Інститут історії України Національна академія наук України

Відень. В дивізійному військовому трибуналі відбувся грандіозний судовий процес про державну зраду над членами москвофільського (русофільського) “Русского народного совета Прикарпатской Руси” – депутатами Д.Марковим і В.Куриловичем, адвокатами І.Драгомирецьким і К.Чарленчакевичем та іншими особами, визнаними судом винними у спробах приєднати заселені українцями терени Австро-Угорщини до Російської імперії й засудженими до смертної кари, заміненої цісарем на довічне ув’язнення. Попик С. Українці в Австрії 1914–1918.
Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. – К.; Чернівці, 1999. – С. 96–97.

Повідомлення Генерального штабу П.Скоропадського про кількість німецького війська в Україні (Таврія – 50 тис., район Катеринослава – 35 тис., район Харкова – 65 тис., між Білгородом та Гомелем – 50 тис., в тилу (на захід від Дніпра) – 100 тис., загалом – 300 тис.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн. 1. – К., 1967. – С.249.

Рада міністрів Української Держави ухвалила роз’яснити обов’язкову постанову від 22 червня ц.р., видану Головноуповноваженим по ліквідації і керуванню організаціями воєнного часу у тому розумінні, що кара за порушення цієї постанови накладається Головноуповноваженим, а виконується Державною вартою. Рада міністрів схвалила законопроекти про Державне хлібне бюро, підпорядкування міністерству торгу і промисловості всіх установ і урядових осіб, які відали справами видобутку, заготівлі і розподілу різного роду палива, за виключенням дров. Міністрові надавалися повноваження по контролю і регулюванню видобутку, заготівлі і розподілу палива. Міністру сповідань дозволили з кредиту в 3 млн. крб. відпустити необхідні суми на відбудову приміщень духовних шкіл, що потерпіли від війни в Холмській та Білгородській епархіях. Військовий міністр доповів про стан військової справи в державі. Було припинено чинність Статуту професійної спілки служачих, мастерових та робітників Правобережних залізниць до видання нового закону про зміст подібних Статутів.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 100-100 зв., 101-101 зв., 102.

На сторінках газети “Нова рада” опубліковано лист гетьмана П.Скоропадського до голови Ради міністрів Ф.Лизогуба, у якому відзначалась велика робота, пророблена урядом по зміцненню правових, економічних і фінансових засад Української Держави, спрямованих на створення могутньої незалежної країни. Разом з тим Гетьман вказав на ті недоробки, які мали місце: невідповідний підбір людей на посади в органах міністерства внутрішніх справ; освідомлення населення щодо майбутньої аграрної реформи, діяльності уряду, недостатня організація продовольчої справи і розростання спекуляції. П.Скоропадський висловив впевненість, що уряд візьме до уваги його зауваження.
Нова рада. – 1918. – 10 липня (27 червня)..

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Поїздка голови ВУЦВК Г.Петровського по місцевостях України, де нещодавно була встановлена радянська влада. Він виїхав з Києва 22 червня і відвідав Вінницю, Жмеринку, Козятин, Вапнярку. 2 липня був у Бірзулі, 4 липня — у Голті, 8 липня — у Єлісаветграді.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 23 июня; 1, 10 июля.

Кам'янець-Подільський. Нарада членів Трудового конгресу. у якій взяли участь 50 депутатів, член Директорії Ф.Швець, голова уряду Б.Мартос, більшість міністрів. Нарада обговорила питання тогочасного становища УНР, її оборони, налагодження державного апарату.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. — Т. ІУ. — С. 142; Вістник державних законів УНР. — 1919. — 10 липня. (Ч. 14).

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення про створення Зафронтового бюро ЦК КП(б)У для керівництва підпільно-партизанською боротьбою в тилу військ Денікіна. Голова: С.Косіор, члени: А.Бубнов, В.Затонський, Ф.Кон, Ю.Коцюбинський. Ліквідовано 10 грудня 1919 р.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 209-210.

Звернення командування 1-ої Кінної армії “До працюючого люду Галичини” з закликом підняти збройне повстання проти польських панів та петлюрівців.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 364 – 366.

Одеса. Тиждень добровільної явки дезертирів з Червоної армії, під час якої зареєструвалось 10500 дезертирів.
Більшовик (Одеса). – 1920. – 4 вересня.

Відступ 6-ї стрілецька дивізії Дієвої армії УНР до р. Стир у район м. Рафалівка.
ЦДАВО України. – Ф. 5235. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 1604. – Арк. 58.

Дієва армія УНР тримала антибільшовицький фронт на лінії Китайгород – Фурманівка – Гуменці – Вербка – Кормильче – Лянцкорунь – Стара Гута – Вишнівчик.
Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. Матеріали історії Війська УНР. Рік 1920. – Нью-Йорк, 1982. – Т. ІІ. – С. 59 – 60.

Харків. Звернення Реввійськради Південно-Західного фронту до всіх армій з роз’ясненням визвольної місії Червоної армії в Східній Галичині.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 335 – 336.

Крим. Звернення ЦК РКП(б) до всіх партійних організацій з закликом про мобілізацію трудящих на боротьбу з врангелевцями.
Борьба за советскую власть в Крыму. Документы и материалы. – Симферополь, 1961. – Т. ІІ. – С. 263 – 264.

Спа (Бельгія). Прем’єр-міністр Польщі С. Грабський підписав договір, згідно з яким уряд Польщі погоджувався зі східною лінією кордону, визначеною декларацією Верховної Ради Антанти від 8 грудня 1919 р. (т.зв. лінія Керзона), та зобов’язувався прийняти будь-яке рішення Антанти щодо майбутнього статусу Східної Галичини.
Документы и материалы по истории советско-польських отношений. – М., 1965. – Т. 3. – С. 144 – 150.

Рейд загонів отамана Н. Махна по Лівобережній України.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 250.