Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Одеса. Переговори уповноваженого представника УНР військового міністра генерала О.Грекова з командуючим союзних військ на півдні Росії генералом Д’Ансельмом.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 344.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Київ. Ухвалення Всеукраїнською радою мистецтв постанови про націоналізацію київських театрів, на основі якої біло створено Перший театр УСРР ім. Т.Шевченка (головний режисер О.Загаров), Другий театр ім. В.І.Леніна (головний режисер К.Марджанішвілі), Перший молодий театр Київської ради робітничих депутатів (головний режисер Л.Курбас), Опера Української радянської республіки ім. К.Лібкнехта (режисери Я.Гречнєв, А.Улуханов).
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 326

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

Єврейський погром в Єлісаветграді, вчинений григор’ївцями.
Сергійчук В. Єврейські погроми в Україні. — С. 281.

Київ. З’їзд учителів–комуністів та співчуваючих Київщини. З більш ніж 50 делегатів 6–8 складала фракція комуністів, 47 — фракція боротьбистів. Резолюція ухвалила запровадження єдиної трудової радянської соціалістичної школи.
Боротьба. — 1919. — 6 травня.

Біла Церква. З’їзд рад Васильківського повіту Київської губернії, на якому було представлено 20 волостей з 24, усього 160 делегатів. За інформацією з радянських джерел, спочатку велика група безпартійних селян була налаштована проти радянської влади. Але після виступів комуністів та боротьбистів вона змінила думку. До повітового виконкому було обрано лише комуністів і співчуваючих..
Коммунист. — 1919. — 11 мая

Здолбунів. Перше спільне засідання Директорії з повним складом нового уряду на чолі з Б.Мартосом обговорило програму урядової діяльності.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 150.

Київська губернія. Активізація виступу отамана Зеленого, який захопив Обухів та Германівку, 30 квітня — Ржищів і Кагарлик.
Захарченко П., Земзюліна Н., Нестеров О. В поході за волею. — С. 98.

Київ. Опубліковано директиву голови ВУЧК М.Лациса “До надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією на Україні”. Головним завданням ЧК ввважалося “очищення радянської України від контрреволюційних елементів”, причому вимагалося знищувати не окремих членів, а цілі контрреволюційних організації.
Коммунист. — 1919. — 27 апреля.

Станіславів. Начальник штабу Галицької армії В.Курманович розробив перспективний план подальшої війни, запропонувавши зосередити головні сили, а в разі наступу супротивника всю Галицьку армію на південно-карпатському крилі фронту за Дністром — районом, надзвичайно вигідними для ведення затяжних боїв. З стратегічного погляду така диспозиція широким фронтом виводила польські війська на більшовицькі формування. На цей час Галицька армія на більш як 300-кілометровому фронті нараховувала 37 тис. стрільців і старшин, які мали на озброєнні 553 кулемети, 200 гармат і 4 бронепоїзди. План підтримали головнокомандувач і окремі вищі старшини війська. Президент Є.Петрушевич і уряд С.Голубовича відкинули його.
Литвин М. Українсько-польська війна. 1918-1919 рр. — С. 181–182; 351-352.

В Лубнах, Полтавської губ. відкрито робітничо–червоноармійський клуб ім. Леніна.
Вісти ВУЦВК. — 1919. — 30 квітня.

Київ. Газета “Вісти ВУЦВК” без коментарів передрукувала з російської газети “Правда” статтю “Святі опудала”, у якій розповідалося про відкриття мощів св. Сергія Радонезького у Троїце–Сергіївській Лаврі..
Вісти ВУЦВК. — 1919. — 27 квітня