Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Селище Макіївка Катеринославської губернії. Страйк понад 3 тис. робітників сталеливарного заводу товариства “Російський гірничий і металургійний “Уніон”” з вимогою підвищити заробітню платню на 25 % та покращити умови праці. Після втручання поліції завершився поразкою, 46 робітників було мобілізовано до армії.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900–1917): Справочник. – К., 1987. – С. 329.

с. Каменське. Страйк 7000 робітників Дніпровського металургійного заводу Південноросійського металургійного заводу із вимогою підвищити зарплату, впорядкувати розрахунок і на знак солідарності з робітниками котельні, які першими почали страйк. Закінчився поразкою. Під час страйку на завод викликали роту солдатів і поліції, арештовано 11 робітників, з них 5 уповноважених для переговорів з адміністрацією, мобілізовано в армію 362 страйкуючих робітників. Тоді ж відбувся економічний страйк усіх (1407) робітників Софіївського вугільного рудника Російсько-Бельгійського металургійного товариства із вимогою підвищити зарплату на 50 % і відмінити плату за квартири. Закінчився компромісом: обіцяно усі вимоги працівників по можливості задовольнити. 41 робітник мобілізований в армію.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 338.

Катеринославська губернська земська управа повідомила, що площа озимини на селянських землях скоротилася на 5 %, а на приватновласницьких – на 10 %.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 30, 29 квітня.

Серед народу все більше поширюються картярські ігри, і не лише у Київській губернії. З’являються спеціальні „клуби” для гри в карти на гроші, одяг та ін. Картярство стає хворобою, яка не гірше „зеленого змія” штовхає людей на злочини.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 32, 6 травня.

м. Катеринослав. Кружок місцевої інтелігенції звернувся до начальника губернії з проханням про дозвіл на створення „Украинского общества”; задекларована ціль – сприяння духовному і моральному розвитку місцевого населення. Планувалося відкрити народний дім, бібліотеку, читальні, книжкові склади, дитячі садочки, ясла і т.д. Губернатор відхилив це прохання на весь час воєнних дій.
Украинская Жизнь. – 1916. – № 6. – С. 70 – 71.

За матеріалами статистичного відділу Київської губернської земської управи порівняно з березнем ціни зросли на 5-10 %. Що ж стосується ціни на кури, яйця, масло і сало, то, порівняно із квітнем 1915 року, в 1916 році ці продукти подорожчали у 2-4 рази (курка – 70 к., яйця – 18 к., масло – 80 к., сало – 30 к.). Зросли ціни на хліб: у квітні 1915 року жито коштувало 90-140 к., пшениця – 110-160 к., ячмінь – 70-190 к., овес – 100-180 к. У 1916 році жито коштувало 115-170 к., пшениця – 145-200 к., ячмінь – 115-200 к., овес – 145-200 к., просо – 135-200 к., гречка – 125-200 к., картопля – 20-40 к., курка – 120-200 к., масло – 80-150 к., яйця (десяток) – 25-50 к., сало (фунт) – 50-60 к. Такси, штрафи, різноманітні наради, навіть єпископські заклики не зменшили дорожнечі.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 35, 17 травня; Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 37-38, 27 травня.

Згідно проведеної Волинським губернським земством анкети виявлено, що у всіх селах замість забороненої горілки появились численні її сурогати (бл. 23 видів): ханжа, політура, лак, денатурований спирт, горілка з родзинок, настоянка з чорниці з оцтом та перцем, „медаш” та ін. Варять також мед з тютюном, „брагу”. Почастішали смертельні випадки. Розвинулось таємне самогоноваріння, „самодурки” коштують у середньому 2 руб. за пляшку. Протиалкогольна комісія медичного товариства опублікувала відповідну відозву „Бережіться осліпнути!”, у якій застерігається від уживання денатурату, а також древесного спирту, одеколону, політури, кіндер бальзаму та ін., оскільки все це призводить до сліпоти.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 37-38, 27 травня; Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 54, 22 липня.

Українська трупа Кармелюка – Каменського (бл. 50 чол., у тому числі й оркестр), яка останні роки грала у містах Сибірі та Далекого Сходу, закінчивши зимовий сезон у Владивостоці, відбула гастрольний тур по Японії, зокрема у м. Нагасакі, Токіо та ін.
Украинская Жизнь. – № 6. – С. 73.

селище Горлівка. Пройшла низка економічних страйків, зокрема 1504 робітників шахти № 8 Південноросійського товариства кам’яновугільних шахт вимагали підвищити зарплату від 30 до 50 %. Закінчився поразкою. Під час страйку на шахту викликали війська і поліцію, які 2 травня стріляли у робітників. Страйк усіх (3000) робітників шахти № 1 Південноросійського товариства кам’яновугільних шахт і робітників брикетної фабрики із вимогою підвищити зарплату від 25 до 50 % закінчився компромісом: обіцяно підвищити зарплату на 30 %. Страйк 1125 (з 1200) робітників Олександрівського вугільного рудника акційного товариства „Ртутна і вугільна справа Ауербаха і Ко” з вимогою підвищити зарплату на 50 % закінчився поразкою: робітники тимчасово приступили до роботи, щоб покращити своє матеріальне становище. На рудник викликали війська і поліцію, які 2 травня обстріляли робітників. Робітники брали участь у зібраннях страйкуючих робітників Горлівського району, які перетворювалися у політичні мітинги. Тоді ж у селищі Щербинівка відбувся страйк 6 тис. робітників Щербинівських рудників товариства для розробки кам’яної солі й вугілля Південної Росії з вимогою підвищити зарплату на 50 %. Під час страйку викликано війська та поліцію, які 2 травня стріляли у робітників. У ніч з 28 на 29 квітня поліція арештувала 11 найбільш активних учасників і керівників страйку, у тому числі члена страйкового комітету М. Годобліна. 29 квітня страйкуючі оголосили адміністрації рудника ультиматум про звільнення арештованих.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 340.

м. Харків. Страйк 5216 (з 5910) робітників заводу Російського паровозобудівного і механічного товариства з вимогою підвищити зарплату від 25 до 100 %. Закінчився компромісом: обіцяно підвищити зарплату для тих, хто отримував до 50 руб. у місяць на 20 %, до 75 руб – на 15 %, до 100 руб – на 10 %, від 100 до 200 руб – на 5 %. Чорноробочим встановлювалася поденна оплата: мужчинам – до 1,75 руб і жінкам – до 1,3 руб. Відрядним чорноробочим ливарних цехів гарантувалася поденна зарплата не менше 2 руб, а відрядним чорноробочим інших цехів – не менше 1,75 руб в день.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 341.

м. Катеринослав. Страйк робітників заводу товариства Російських трубопрокатних заводів (колишній Шодуар) з вимогою підвищити зарплату і звільнити арештованих робітників. Закінчився компромісом: зарплата чорноробочим мужчинам підвищена до 1,2 руб, а жінкам – до 1 руб в день; решті робітників зроблена надбавка від 10 до 30 % зарплати. Крім того, усім робітникам призначено воєнну допомогу у розмірі 40 коп. у день; арештовані робітники не звільнені.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 341.

Київ. Шляхом об’єднання музеїв війни і революції та військово-історичного музею було засновано Державний військовий музей.
РФ ІМФЕ. – Ф.13. – Оп.5. – Од.зб.308. – Арк.2.

Після розколу на IV з’їзді УПСР була створена Українська комуністична партія (боротьбистів) з представників лівої течії українських есерів. Назву дістала від найменування свого центрального друкованого органу – газети “Боротьба”. Партія виступала проти гетьманського режиму, її члени брали участь у повстаннях, в окремих випадках солідаризувалися з більшовиками. Згодом перейшли на радянську платформу і взяли участь у боротьбі проти Директорії.
Гражданская война на Украине 1918-1920 рр. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.766 Малий

У Києві організовано “Русский союз” з формальною метою “об’єднати сили “русских” в Україні для оборони і розвитку їхньої культури і, особливо, мови. В дійсності робилася спроба відновити “єдину і неділиму” Росію. До складу Союзу увійшли представники різних російських партій та організацій, які існували в Україні, від конституційних демократів і навіть правіших за них елементів і до російських есерів та соціал-демократів (меншовиків).
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.3. – 1921 р. – С.71; Гриценко А. Політичні си

У Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд російських кадетів. Гострі дебати викликала доповідь “Проблема влади на Україні” насамперед - питання про персональну участь членів партії в новому уряді. Виникли три точки зору: за вступ, за вступ з деякими гарантіями і проти вступу. Перемогла перша. У доповіді про господарсько-економічне життя підкреслювалося, що шлях до забезпечення правопорядку полягає у встановленні “твердої, але не самовільної влади”, збереженні дрібної власності, проведенні земельної реформи, встановленні граничних розмірів землеволодіння, а решту мала викупити держава. Міністр фінансів А.Ржепецький висловився за створення в Україні власної валютної системи. З’їзд зажадав чіткого визначення кордонів України, окремо виділивши питання про Крим, який вважався необхідним “для її свободного господарського розвою”. В справі розв’язання національно-релігійних питань делегати висловилися проти використання релігійного піднесення з метою посилення політичного впливу. З одного боку, церков оголошувалася незалежною від держави, а з іншого – їй заборонялося втручатися в державні справи. Делегати висловилися проти примусової українізації, вважаючи, що це суперечить ідеї національного відродження. Права української мови пропонувалося захищати, як однієї з державних мов. З’їзд постановив утворити місцеву Українську головну управу конституційно-демократичної партії, незалежно від загальноросійського Головного комітету. Делегати також виступили за можливість персонального вступу членів партії до нового уряду України. На відзначення 12-ї річниці утворення І Державної Думи Росії з’їзд вітав присутніх на засіданні її членів.
Киевская мысль. – 1918, 16 мая Робітнича газета. – 1918. - 11, 12 травня Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов.

Київ. Крайовий (обласний) з’їзд партії кадетів висунув вимогу надати російській мові поряд з українською державного статусу.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — К., 1995. — С. 272.

З м.Курська до Києва повернулася делегація Українського уряду, яка була направлена для ведення мирних переговорів з представниками Російської Радянської республіки. Д.Ісаєвич, голова делегації, на цей час ще не повернувся. 10 травня члени делегації були на прийомі у міністра закордонних справ ы зробили доповідь про хід переговорів і причини, свого повернення.
Народня воля. – 1918. - 11 травня (28 квітня).

Вироблена Декларація кабінету Ф.Лизогуба із з’ясуванням поглядів та визначенням найближчих завдань. У цьому документі говорилося, що гетьман не збирається стати самодержцем, а назва гетьман – є втіленням в історично-національній формі ідеї незалежної та вільної України. Уряд заявляв, що не збирається придушувати українську націю, її мову, культуру і державність, а навпаки – сприятиме їх дальшому розвитку. Головним завданням уряду, який мав перехідний характер, вважалося зміцнення державного ладу аби довести країну до скликання народного представництва для виявлення справжньої волі народу.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.11. Українська Гетьманська держава 1918 року. – К., 2002. – С.67-69

Опубліковано підписане головою Ради міністрів і міністром внутрішніх справ Ф.Лизогубом та іншими членами кабінету (М.Василенком, А.Ржепецьким, С.Гутником, Ю.Соколовським, В.Бутенком, Ю.Вагнером, М.Чубинським, В.Любинським та отаманом Лігнау) “Урядове повідомлення” із спростуванням чуток, що поширювалися представниками певних громадських кіл, ніби в Україні відновлюється “самодержавіє” в особі гетьмана. В документі підкреслювалося, що “гетьманство – це здійснення ідеї незалежної і вільної України в історичній, національній формі”.
Державний вістник. – 1918. - 16 травня.

Рада міністрів заявила, що не допустить скликання Всеукраїнського робітничого з’їзду, вважаючи, що ця акція не на часі. Про заборону з’їзду повідомили Всеукраїнській раді робітничих депутатів.
Робітнича газета. – 1918. – 12 травня.