Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Київ. Президент ЗУНР Є.Петрушевич увійшов до складу Директорії УНР; представники УНРади ЗУНР І.Калинович, Т.Старух , П.Шекерик-Доників обрані до комісій Трудового конгресу.
Довідник з історії України. — С. 930.

До Східної Галичини прибула комісія Антанти у складі представників Англії, США, Італії, очолена французьким генералом М.Бартелемі.
Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання.1917 –1921 рр. — Київ,1999. – С. 297.

Харків. При Раді мистецтв Наркомосу УСРР був створений Літературний комітет у складі Г.Пєтнікова, О.Гастєва та М.Левченка, усі — прибічники Пролеткульту.
Известия Временного робоче–крестьянського правительства Украины. — 1919. — 28 января.

Вінниця. Ревком УГА взяв на облік у регіоні 15 тис. стрільців і старшин, хворих на тиф. Дві тисячі з тих, хто видужав, були задіяні ревкомом для охорони важливих об’єктів міста і патрульної служби.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 280.

Полтава. ІІІ з’їзд рад Полтавської губернії.
Трудящиеся Полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти. (1917 – 1920). – Полтава, 1957. – С. 173.

Чернігів. Протягом двох тижнів тривала виставка пам’яток української минувшини.
Культурне будівництво в Українській РСР 1917–1927. Збірник документів і матеріалів. – К., 1979. – С. 230.

При начальній команді УГА утворено політичний відділ, який за відсутності диктатора Є. Петрушевича взяв на себе функції політичного центру. Його провідні діячі О. Лисняк, О. Станимір, Д. Паліїв підтримували тісні стосунки з Вінницьким ревкомом і висловилися за співробітництво з командуванням 44-ї дивізії ХІІ Червоної армії.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 283.

Кам’янець-Подільський. Утворення кам’янецької (Української) Національної ради (КНР) з представників УПСФ, УПСР, УПСС, УХДП, УНТП, УНРП, УНДП на чолі з М. Корчинським (с.-ф.) та заступників: С. Барана (н.-т.), І. Липи (с.-с.), В. Голубовича (с.-р.). Мета КНР – бути в опозиції голові Директорії С. Петлюрі і уряду УНР та перебрати на себе функції парламенту.
Літопис української революції. – Львів, 1924. –Т. 2, кн. 5. – С. 175 – 182; Стрілець В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія

Харків. Губпарком української партії лівих соціал-революціонерів (борбистів) уклав угоду з губпаркомом комуністів, відповідно до якої було порівну поділено відповідальність за політику радянської влади. По одному з представників борбистів було включено до складу губревкому, райревкому та повітревкому.
Борьба (Харків). – 1920. – 28 квітня.Кінець січня

Наказ Начального вождя УГА генерала О. Микитки про відступ частин Галицької армії на південь. До Румунії відбув отаман Цімерман для переговорів з урядом щодо можливостей переходу УГА на його територію у випадку вступу до Одеси частин Червоної армії та початку воєнних дій проти УГА.
Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. – Нью-Йорк, 1974. – С. 176.

Наказ начальника тилу 13-ї армії про встановлення революційного порядку і боротьбу з бандитизмом і контрреволюцією на території Харківської і Донецької губерній.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 270 – 273.

Харків. Засідання міського комітету КСРМУ, на якому створено губернське організаційне бюро з завданням підготовити і скликати губернський з’їзд КСРМУ.
Образование и деятельность комсомольской организации Харьковщины. 1917 – 1920. Документы и материалы. – Харьковское книжное издательство, 1961.

Харків. Засідання Промбюро, на якому заслухано доповідь комісії з налагодження шкіряної промисловості при Промбюро. Ухвалено постанови про обов’язкову реєстрацію в губкомітетах шкіряної промисловості наявної кількості шкіряної сировини, готової шкіри і напівфабрикатів у її власників; купівля і продаж шкіри (крім галантерейних виробів) приватними особами і організаціями без дозволу органів губшкіри заборонялася. Ухвалено націоналізувати склади нафтових фірм.
ЦДАВО України. – Ф. 573. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 2 – 2 зв. – 3. Робітничий контроль і націоналізація промисловості на Україні. Збірник документі

Гайворон, Бершадь, Ольгопольського повіту, Подільської губернії. Вступ до міст частин армії УНР (полку Чорних Запорожців). За іншими даними, 15 січня полк Чорних Запорожців у Голованівську отримав наказ від Штабу армії УНР вирушити на Гайворон для переговорів з частинами УГА щодо об’єднання армій. 17 січня полк Чорних Запорожців вступив до Гайворона.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 306.; Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чор

США. Делегати з’їзду Українського народного комітету надіслали до прем’єр-міністрів країн Антанти телеграми, в яких виступили на захист “з’єднаної і неподільної Української Республіки” та різко засудили окупацію Східної Галичини Польщею.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 330.

Ужгород, ЧСР. Створено Руський театр товариства „Просвіта”.
Український вісник, Львів, 1921, 9 квітня.

Брянський рудник Алмазнинського гірничого району Донбасу. Відбудовано електричну станцію.
Знамя советов, Чернигов, 1921, 14 января.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову з приводу запиту Полтавського губкому КП(б)У про декларацію меншовиків у радах. Рекомендувалося утриматися від репресивних заходів щодо авторів декларації, а саму декларацію використати в агітаційних цілях проти меншовиків.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 8.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову “Про отаманів та батьків, що висловлювали каяття”. Ухвалено ставитися прихильно до керівників антирадянських селянських збройних формувань, що висловили каяття в антирадянській діяльності, але використовувати їх з обережністю. Губкомам пропонувалося надавати до ЦК усі відомості про отаманів, що добровільно здавалися, поряд з докладними характеристиками на них.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 8.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про дискусію щодо ролі та завдання профспілок. Ухвалено прийняти до керівництва рішення Пленуму ЦК РКП(б) про повну свободу дискусії. Одночасно підтверджено вказівку про те, що „дискусія мала вестись у суворо діловому й принциповому тоні”. З цього приводу рекомендувалося опублікувати відповідну постанову. Для створення рівних умов для всіх учасників дискусії – представників різних течій – пропонувалося всі матеріали про хід дискусії друкувати виключно в дискусійному листку.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 8.