про арешт «за антирадянську діяльність» викладача історії ВКП(б) Коростенської авіашколи старшого політрука А.В.Ротшке. Йому закидалося, що той у формі різких контрреволюційних висловлювань засуджував політику партії і радянського уряду. Згідно з матеріалами звинувачення Роштке вже з 1918 р. «став на шлях антирадянської діяльності та брав активну участь у націоналістичній організацій «Просвіта». В 19291933 роках під час навчання в університеті він разомз із студентами Кизь, Вусатий, Анишин «розповсюджував антирадянські вимисли про колективізацію», стверджуючи що «країна через колективізацію зайшла у глухий кут». Органи стверджували, що бувши у 1939 році мобілізованим до РСЧА, Роштке «виявляв свої антирадянські настроїта під час перебування на фінському фронті засуджував політику радянської влади, висловлював терористичні наміри відносно керівництва, пораженські настрої». Дружина Ротшке характеризувалася як така, що «повністю поділяла його антирадянські настрої та сама неодноразова так висловлювалась».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.147-148.

Впродовж 1940 р.. спецоргани перманентно відзначали поширення серед військовослужбовців «нездорових висловлювань про міць німецької армії». Так, у КОВО фіксувалися розмови про те, що німецька армія краща за радянську, що техніка у німців краще, що рівень патріотизму у вермахті є досить високим, про що, мовляв, свідчать його перемоги. Казали також і про те, що німці сильніші за СРСР, оскільки спромоглися здобути Париж, у той час як Червоній армії «і з румунами не впоратися» тощо. Боязнь частини червоноармійців і командирів з приводу переваги німецької армії знайшла прояв у поширенні поразницьких настроїв — у розмовах про те,щоуразі війни— «вони нам намнуть боки». Чимало було виялено армійськими спецорганами і прихильників гітлерівської ідеології. «Радянська система не міцна і неправильна. При даному устрої селяни і робітники піддаються знущанню. Досконала система — це націоналсоціалізм у Німеччині. При фашизмі держава збагачується, а народ живе багато і заможно. У перспективі радянська влада буде знищена націоналсоціалістською Німеччиною», — ділився своїми думками з товаришами по службі в Північно-Кавказському ВО червоноармієць Еніс Гергард (німець за походженням, уродженець Дніпропетровської області). За інформацією спецорганів, «довкола Еніса поступово почала формуватися профашистська організацію — т. зв. «середняцька партія», до якої примкнули й деякі українці — рядовий Пархоменко і молодший командир Гринь. Судячи з назви підпільної групи, прихильне ставлення до ідей націоналсоціалізму було зумовлене також антиколгоспними настроями.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.112113; Російський державний військов

Полтава. Полтавська панчішна фабрика за восьму годину додатково випустила 9020 пар. Краща стаханівка фабрики, багатоверстатниця Шаманова, працюючи на 25 машинах за 7 годин виробляла 970 пар панчіх; в перший 8-годинний робочий день вона виробила 1160, а на другий день — 1196 пар. Колектив Полтавської 12-ї взуттєвої фабрики протягом останніх двох днів за 8-му годину роботи пошив 1620 пар взуття.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 30 червня.

Західна Україна. Українське курортне управління відкрило дитячі кліматичні курорти в Карпатах. Дитячий курорт Гаргани на 150 ліжок, розташований в горах на висоті 600 метрів над рівнем моря, серед густих лісів, являє собою чудову кліматичну станцію. В Добоському дитячему курорті відпочиватиме 100 дітейза зміну. В Залєщику, в мальовничій місцевості на березі Дністра, зможе відпочивати до 1000 дітей. Курорт має водоелектролікарню, пляжі. Тут лікуватимуть ще фруктами і віноградом, які вирощуються в господарстві.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 24 червня.

Київ. По маршруту №4 почали курсувати цільнозварні, обтічної форми, пульманівські трамвайні вагони, які нещодавно випустив Київський завод імені Дзержинського.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 6 червня.

Київ. Народний суд Петровського району м. Києва впродовж 6 днів розглянув справу про хабарництво. Колишнього директора районного парку культури і відпочинку ім. Шевченко І.Кушнірського і колишнього виконроба будівельних робіт А.Гостомельського, що брали хабарі з бригадирів будівельних робіт за надану їм роботу, засуджено, відповідно, до 2х і одного років ув’язнення. Штатному художнику парку П..Лаврентьєву, чия участь в хабарах не була доведена, суд оголосив громадську догану.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 9 червня.

Львів. В корпусах колишнього цегельного заводу на Мучній вулиці відкрилася найбільша в Україні скульптурна фабрика. До роботи на фабриці залучено багато скульпторів та майстрів-формовщиків Львова. Фабрика виробила вже близько тисячі бюстів В.І.Леніна, Й.В.Сталіна та В.М.Молотова. Ці бюсти, «прикрасили клуби, парткабінети та будинки культури західних областей України». Одержано численні замовлення на скульптури для оформлення вулиць, парків та стадіонів. При фабриці відкрито стаціонарне ательєвиставку скульптурних виробів — творів майстрів різця України та виставка ескізів найближчих робіт скульпторів Львова. Спеціальна комісія управління у справах мистецтва при Раднаркомі УРСР виїхала до Львова, де відбирає кращі ескізи для масового виготовлення з них скульптур на фабриці.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 червня.

Дніпродзержинськ. Органи міліції міста затримали афериста Нехлюдова, який видаючи себе за орденоносця, учасника боїв біля озера Хасан, діставав через легковірних керівників торгових організацій дефіцитні товари і перепродував їх за спекулятивними цінами.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 червня.

Могилів-Подільський. Закінчено устаткування радіотрансляційної лінії Могилів-Подільськ — містечко Атаки. О 19.00 на вулицях Атак включили 5 потужних динамічних репродукторів. Мешканці містечка мали можливість вперше почути радіотрансляції з Москви і Києва. О 22.00 на площі містечка демонстрували радянський кінофільм «Багата наречена».
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 2 липня.

Одеса. Після вступу Червоної армії у Північну Буковину, письменник А. Авсеєнко вмістив у газеті «Боевая красноармейская» статтю під назвою «По Черновцам». «Вітрини магазинів, — із захопленням писав він, — дражнили розкинутими шовками, шляпами найостанніших мод, взуттям десятків кольорів і сотень фасонів, горами апельсинів, уругвайської кави, індійського чаю, італійськими, румунськими, угорськими винами, шоколадом, делікатесами тощо». Допис викликав обурення і роздратування армійських політорганів, які розкритикували редактора за гонитву за «письменницькими іменами», а автора за пустопорожню статтю, яку слід було, на їхню думку, назвати «Стогін барахольника».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.184.

Раднарком СРСР прийняв постанову “Про пенсії робітникам Народного комісаріату зв’язку СРСР, працюючим у районі бойових дій, та їх родинам”.
Великая Отечественная война, 1941-1945. События. Люди. Документы: Краткий исторический справочник. – М., 1990. – С.173.

Москва. В приміщенні МХАТ відбулося вшанування старійшого діяча українського театру народного артиста СРСР Івана Мар’яненка з нагоди 50-річчя його акторської діяльності.
Літературна газета. – 1945. – 30 серпня.

ВЦРПС ухвалила рішення щодо поліпшення підготовки профспілкових кадрів, в якому значну увагу приділялося роботі однорічної Харківської школи профспілкового руху ВЦРПС. На школу покладалося завдання готувати кваліфіковані профспілкові кадри для України, Молдавії та півдня РРФСР.
Нариси історії професійних спілок України / Федерація профспілок України. Гол. редактор О.М.Стоян; керівник авторського колективу О.П.Реєнт

Відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ УРСР в Україні по 15 областям офіційно зафіксовано 130 випадків людоїдства за 1947 р. й притягнуто до відповідальності за це 132 людини. Найбільше випадків людоїдства зафіксовано в Ізмаїльській області – 53, Дніпропетровській – 16, Сталінській – 11, Одеській – 10, Київській – 7, Харківській – 6, Запорізькій – 6.
Голод в Україні. 1946-1947. Документи і матеріали. – К. – Нью-Йорк, 1996. – С. 248.

Підприємства Головного управління протезної промисловості УРСР розпочали випуск протезів нової конструкції інженерів С.Акімова та Я.Шевельова. Їх виготовляли з дюралюмінію та шкіри Київський, Харківський, Одеський і Львівський заводи. Вперше в Україні почав виробляти дерев’яні протези Охтирський протезний завод на Сумщині.
Радянська Україна . – 1947. – 20 червня.

Київ. Введені у дію два нових тролейбусних маршрути № 6 і № 7, які з’єднали Жовтневий район із Хрещатиком та Сталінкою.
Правда Украины. – 1949. – 19 июня.

Львів. Відкрився новий іподром. У перших заїздах взяли участь 70 коней.
Правда Украины. – 1949. – 19 июня.

Київ. Проходив фестиваль індійських кінофільмів.
Радянське мистецтво. – 1954. – 22 вересня.