Інститут історії України Національна академія наук України

Рада міністрів Української Держави заслухала доповідь С.Завадського про розгляд в Малій раді законопроектів міністерства продовольства про скасування органів цього відомства і про передачу справи продовольства для населення органам місцевого самоврядування. По доповіді прем’єра Ф.Лизогуба уряд виділив певну суму на благодійні справи гетьмана П.Скоропадського за його визначенням.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 160-160 зв., 161-161 зв.

П.Скоропадський затвердив постанову Ради народних міністрів про скасування повноважень Головної комісії в справах виборів до Установчих зборів Української Народної Республіки, про утворення комісії по ліквідації Головної комісії та виборчого бюро, які діяли за часів Центральної Ради, і асигнування в розпорядження міністра внутрішніх справ 10 000 карбованців на утримання ліквідаційної комісії і її канцелярії. До цього органу входили по одному представнику мінюсту, міністерства внутрішніх справ, державного контролю, а також від міського та земського самоурядувань. Голову комісії призначав Гетьман, членів – відповідні міністерства.
Державний вістник. – 1918. – 15 серпня.

П.Скоропадський затвердив ухвалену Радою народних міністрів постанову про асигнування авансу в сумі 10 000 карбованців на утримання: губернських і повітових земельних комісій, губернських і повітових земельно-ліквідаційних комісій, комісій, які розглядали справи про право на врожай 1918 р.
Державний вістник. – 1918. – 15 серпня.

П.Скоропадський затвердив ухвалений Радою народних міністрів статут Українського державного банку і асигнування коштів до його основного капіталу. Державний банк безпосередньо підлягав міністру фінансів. Загальне керівництво ним покладалося на Раду банку та його директора, якому належала виконавча влада. Центральному керівництву банку підлягали відділи кредитних білетів, місцевих інструкцій, центральна бухгалтерія і канцелярія.
Державний вістник. – 1918 р. – 17 серпня.

Начальник освідомчого відділу при київському градоначальнику доповів директору департамента державної варти про зростання агітації за підготовку повстання проти уряду Української Держави та німецьких властей, в т.ч. агітаторами з Росії.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп1. – Спр. 60. – Арк. 208 (із зв.).

В Одесі відбулося об’єднання організацій українських есерів, соціал-демократів та самостійників в Український національний союз, який розгортав частково легально – через посередництво культосвітніх установ, частково таємно роботу по підготовці повстання в Україні з метою повалення влади Гетьмана та його уряду “за стремление их к русской ориентации”.
ЦДАВО України. – Ф.121 6. – Оп.2. – Спр.1. – Акр. 4 (із зв.).

З Києва на Дон виїхало 4 ешелони добровольців (ешелон налічував до 300 чол.). Всі добровольці – колишні офіцери.
Народня воля. – 1918. - 11 серпня (29 липня).

В Києві о 5-й год. попівдні біля Лук’янівської в’язниці був прилюдно повішений вбивця генерала Г. фон-Ейхгорна есер Д.Донской. Вирок був винесений німецьким військово-польовим судом і затверджений відповідною вищою владою.
Народня воля. – 1918. - 16 серпня (3 серпня).

П.Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів статут організації департаменту державної варти, який складався з директора, віце-директора, урядовців для особливих доручень, начальників відділів, секретаря та інших службовців. До обов’язків департаменту входило: попередження і запобігання злочинам, охорона громадського порядку, нагляд за діяльністю місцевих установ варти, кадрові призначення, охорона прикордонної смуги, видача дозвілів на проживання в Україні чужоземцям, нагляд за торгівлею акоголем, контроль за виконанням законів та правил щодо паспортів тощо.
Державний вістник. – 1918. - 20 та 22 серпня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Полк Червоного козацтва розгорнутий у бригаду Червоної армії.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 594.

Відбулась самоліквідація Комфарбанда, більшість членів в індивідуальному порядку була прийнята до КП(б)У.
Супруненко Н.И. Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине. — С. 228.

Кам'янець-Подільський. Директорія та уряд УНР ухвалили спільне рішення про переговори з денікінцями щодо встановлення між обома арміями демаркаційної лінії. У зв'язку з цим Штаб Головного отамана видав наказ частинам армії не вдаватися до ворожих акцій проти денікінців.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 29. — Арк. 6.

Українські війська оволоділи Житомиром та станцією Попільня.
Україна. — 1919. — 23 серпня.

Наказ 6-ій стрілецькій дивізії Дієвої армії УНР захищати м. Холм (Польща).
ЦДАВО України. – Ф. 5235. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 1604. – Арк. 59.

Декларація № 3 Галревкому в справі народної освіти.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 494 – 498.

Звернення Галбюро при політвідділі 1-ї Кінної армії до населення Східної Галичини з закликом взяти активну участь у радянському будівництві.
Під прапором Жовтня. – Львів, 1957. – С. 488 – 489.

Рейд загонів отамана Н. Махна по Миргородському, Кременчуцькому, Кобеляцькому, Костянтиноградському і Старобільському повітах.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 250.

Частини Дієвої армії УНР тримали фронт від румунського кордону до м. Єзуполя по р. Бистриці через Станіславів (суч. Івано-Франківськ) до м. Надвірної.
Українсько-московська війна 1920 року в документах. – Ч. 1. – Варшава, 1933. – С. 159.