Інститут історії України Національна академія наук України

Після ліквідації у січні 1918 р. зародків автономії у Криму із встановленням радянської влади і окупацією півострова у квітні німцями під егідою останніх лише у червні 1918 р. був створений крайовий уряд Криму, який намагався здійснювати власний політичний курс.
Мирні переговори між Українською Державою та РСФРР 1918 р. – Збірник документів і матеріалів. – Київ-Нью-Йорк-Філадельфія, 1999. – С.348.

Посли Німеччини барон А. фон-Мумм і Австро-Угорщини граф І.Форгач в урочистій обстановці передали гетьману П.Скоропадському свої посольстві грамоти, в яких за дорученням своїх урядів вони підтверджували визнання нового державного ладу в Україні. Подякувавши послам, Гетьман запевнив, що вестиме українську державу в тісному єднанні з центральними державами.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К., 2002. – С.95 Нова рада. – 1918. – 4 че

Опубліковано “Відручний лист Гетьмана всієї України до міністра внутрішніх справ” Української Держави. П.Скоропадський звинувачував Центральну Раду у ворожому ставлення до національного українського козацького руху. Він, вважаючи себе нащадком “великого козацького стану”, визначав своєю метою “будування велико-козацької України і її національного війська”. Гетьман наказував міністру внутрішніх справ негайно створити козацьку раду, доручивши їй вироблення статуту організації козацтва в Україні. З впровадженням статуту усі вільні козаки мали іменуватися просто козаками. Для визначення їхнього статусу гетьман обіцяв видати спеціальну грамоту з переліком прав та привілеїв, “спираючись на наші стародавні традиції…”
Державний вістник. – 1918. – 2 червня.

П.Скоропадський затвердив ухвалений Радою міністрів, “Закон про порядок складання законопроектів, внесення їх до Ради міністрів, розгляд у Раді, затвердження їх і про форми і порядок оголошення законів”. Закони розроблялися у відповідних міністерствах чи державній канцелярії і вносилися до Ради міністрів через цю канцелярію за підписом міністра і посвідченням директора департаменту. Проекти подавалися у 20 примірниках (для кожного члена Ради міністрів). Державний секретар міг подавати у письмовій формі свої зауваження і побажання. При обговоренні на засіданнях Ради міністрів вівся журнал. Закон остаточно посвідчував державний секретар. Після затвердження гетьманом законопроекти ставали законами і надсилалися у державну канцелярію і для оголошення до Генерального суду (останній відав виданням “Державного вістника”). 27 травня 1918 р. тимчасово, до реформи Генерального суду, оголошенням законів відала державна канцелярія. Закон Центральної ради від 17 листопада 1917 р. про тимчасовий розпорядок публікації законів касувався.
Державний вістник. – 1918. – 9 червня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Катеринослав. Запеклі бої між Червоною та білою Добровольчою армією за місто, яке 30 червня було остаточно захоплено білими.
Гражданская война в СССР. — Т. 2. — С. 144.

Київ. ЦВК рад України своїм рішенням створив Таврійську губернію з адміністративним центром у Мелітополі. До складу губернії увійшли Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 331.

Кам’янець–Подільський. З–я дивізія Армії УНР після запеклого бою відбила місто у червоних військ.
Удовиченко О. Третя Залізна дивізія: Матеріали до історії війська УНР. — С.26.

Тернопіль. Раптове захоплення міста поляками. Терміновий переїзд уряду і штабу Дієвої армії на ст. Богданівка в 10 км від Волочиська. Це був найкритичніший момент в історії уряду УНР, затиснутого між двома ворожими таборами: поляками, що займали Тернопіль, і більшовиками, що контролювали Волочиськ.
Історія України: нове бачення. — Т. 2. — С. 90.

Державний секретаріат ЗОУНР переїхав до Заліщиків, потім до Чорткова.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. – Том 1. — С. 17.

Рейд загонів отамана Н. Махна по Павлоградському, Новомосковському і Бахмутському повітах.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 250.

Москва. Утворено Галицьке бюро при ЦК РКП(б). Діяло до 23 листопада 1920 року.
Верстюк В.Ф., Дзюба Е.Н., Репринцев В.Ф. История Украинской ССР. Хронологический справочник. – Киев, 1990. – С. 228.

Київ. Прокотилася хвиля масових арештів січових стрільців і старшин. Репресій зазнали Польовий штаб, Кіш 1-ї бригади ЧУСС, курсанти школи червоних старшин, запасні курені й тилові підрозділи, що дислокувалися у місті. Загалом у Києві нараховувалося 1200 галичан, 150 з яких під суворою охороною відконвойовано до Москви.
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 307.

Вінниця. Засідання РНМ УНР, на якому розглянуто текст декларації від уряду та проголосовано остаточний його варіант на вечірньому засіданні; ухвалено проект постанови про скасування головного комісаріату уряду УНР.
ЦДАВО України. – Ф. 1065. – Оп. 2. – Спр. 7. – Арк. 37 – 37 зв.;ЦДАВО України. – Ф. 1429. – Оп. 2. – Спр. 53. – Арк. 26.

Уряд УНР виступив з декларацією, в якій виклав свою програму діяльності: уряд обіцяв скликати предпарламент, створити сильну армію, відкрити простір приватній ініціативі для відновлення народного господарства, підтримувати кооперацію, унормувати податки, дбати про школу і культуру, забезпечити робітникам 8-годинний робочий день, земельну справу вирішити на користь селянства, в зовнішній політиці спиратися на союз з Польщею.
ЦДАВО України. – Ф. 1065. – Оп. 2. – Спр. 7. – Арк. 37 – 37 зв.;Громадське слово (Київ). – 1920. – 4 червня; Україна. – 1920. – 3 червня.