Інститут історії України Національна академія наук України

Вироблена Декларація кабінету Ф.Лизогуба із з’ясуванням поглядів та визначенням найближчих завдань. У цьому документі говорилося, що гетьман не збирається стати самодержцем, а назва гетьман – є втіленням в історично-національній формі ідеї незалежної та вільної України. Уряд заявляв, що не збирається придушувати українську націю, її мову, культуру і державність, а навпаки – сприятиме їх дальшому розвитку. Головним завданням уряду, який мав перехідний характер, вважалося зміцнення державного ладу аби довести країну до скликання народного представництва для виявлення справжньої волі народу.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.11. Українська Гетьманська держава 1918 року. – К., 2002. – С.67-69

Опубліковано підписане головою Ради міністрів і міністром внутрішніх справ Ф.Лизогубом та іншими членами кабінету (М.Василенком, А.Ржепецьким, С.Гутником, Ю.Соколовським, В.Бутенком, Ю.Вагнером, М.Чубинським, В.Любинським та отаманом Лігнау) “Урядове повідомлення” із спростуванням чуток, що поширювалися представниками певних громадських кіл, ніби в Україні відновлюється “самодержавіє” в особі гетьмана. В документі підкреслювалося, що “гетьманство – це здійснення ідеї незалежної і вільної України в історичній, національній формі”.
Державний вістник. – 1918. - 16 травня.

Рада міністрів заявила, що не допустить скликання Всеукраїнського робітничого з’їзду, вважаючи, що ця акція не на часі. Про заборону з’їзду повідомили Всеукраїнській раді робітничих депутатів.
Робітнича газета. – 1918. – 12 травня.

Рада міністрів на своєму засіданні запропонувала міністру іноземних справ з’ясувати строк відкриття переговорів мирної делегації з РСФРР, визначивши місцем їх проведення м.Київ. У зв’язку з антиурядовою агітацією Рада міністрів ухвалила поширити Грамоту гетьмана серед населення, оголосити її у церквах. Вирішено було субсидувати ту пресу, яка розповсюджується серед народу, розробити питання про видання урядової народної газети українською мовою, урядове повідомлення за підписами всіх членів кабінету видати українською і російською мовами.
ЦДАВО України. – Ф.1064. – Оп.1. – Спр. 6. – Арк. 11-11 зв.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Радомишль. Повстанські загони отамана Д.Соколовського здійснили кілька нападів на місто. Вони намагалися захопити народного комісара державного контролю М.Скрипника, який брав участь у повітовому селянському з’їзді, але той був попереджений селянами.
Боротьба. — 1919. — 24 травня.

І Мелітопольський повітовий з’їзд рад (Таврійська губ.). Заслухав і обговорив доповіді по земельному, продовольчому питаннях, стан народної освіти, ухвалив рішення про продовольчу допомогу трудящим Росії.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Дубно. Поїздка Головного отамана С.Петлюри до Холмської групи Дієвої армії, де був проведений огляд військ.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп.1. — Спр. 17. — Арк. 193.

Повідомлення в пресі про реєстрацію Чернігівським губземвідділом 37 комун, 27 артілей, 46 колективних господарств. У Катеринославській губернії зареєстровано 17 комун, 18 трудових артілей, до яких входило 282 родини, головно робітники і біднота.
Боротьба. — 1919. — 10 травня.

Київ. Рада робітничої і селянської оборони України ухвалила постанову про оголошення отамана Григор’єва поза законом.
Известия ВУЦИК. — 1919. — 11 травня.

Київ. Оголошення радянською владою червоного терору проти лівих есерів–активістів та незалежників–активістів. Ліві есери (російські) поділялись на меншість (“борбисти”), яка співробітничала з більшовиками і активістів, які боролися проти них. Так само поділились і незалежники — на лівих–незалежних і активістів, які підняли загальне селянське повстання.
Український козак. — 1919. — 6 червня.

Проведення реорганізії армії УНР. Дієва армія УНР складалася з 6 піших дивізій: 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської і 6-ї стрілецької. В тилу проводилась організація 6 запасових бригад.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 75 – 76.

Головний отаман військ УНР С. Петлюра у супроводі прем’єр-міністра уряду УНР І. Мазепи від’їхав з Могилів-Подільського до Ямполя, де перебували частини армії УНР на чолі з генералом М. Омельянович-Павленко.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 23 травня;Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 80.

Могилів-Подільський. Приступив до виконання обов’язків Могилівського повітового комісара С. Сіцінський.
Громадське слово (Київ). – 1920. – 25 травня; Хвиля (Вінниця). – 1920. – 13 травня.