Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Київ. Ухвалення Всеукраїнською радою мистецтв постанови про націоналізацію київських театрів, на основі якої біло створено Перший театр УСРР ім. Т.Шевченка (головний режисер О.Загаров), Другий театр ім. В.І.Леніна (головний режисер К.Марджанішвілі), Перший молодий театр Київської ради робітничих депутатів (головний режисер Л.Курбас), Опера Української радянської республіки ім. К.Лібкнехта (режисери Я.Гречнєв, А.Улуханов).
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 326

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Станіславів. Третя сесія Української національної ради ЗОУНР.
Довідник з історії України. — С. 929.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

Єлісаветград. З’їзд представників анархістської конфедерації “Набат”, яка складалася з двох десятків анархістських організацій.
Верстюк В. Махновщина. — С. 125–126.

Рівне. Нарада представників УСДРП та УПСР (центральної течії), які дійшли згоди про реформування вищої влади УНР. Договірна платформа містила сім пунктів, найважливіші з яких стосувалися зміни складу Директорії (головний отаман С.Петлюра та по одному представнику від ЗОУНР, УПСР та УСДРП), зрівняння усіх членів Директорії у правах, кворуму для її засідань (три особи), лише затвердження Директорією законів, ухвалених Радою народних міністрів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. — Т. ІУ. — С. 118–119.

Утворення Холмської групи армії УНР на чолі з отаманом О.Осецьким для протидії наступу поляків.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 90. — Арк. 40.

Катеринодар. Головнокомандувач Збройними силами півдня Росії (ЗСПР) ген. А.Денікін видав наказ з аграрного питання, яким була визначена аграрна політика білогвардійців. Основу майбутньої Росії мали складати міцні господарства дрібних і середніх власників, створені за рахунок приватновласницьких земель шляхом викупу. Для кожної місцевості встановлювалася максимальна норма землі для приватного володіння. Того ж дня був виданий наказ Особливій нараді (“Особоє совєщаниє”), щодо робітничої політики. Він скасовував проведену більшовиками націоналізацію промисловості та відновлював у правах власників підприємств. В перспективі передбачалося встановлення державного контролю над виробництвом.
Деникин А.И. Поход на Москву (Очерки русской смуты). — К., 1990. — С.54–58

Харків. Голова РНК, нарком закордонних справ УСРР Х.Раковський направив ноту до міністра закордонних справ Франції Пішона з приводу насильницьких дій військ Антанти на півдні України.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 6 апреля.

Крим. Реорганізація Російської армії генерала П. Врангеля. Реформовані частини і з’єднання було зведено в чотири корпуса: 1-й Добровольчий (генерал Кутепов), 2-й Кримський (генерал Слащов), Донський козачий (генерал Сидорин) та Кубанський козачий (генерал Писарев).
Липатов Н. 1920 год на Черном море. Военно-морские силы в разгроме Врангеля. – М., 1958. – С. 48.

с. Привороття, Кам’янецького повіту, Подільської губернії. Надісланий Головною управою українського Червоного Хреста лікарський загін для боротьби з епідемією тифа відкрив госпіталь на 75 ліжок та амбулаторію.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 20 травня..

Умань, Уманського повіту, Київської губернії. Помер Ф. Сушицький (1881 – 1920), голова департаменту вищої і середньої школи в міністерстві освіти Центральної Ради, брав участь у заснуванні українського педагогічного університету та Кам’янець-Подільського державного університету
Наш шлях (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 17 квітня.

Гадяч, Полтавської губернії. Повітовий з’їзд рад за участю 178 делегатів, на якому обрано повітовий виконком і делегатів на губернський з’їзд рад.
Трудящиеся Полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти. (1917 – 1920). – Полтава, 1957. – С. 183.

Харків. І Харківська губернська конференція КСРМУ за участю 56 делегатів від 10 повітів, які представляли біля 4 тис. членів союзу. Заслухано доповіді з місць, обговорено питання про взаємовідносини з КП(б)У, про роботу на селі, фізичне виховання, вибори на Всеукраїнський з’їзд КСРМУ. Ухвалено постанову про злиття організацій КСРМУ та комуністичних юнацьких спілок (КЮС).
Комуніст (Харків). – 1920. – 4 квітня, 6 квітня, 9 квітня;Образование и деятельность комсомола Украины в годы гражданской войны. – К., 1959. – С. 318

Зосередження частин армії УНР в районі Рівне (суч. Кіровоградська область) – Бобринець – Компаніївка. Вступ полку Чорних Запорожців до м. Бобринець, Єлісаветградського повіту, Херсонської губернії.
Омельянович-Павленко М. Спогади українського командарма. – К., 2002. – С. 348;Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорн

Москва (Росія). Засідання ЦК РКП(б), на якому розглянуто питання про становище в КП(б)У. Підтвержено рішення Політбюро ЦК РКП(б) про розпуск ЦК, обраного на ІV конференції КП(б)У, та затверджено тимчасовий склад ЦК КП(б)У у складі 13 чоловік: В. Блакитний, П.А. Залуцький, В.П. Затонський, Ф.Я. Кон, С.В. Косіор, Д.З. Мануїльський, С.К. Мінін, Г.І. Петровський, Х.Г. Раковський, Ф.А. Сергєєв (Артем), В.Я. Чубар, О. Шумський, Я.А. Яковлєв (Епштейн). З метою оздоровлення обстановки в КП(б)У ЦК РКП(б) відкликав з України активних “децистів” Т.В. Сапронова, В.В. Косіора, Р.Б. Фарбмана (Рафаїла). ЦК партії схвалив лист “До всіх організацій Комуністичної партії України”, у якому було доведено необхідність і обгрунтованість заходів, вжитих ЦК РКП(б) для припинення дезорганізаторської діяльності “децистів” в Україні, показано небезпечність їх фракційних дій.
Четверта конференція Комуністичної партії (більшовиків) України 17 – 23 березня 1920 р. Стенограма. – К., 2003. – С. 21.