Інститут історії України Національна академія наук України

На сторінках газети “ Народня воля” опубліковано біографії членів Директорії УНР і статтю “Як починалось повстання”.
Народня воля. – 1918. – 29(16) грудня.

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Харків. Прибуття до міста Всеукрревкому. Під тиском ЦК РКП(б) ЦК КП(б)У та Всеукрревком зробили своєю резиденцією не "буржуазно-націоналістичний" Київ, а "пролетарський" Харків, який залишався столицею України до 1934 р.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 334.

Житомир. Утворення ЦК боротьбистів Революційного комітету Правобережжя у складі І.Немоловського, Войцехівського, С.Савицького. Комітет призначив О.Волоха головнокомандуючим "Червоної армії України".
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 331.

Проведення частинами Південного фронту Червоної армії Донбаської операції, в ході якої вона завдала поразки Добровольчій і Донській білим арміям, заволоділа 24 грудня Луганськом, 27 грудня Бахмутом, 30 грудня Горлівкою, 31 грудня Яснуватою. Залишки білих військ відступили до Криму.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 193-194.

Вінниця. Засідання членів уряду УНР, що перебували при армії, ухвалило рішення про з'єднання армій УНР та ЗУНР та їхню спільну участь у Зимовому поході. Уряд делегував І.Паливоду до армії Зимового походу, а І.Лизанівського - до Начальної команди Галицької армії. Проте втілити рішення в життя не вдалося через об'єктивні обставини: галицькі частини мали велику розкиданість, а Наддніпрянська армія встигла віддалитися на схід.
ЦДАВО України. Ф. 3933. — Оп. 1. — Спр. 2. — Арк. 20-21.

Вінниця. Засідання членів уряду, що перебували при армії Зимового походу. Була створена комісія для вироблення статуту передпарламенту ("Ради Республіки") у складі Д.Сухенка, П.Феденка, М.Балицького, О.Щадилова.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 334.

Відень (Австрія). Збори ініціативної групи Українського союзу хліборобів-державників, на яких ухвалено “Статут та регламент УСХД”.
Галушко К. Консерватор на тлі доби : В. Липинський і суспільна думка європейських”правих”. – К., 2002. – С. 65.

Повідомлялося про ліквідацію повстанського селянського руху в Житомирському повіті.
Пролетарий, Харьков, 1921, 29 декабря.

Харків. Головполітосвіта вирішила провести з нового року академічну та політичну перевірку студентства.
Вісті, Київ, 1921, 29 грудня.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.

Катеринославська губернія. Внаслідок ліквідації петлюрівської організації в Криворізькому повіті заарештовано 900 осіб, переважно інтелігенція, які брали участь в організації повстанкомів, пов’язаних із за кордоном.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1109, арк. 87 зв.

За попередніми даними Одеського губвибіркому, у перевиборах сільських рад брали участь 35% громадян, які мали виборче право (1923 р. – 45%). Кількість „позбавленців” складала 4%, порівняно з особами, які мали виборче право (1923 р. – 5%). Під час перевиборів проявилася активність селянських мас, які намагались проводити до складу рад своїх кандидатів із числа односельців. Типовими були й випадки протидії колишніх комуністів висуванню кандидатур, запропонованих парткомами КП(б)У. В той же час під час виборів до Одеської міськради зміна загальними зібраннями запропонованих кандидатур спостерігалася рідко й торкалася головним чином безпартійних кандидатів.
ЦДАГО України, ф.1. оп. 20, спр. 1932, арк. 31, 3

Загальні збори молдаван Могилівського округу висловили протест проти суду над татарбунарськими селянами в Румунії.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1925, 5 вересня.

Харків, м. 12–16 березня відбувся об’єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У. Учасники обговорили доповіді про попередні підсумки хлібозаготівельної кампанії, про промплан української промисловості на 1927/1928 р., про підсумки жовтневого прийому в партії і завдання партійної роботи на виробництві. На пленумі Л.Каганович викрив О.Шумського як провідника українського буржуазного націоналізму, а також зробив доповідь про економічну контрреволюцію. Доповідь стала одним із чинників “Шахтинської справи” – застосування репресій проти технічної інтелігенції. Ухвалено увільнити від обов’язків члена політбюро А.Ф. Радченка на його прохання. Членом політбюро обраний голова Всеукраїнської ради профспілок І.О. Акулов.
Лозицький В. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки. 1918-1991. — К.: Генеза, 2005. — С.299;Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Укр

1928–1932 р. польський уряд ліквідував “Просвіти” у Кременці, Острозі, Дубному, Рівному, Ковелі, Володимирі, Луцьку на Волині.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.422

1928–1932 р. – перший п’ятирічний план розвитку народного господарства УСРР.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.375.

Москва, м. За рішенням ХІІІ з’їзду РКП(б) Інститут К.Маркса і Ф.Енгельса при ЦК ВКП(б) розпочав випуск першого видання творів К.Маркса і Ф.Енгельса у 28 томах (під редакцією В.В.Адоратського та ін.).
К. Маркс и Ф.Енгельс. Сочинения. – Т.1. — М., 1028; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Сост.: А.И. Алаторцева, Г.Д. Але

Кельн, м. у Німеччини. Відбулася Міжнародна виставка преси, в якій взяли участь і українські радянські представники. Делегація СРСР представила відвідувачам виставку, присвячену пам’яті В.І.Леніна.
Научный работник. – 1928. — № 10. — С.71-7 2, 80; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917– 1967 / Сост.: А.И. Алаторцева, Г.Д. Алекс

Москва, м. Керівні органи ВКП(б): Політбюро ЦК ВКП(б) – М.І. Бухарин, К.Є. Ворошилов, М.І. Калінін, В.В.Куйбишев, В.М. Молотов, О.І. Риков, Я.Е. Рудзутак, Й.В. Сталін, М.П. Томський; Кандидати у члени політбюро ЦК ВКП(б) – А.А. Андрєєв, Л.М. Каганович, С.М. Кіров, С.В. Косіор, А.І. Мікоян, Г.І. Петровський, М.О. Угланов, В.Я. Чубар; Оргбюро ЦК ВКП(б): О.В. Артюхіна, К.Я. Батман, А.С. Бубнов, О.І. Догадов, Л.М. Каганович, М.О. Кубяк, І.М. Москві, В.М. Молотов, Л.М. Рухимович, О.П. Смирнов, Й.В. Сталін, Д.Є. Сулимов, М.О. Угланов. С.В. Косіора у зв’язку з переходом до України виведено із секретаріату і оргбюро липневим пленумом ЦК, а на його місце обрано Л.М. Кагановича; А.А. Андрєєва виведено зі складу оргбюро в зв’язку з переходом на Північний Кавказ, а на його місце квітневий пленум ЦК обрав К.Я. Баумана.
Кульчицький С.В. Керівні органи Центрального комітету КПРС. Персональний склад на кінець кожного року. – К.: Інститут історії, 1990. — С.26.