Інститут історії України Національна академія наук України

м. Будапешт. Аудієнція в угорського примаса кардинала Івана Черноха депутації Союзу визволення України у складі М. Меленевського, В. Сінгалевича, К. Левицького, Г. Стрипського.
Вісник СВУ. – Відень. – 1916. – Ч. 89-90 (9 квітня). – С. 245 – 246.

Українська Центральна Рада прийняла закон про запровадження української мови у банківській і торговій сфері.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.229.

Засідання Малої ради розпочалося з запиту представника фракції українських есдеків щодо насильств, які чинили на Поділлі польські легіонери, втручання представників командування німецьких військ у справи українського населення. Мала рада ухвалила розглянути цей запит терміново.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.226-228.

Мала рада затвердила склад Кабінету міністрів: Голова РНМ і міністр закордонних справ – В.Голубович, внутрішніх – М.Ткаченко, судових – С.Шелухін, військових і в.о. морських справ – О.Жуковський, шляхів – Є.Сокович, пошт і телеграфів – Г.Сидоренко, земельних справ і харчування – М.Ковалевський, фінансів – С.Перепелиця, освіти – В.Прокопович, торгу і промисловості - І.Фещенко-Чопівський, генеральний писар – П.Христюк, управляючі міністерствами, які не підлягали затвердженню Малої ради - закордонних справ М.Любинський, праці – Л.Михайлів, харчування – Д.Коліух. З декларацією від імені РНМ виступив В.Голубович, який виклав програму майбутньої праці кабінету. Обговорення її перенесено на наступне засідання.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – У двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – К., 1997. – С.226-228.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Харків Голова РНК УСРР Х.Раковський здійснив 10–денну подорож, по південних губерніях та Донбасу. Відвідав Катеринослав, Мелітополь, Олександрівськ, Миколаїв, Херсон, Знам’янку, Кременчук, Полтаву, Алчевськ, Луганськ тощо. Всюди було проведено наради з апаратом радянської влади.
Боротьба. — 1919. — 29 березня.

Мінськ. ХІ загальна партійна конференція Бунду проголосила визнання радянської влади, зробивши застереження, що бундівці не беруть на себе відповідальності за її політику та залишаються на платформі тактичної опозиції. На з’їзді був присутній М.Рафес — представник комуністичного Бунду України.
Боротьба. — 1919. — 28 березня.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Початок контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Житомир–Коростень– Мозир).
Антонов–Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. — Т. 3. — С.280–283.

Наступальні операції Червоної армії розкололи армію УНР і змусили Південну групу перейти до Румунії, а Північну відступити на Волинь. Протягом короткого часу більшовики зайняли Коростень, Житомир, Бердичев, Проскурів, Гусятин, Новоград-Волинський, Одесу. На середину квітня їх війська вийшли на Збруч. В таких обставинах Антанта побоювалась, що ЗОУНР може піти на союз з радянською Україною.
Литвин М.Р. Українсько-польська війна.1918-1919 рр. – Львів, 1998. – С. 282.

Київ. Повітовий селянський з’їзд, на який прибуло 72 делегати (замість 250), що представляли 10 волостей з 22. На з’їзді був помітний розподіл на дві частини: меншу — комуністичну, більшу — не комуністичну, а просто селянську, виступаючу проти комуни, що вносить розбрат у селянське життя. Обговоривши політичний момент, з’їзд в резолюціях виступив проти надмірної централізації радянської влади; в земельному питанні — за соціалізацію землі, схвалив артільну форма господарства, висловився проти комуни.
Боротьба. — 1919. — 25, 26 березня.

Київ. Повітовий селянський з’їзд, на який прибуло 72 делегати (замість 250), що представляли 10 волостей з 22На з’їзді був помітний розподіл на дві частини: меншу — комуністичну, більшу — не комуністичну, а просто селянську, виступаючу проти комуни, що вносить розбрат у селянське життя. Обговоривши політичний момент, з’їзд в резолюціях виступив проти надмірної централізації радянської влади; в земельному питанні — за соціалізацію землі, схвалив артільну форма господарства, висловився проти комуни.
Боротьба. — 1919. — 25, 26 березня.

Район Бердичіва. Три спроби штурму міста Окремою групою Січових стрільців (біля 8 тис. вояків), що завершилися невдачею.
Безручко М. Січові стрільці в боротьбі за державність // За державність: Матеріали до історії війська Українського. — Каліш, 1932. — № 3. — С. 5

Київ. ІІ всеукраїнська конференція партії Поалей–Ціон висловилась на підтримку радянської влади, проте заявила, що влада не може бути монополізована лише однією партією, а повинна зібрати усі соціалістичні революційні партії, які стоять на радянській платформі.
Боротьба. — 1919. — 1 квітня.

Східна Галичина. Утворена розгалужена військово-революційна організація “Воля” – предтеча Української військової організації в краї. До її складу ввійшли колишні старшини, стрільці і студенти. Очолила “Волю” Начальна колегія: Я. Чиж (голова), В. Кучабський (перший заступник), О. Коберський (заступник), Д. Паліїв, М. Матчак, Б. Гнатевич. Мала тісні зв’язки з урядом ЗУНР, командуванням українських частин, інтернованих у Чехо-Словаччині. Видавала нелегальний місячник “Наш шлях”. Основною метою висувала підготовку збройного повстання в Східній Галичині проти польського окупаційного режиму.
Кугутяк Микола. Історія Української націонал-демократії (1918 – 1929). Том 1. – Київ – Івано-Франківськ, 2002. – С. 209.

Стан боєздатності 1-ї бригади ЧУСС дістав високу оцінку командування ХІІ Червоної армії М. Муралова, В. Затонського, С. Аралова, які здійснювали перевірку галицьких частин. Командиром бригади було призначено колишнього сотника УСС М. Барана (1880 – 1937).
Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. – С. 299.

Наступ частин Червоної армії у напрямках на Новоград-Волинський та Нову Синявку – Летичів – Деражню
Pierwsza wojna polska (1918 – 1920). Zbiуr wojennych komunikatуw prasowych Sztabu Generalnego WP. – Warszawa, 1920. – S. 209 – 213.