Київ. Начальник ОВ НКВС КОВО А.Міхеєв надіслав доповідну записку наркому внутрішніх справ УРСР І.Сєрову про реагування військовослужбовців округу на воєнні події у Фінляндії. «Командири, політпрацівники і червоноармійці КОВО, — повідомляв Міхеєв, — виявляють виключний інтерес до військових дій, що відбуваються у Фінляндії і висловлюють патріотичні почуття і готовність йти у бій за визволення трудящих Фінляндії зпід гніту кривавих банд Маннергейма. Багато командирів і червоноармійців звертаються з проханням до командування послати їх на фронт». Поряд з цим у документі відзначалося, що мають місце також негативні висловлювання окремих військовослужбовців, прояви трусості, дезертирства, членоушкодження, а також «прояви активності антирадянського елемента, що проник до лав РСЧА». Червоноармієць 87ї стрілецької дивізії Мартинюк К.С. казав: «Завоювали західну Україну і за визволення отримали собаче життя, а тепер хочуть нас з собачого життя послати у Фінляндію, ось там ми навоюємо, вже зовсім подохнемо... 2 січня Мартинюк серед бійців казав: «Ваша радянська влада, хто ж її буде захищати, цю радянську владу, наразі значно гірше ніж за Ніколая. За буржуазного устрою жилося набагато краще солдатам і навіть селянам, зараз не служба в армії, а тюрма. Ми звільнили український народ і зробили не життя, а могилу, і самі отримали за визволення собаче життя, а коли визволимо Фінляндію, то гірше собаче життя стане...» Антирадянські висловлювання Мартинюка задокументовані. Особе відділення 87-ї сд ставить питання перед військовим прокурором про притягнення Мартинюка до суду воєнного трибуналу. 4 січня у розмові з комісаром Тарасенком червоноармієць Демченко заявив: «Доки ви нас будете мучити, ми вже пережили труднощі 1933 року, коли їли полову, але тоді було легше, ніж зараз, зараз наші сім’ї подохнуть з голоду. Червоноармієць 169-ї срілецької дивізії Дробат П.П., торкаючись подій у Фінляндії писав у листі на адресу матері: «На фінляндському фронті твориться жах, якій неможливо описати. Молоді бійці щойно прибулі до Ленінградської військової округи приймають писягу і за 10-15 днів йдуть у бій, кажуть, що пристойне гарматне м’ясо. Носяться чутки про зраду командуючого Ленінградської військової округи, зараз там вже Будьонний. Наслідки того командування — 12 тис. вбитих і 10 тис. поранених, яких вивозять у глибокий тил. Це не марш у Польщу після розгрому її німецькими військами і не взяття трофеїв війни. Фінське населення жахливо зустрічає червоних воїнів, незаможне населення уходить зі своїми військами і картина потрясаюча. Побувши деякий час у армії, — писав Дробот, — і зіткнувшись із різного роду людьми, я не вірю в ту моральнополітичну єдність і згуртованість, про яку так багато афішується. Тяжка служба в РСЧА давить на меня, перетворює на раба — жалюгідного, невинну людину. Краще тюрма ніж фронт». Назагал у 169й СД зафіксовано 129 випадків дезертирства і самовільних відлучок. Червонопрмієць 27ї стрілецької дивіії Литвиненко серед червоноармійців заявив: «Радянська влада сама є агресивною країною по відношенню до Фінляндії. Фінляндія на нас не нападала, а ми на неї напали. Радянський Союз сам бажає того, щоб знищити людей, скільки вже там полегло людей і поб’ють чимало, правильно фінни писали в газетах, що один фінн має вбити 10 червоноармійців, так це і робиться». Аналогічних негативних висловлювань по частинах дивізії відзначено 25. Особи, які ведуть антирадянські розмови, взято в агентурну розробку. Особливо багато незадоволення з боку червоноармійців на харчування. В стані харчових блоків частин мається ряд суттєвих недоліків. Їжа готується поганої якості, обід буває рідкий. У їдальні відсутній порядок, на кухнях брудно, посуду не вистачає. Відзначено ряд випадків незадоволення службою в РСЧА. Особливо серед приписного складу родини яких залишилися без матеріального забезпечення місцевою владою. Червоноармієць 745 сп 27 сд Косаренко Р.П. 1910 р.н. у бесіді заявив: «Мені все одно чи тут пропадати, чи вдома. Дружина все рівно з голоду пропаде, буде те, що було в 1933 році, коли були одноосібники, то було краще, всього багато, а зараз все по вазі. Дома дали по 600 г хліба, а більше в колгоспі нічого нема. Один пуд муки коштує 50 крб., а дружина отримує допомогу лише 80 карбованців. «За кого я буду захищати свою батьківщину, — казав 5 січня червоноармієць 678 полку цієї ж дивізії Ослабе, висловлюючи своє незадоволення службою у Червоній армії, — а моя дружина і діти сидять вдома голодні, нема хлібу». Особи,що висловлювали антирадянські настрої взятоуагентурну розробку. За січень місяць з дивізії дезертирувало 24 особи. Прийнято заходи, щодо їхнього розшуку.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська
