Інститут історії України Національна академія наук України

Імператорським указом посилено покарання за ухилення від несення військової служби. За самовільну відсутність більше 3-х днів: перший раз – гауптвахта від 3 до 6 місяців; вдруге – „заключение в крепости” від 1 до 4 років; втретє – позбавлення усіх наданих прав і покарання у виправних арештантських підрозділах від 2 1/2 до 4 років. За втечу – позбавлення усіх прав і ссилка на каторжні роботи від 4 до 20 років або смертна кара. За навмисне нанесення собі каліцтв для уникнення або звільнення від служби, або ж симулювання якоїсь хвороби – каторга від 4 до 20 років або смертна кара. Аналогічне покарання передбачено і тому, хто сприяє нанесенню такого каліцтва.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 7, 3 лютого.

Секретарство внутрішніх справ УНР доручило виконувати обов’язки київського міського комісара губернському комісарові О.Саліковському. Було задоволено його прохання увільнити від обов’язків голови комісії по обороні України.
Нова рада. – 1918. – 12 січня.

Відбулися вибори до Всеукраїнських Установчих зборів у 7 виборчих округах з 13. Було обрано при наявності 301 депутатського місця – 172 депутати. З поверненням Центральної Ради до Києва після придушення січневого збройного повстання у місті вона ухвалила провести вибори там, де вони не відбулися, і призначила новий термін скликання Всеукраїнських Установчих зборів на 12 травня 1918 р. Попередньо вже називалися дати і 27 грудня 1917 р., і 9 січня 1918 р., а потім 2 лютого ц.р. Але з припиненням 29 квітня 1918 р. діяльності Центральної Ради вони так і не зібралися.
Малий словник історії України. – К. – 1997. – С.417.

Після жорстоких боїв радянські війська Р.Сіверса, розгромивши каледінців, звільнили станцію і селище Чистяково.
Донецький пролетарий. – 1918. - 19 лютого.

Київ. В 4-му Універсалі повідомлялось, що вже вироблений закон про передачу землі трудовому народові без викупу, який передбачав скасування власності на землю і соціалізацію її. Ліси ж, води і всі багатства підземні, як добро українського трудящого народу, переходили в порядкування уряду УНР. Урядові пропонувалось підняти промисловість держави, боротися з безробіттям. Оголошувалось, що Українська Республіка бере в свої руки всі найважливіші галузі торгівлі і всі доходи будуть спрямовані на користь народові, над всіма банками буде встановлено державно-народний контроль. Рада народних міністрів мала рішуче розпочати боротьбу з контрреволюційними силами, що кликали до повстання проти Української Народної Республіки. У 4-му Універсалі вже не йшла мова про федеративні зв’язки з Радянською Росією. З 49 членів Малої ради, що брали участь у голосуванні, 39 віддали свої голоси за, 4 – проти і 6 утримались. За прийняття 4-го Універсалу проголосували представники українських фракцій та польської партії соціалістичної (революційна фракція).
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. 10 грудня 1917 р. – 29 квітня. 1918 р. – К., 1997. – С.101-104; Народня воля. – 1

Продовжувалось перерване о 9-й год. вечора 24(11) січня засідання Малої ради. Представники меншовиків і Бунду намагалися довести хибність проголошення самостійності УНР. Представник фракції українських есерів М.Шраг зробив заяву, що їхня фракція вважає необхідним переобрати склад Малої ради пропорційно складу Української Центральної ради, а Генеральний секретаріат, перейменований в Раду народних міністрів, має бути змінений і по суті – щоб саме їхня фракція відігравала тепер керівну роль в Раді народних міністрів замість українських есдеків, як це було в Генеральному секретаріаті. На це представник українських есдеків заявив, що вони відкликають з ради народних міністрів своїх товаришів. Цю заяву підтримав представник українських соціалістів – федералістів.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.105-106.

Звернення отамана Українського гайдамацького Коша Слобідської України С.Петлюри, отамана штабу Коша Ол.Сливинського та його помічника Ол.Удовиченка до населення України вступати до лав Коша, щоб захистити Україну від більшовиків.
Нова рада. –1918. – 12 січня.

Опубліковано наказ під’єсаула Шинкаря по Київській військовій окрузі, у якому містилась Інструкція комісарам відділів штабу, Управлінь і установ округи та повідомлялось, що Комісаріат її утворений з представників громадських і політичних організацій: Центральної Ради, Генерального військового комітету, Всеукраїнської ради військових депутатів КВО, Ради робітничих депутатів, Київської міської думи, Виконавчого комітету Південно-Західного фронту і Управління південно-західних залізниць. Працюючи у повному контакті з Генеральним секретаріатом, він мав стати контрольним органом революційної демократії, головним завданням якого був догляд за законністю і порядком в армії та перебудова КВО на демократичних засадах.
Народня воля. – 1918. – 25(12) січня.

Червоногвардійські загони оволоділи м.Лубни.
Киевская мысль (утренний выпуск). – 1918. – 26(13) січня.

В Одесі ЦВК Румчероду оголосив, що він є верховним органом на Румунському фронті і в Одеській області і тільки йому належить право розформування, реорганізації і сформування нових військових одиниць. Виконком заявив про незаконність втручання у справу демобілізації армії органів УЦР і скасував наказ її комісара в Одесі В.Поплавка про розформування ряду частин одеського гарнізону. ЦВК Румчероду наказав всім революційним частинам Одеської області залишатись на своїх місцях. ЦВК Румчероду звернувся з відозвою до всіх революційних організацій і трудящих міста з закликом захистити революцію, поповнити лави Червоної гвардії.
Голос революції. – 1918. – 13 січня.

В Одесі розпропаговані більшовиками чотири сотні 1-го гайдамацького полку заявили, що вони будуть виконувати тільки накази Румчероду, про що доповіли їх представники у Військово-революційному комітеті. Протягом дня такі ж заяви зробили представники 1-ої і 2-ої кулеметної сотні 2-го гайдамацького пластунського куреня, 4-ї, 7-ї і 8-ї сотень пластунського полку. Голос пролетарія. – 1918. – 13 січня
Хроніка революційних подій в Одесі. – Одеса, 1958. – С.166-167.

Київ. Голова Директорії В.Винниченко видав наказ губернським і повітовим комісарам про боротьбу з злочинною агітацією проти УНР та її державної незалежності.
ЦДАВО України. Ф. 3866. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 58.

В Одесі французьке командування закрило російську газету “Россия”, що була вороже налаштована до військ Антанти. Водночас почав виходити український часопис “Нові шляхи” самостійницького напряму, вороже налаштований до Добровольчої армії.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 71.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Донецький басейн. В результаті переможних боїв частин Червоної армії з білогвардійцями 14 січня узято Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ, 18 січня — Костянтинівку, 19 січня — Слов’яносербськ, Нікітовку, Дебальцеве, 21 січня — Луганськ, 22 січня — Синельникове, 24 січня —Алчевськ, 28 січня —Бахмут.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 323.

Київ. Президент ЗУНР Є.Петрушевич увійшов до складу Директорії УНР; представники УНРади ЗУНР І.Калинович, Т.Старух , П.Шекерик-Доників обрані до комісій Трудового конгресу.
Довідник з історії України. — С. 930.

До Східної Галичини прибула комісія Антанти у складі представників Англії, США, Італії, очолена французьким генералом М.Бартелемі.
Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання.1917 –1921 рр. — Київ,1999. – С. 297.

Київ. Трудовий конгрес України (Конгрес трудового народу України), в якому взяли участь біля 400 делегатів, в тому числі 36 представників ЗУНР. Конгрес затвердив акт про утворення єдиної соборної України, обговорив питання про владу в Україні, внутрішню та зовнішню політику. Більшість делегатів висловилась проти встановлення в Україні радянської форми правління. Конгрес подовжив владні повноваження Директорії, доручивши їй верховну владу і оборону держави. Рішення конгресу були викладені в Універсалі “До трудового народу України”.
Робітнича газета. — 1919. — 26 січня; Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. — Т. ІУ. — С. 60–67.