Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Цей день у новітній історії України

Цей день в історії на сайті jnsm.com.ua
Український календар на сайті calendarium.com.ua
 

Оберіть дату в діапазоні з 1900 по 2015

Ніч з 26(13) на 27(14) квітня 1918 (З п’ятниці на суботу)

Німецькі війська у Києві обеззброїли першу Українську дивізію, т.зв. “сірожупанників”, яка складалася з колишніх військовополонених –українців у Німеччині.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська держава. – К., 2002. – С.25.

26-28 (13-15) квітня 1918 (п’ятниця-неділя)

На цьому з’їзді серйозної критики зазнала діяльність Головного комітету, яку визнало непланомірною і надто політизованою. Кращими в плані захисту інтересів виявилися дії Тимчасового комітету, обраного після розкладу Головного комітету. Проти таких висновків рішуче протестувала українська фракція цього зібрання, яка твердила, що й Тимчасовий комітет займався переважно політикою. Щодо об’єднання з IV-м делегатським з’їздом залізничників розгорнулися гострі дебати і лише 28 квітня вирішили направити на його засідання двох представників “для інформації”.
Робітнича газета. – 1918. – 26, 27, 28 квітня.

27(14) квітня 1918 (субота)

На засіданні Ради народних міністрів голова уряду В.Голубович порушив питання про реагування на наказ генерала Г. фон-Ейхгорна від 25 квітня 1918 р. М.Любинський, управляючий міністерством закордонних справ, запропонував видати контр приказ, яким оповістити, що наказ генерала недійсний, і щоб уряд настійно вимагав відкликання Г.Ейхгорна з України. Він же зачитав телеграму з повідомленням про дебати в німецькому рейхстазі з приводу першого наказу Г. фон-Ейхгорна.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.312-313.

27(14) квітня 1918 (субота)

В.Прокопович (член партії соціалістів-федералістів) від імені І.Фещенка–Чопівського і С.Шелухіна заявив про їх вихід із складу Кабінету Міністрів через те, що уряд не опублікував своєї декларації, тобто не має конкретної програми діяльності і не може стати на шлях реальної роботи. Підлягаючи директиві Головного комітету партії соціалістів-федералістів вони – міністри залишають свої посади, не бажаючи брати на себе відповідальність за бездіяльність уряду.
ЦДАВО України. – Ф.2592. – Оп.1. – Спр. 65. – Арк. 90-91

27(14) квітня 1918 (субота)

Протягом дня відбувались закриті засідання фракцій Малої ради, присвяченні обговоренню питання про сучасний момент. О 9-й год. вечора почалось засідання Малої ради. Після повідомлення, що в комісії закінчується розгляд проекту Конституції УНР, голова Центральної Ради проф. М.Грушевський пропонує поставити його на обговорення в Раді на понеділок – 29(16) 1918 р. Мала рада погодилась з пропозицією про передачу законопроекту про єврейські національні Установчі збори на розгляд комісії по розробці Конституції. Міністр великоруських справ Д.Одинець пропонує розглянути у тій же комісії законопроект про скликання великоруських Установчих зборів, що й прийнято Малою радою Військовий міністр О.Жуковський давав пояснення, чому німецька військова влада в Києві роззброїла дивізію, сформовану з полонених українців.. З приводу нового наказу генерал-фельдмаршала Г.фон-Ейхгорна від 25 квітня 1918 р. виступив голова РНМ В.Голубович. Він наголосив, що завжди існувала домовленість з німецькою військовою владою про невтручання у внутрішні справи українського народу, що неодноразово підтверджувалось ними. Наказ, яким німецька військова влада перебирала на себе право карати за будь-які злочини, передаючи винних до військово-польового суду, забороняючи зібрання на вулицях агітацію усну і письмову, фактично тим самим звинувачуючи Уряд УНР у неспроможності навести лад у країні, перекреслював домовленості. О.Голубович запропонував звернутись з нотою до уряду Німеччини.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.314-317.

27(14) квітня 1918 (субота)

Німецькі війська вступили в Луганськ. Німецьке командування кинуло до міста п’ять дивізій. Частини радянських військ стримували протягом дня 40-тисячне угруповання противника, але переважаючі сили примусили їх залишити місто. Радянські частини відійшли в напрямі Міллерового.
Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.-Л., 192 8. – С.265-266; История рабочих Донбасса. – Т.1. – К., 1981. – С.173.

27(14) квітня 1918 (субота)

Ранком в Києві казарми, де розміщувались 1-й, 4-й і гарматний полки, були оточені німецькими солдатами і роззброєні. Німецькі військові начальники запевняли, що це робиться за згодою українського уряду. Але цей хід подій виявився несподіваним для Військового міністерства УНР.
Народня воля. – 1918. – 28(15) квітня.

14 січня 1919 (вівторок)

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

14 січня 1919 (вівторок)

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

14–15 січня 1919 (вівторок–середа)

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Початок вересня 1919

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

14 березня 1919 (п’ятниця)

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

15 березня 1919 (субота)

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

23 березня — 1 квітня 1919 (неділя–вівторок)

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Квітень 1919

Одеса, Севастополь. Виступи матросів французької ескадри.
Історія Української РСР. — Т. 5. — С. 370–371.

Квітень 1919

Київ. Розкол УСДРП (незалежних). Більша частина партії проголосила повстання проти радянської влади. Менша частина, декларуючи необхідність єдиного фронту революції і спільної боротьби проти контрреволюції, залишилася на легальному становищі, співпрацювала з КП(б)У, хоч і розходилася з більшовиками у національному питанні.
Боротьба. — 1919. — 3 травня.

Квітень 1919

Париж. Рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис. осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.) окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення були узаконені постфактум Сен-Жерменським від 10 вересня 1919 р. і Тріанонським від 4 червня 1920 р. мирними договорами.
Довідник з історії України. — С. 255, 289, 577, 738, 878; Верига В. Визвольні змагання в Україні. — Том 1. — С. 508-510.

11–13 травня 1919

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

26–27 квітня 1919 (субота–неділя)

Київ. З’їзд учителів–комуністів та співчуваючих Київщини. З більш ніж 50 делегатів 6–8 складала фракція комуністів, 47 — фракція боротьбистів. Резолюція ухвалила запровадження єдиної трудової радянської соціалістичної школи.
Боротьба. — 1919. — 6 травня.