Інститут історії України Національна академія наук України

Франца Кікаля призначено новим комендантом січових стрільців.
Свобода. – 1916. – № 48, 25 листопада.

Лист цісаря Франца-Йосифа до прем’єр-міністра Кербера, у якому зазначено, що „по думці договору, заключеного межи мною і Його цісарською Величністю німецьким Цісарем буде з областий Польщі, визволених нашими хоробрими військами з-під панованя Росії, утворена самостійна держава з дідичною монархією і конституційною формою правління. (...) є отже моєю волею в хвилі, коли повстає нова держава, рівнобіжно з сим розвитком річий також краєви Галичині надати прав самостійного урядування своїх краєвих справ...”. У відповідь – Заява Української Парламентарної Репрезентації від 5 листопада – „в імені українського народа Австрії рішуче застерігається проти всякої зміни в тім змислі [розширення автономії Галичини – Б.Я.], вважає її за найбільш небезпечну для українського народа, як також за крайньо шкідливу для австро-угорської монархії, застерігається з найбільшим натиском проти того, що таке нове упорядкування переводиться без порозуміння з українською нацією”. 5 листопада оголошено відповідну резолюцію Народного комітету у Львові. 6 листопада на засіданні Загальної української ради заслухано звіт голови К. Левицького про усі дотогочасні переговори з урядом. Голова і інші члени президії склали свої повноваження. 7 листопада на повних зборах української парламентської репрезентації під головуванням Ю. Романчука президія українських парламентських клубів і президія Загальної української ради склали свої мандати. Прийнято низку резолюцій, у яких заявлено рішучий протест проти відокремлення Галичини. Прийнято відповідну заяву про те, що „виходячи з заложення, що український народ є господарем і паном на всіх землях, ним заселених, і змагаючи до державної самостійності українського народу, ЗУР застерігається найрішучіше проти того, щоб який небудь, хоч найдрібніший кусень історичних і етнографічних українських областий мав бути вилучений в склад польської держави, а натомість домагається, щоби з українських земель на схід від польської етнографічної границі, які вже є в посіданю осередніх держав і ще будуть відбиті від Росії, був сотворений окремий самостійний, державний український організм, в сполуці з осередніми державами, але з виключенням якого-небудь зв’язку з польським державним організмом”. Парламентські клуби націонал-демократичної і радикальної партій саморозпустилися і натомість утворили одноцільну парламентську організацію всіх українських послів Галичини. Головою обрано Ю. Романчука, заступниками Л. Бачинського і Є. Петрушевича, секретарем Л. Цегельського. Українські посли з Буковини не увійшли в склад клубу. Союз визволення України опублікував комунікат, у якому виступив проти можливого влучення в склад польської держави відбитих від Росії українських земель Холмщини, Підляшшя, Волині і інших.
Заповідь відокремлення Галичини // Свобода. – 1916. – № 46, 11 листопада; Свобода. – 1916. – № 47, 18 листопада.

У Києві відкрився 2-й Всеукраїнський з’їзд союзу хліборобів-власників, на який прибули майже 1000 делегатів. Вони розглянули статут союзу, питання про земельну реформу, організацію самооборони на місцях та про сільськогосподарські кооперативи. В роботі з’їзду взяли участь міністри внутрішніх справ В.Рейнбот та фінансів А.Ржепецький. Прийняття пропозиції направити делегацію до П.Скоропадського супроводжувалося вигуками “Слава панові Гетьману!” Потому відбулася панахида “за полеглих од большевиків”. Резолюція з земельного питання засуджувала заходи примусового перерозподілу земель як такі, що порушують права приватної власності. Колишній товариш прокурора Петербурзького суду Ненарокомов у доповіді про самооборону порадив утворювати на місцях хліборобське військо, яке б не тільки боронило Україну від більшовиків, але й допомагало у боротьбі з радянською Росією. До боротьби з більшовиками закликали й інші делегати, в т.ч. і колишній голова російської Державної Думи В.Пуришкевич. Після завершення роботи з’їзду його учасників запросив на обід митрополит Антоній. П.Скоропадський, згадуючи пізніше ці заклики до відновлення неподільної Росії, писав, що це дуже пошкодило його справі.
Нова рада. – 1918, 6 та 8 листопада Уряди України у ХХ ст. – Науково-документальне видання. – К., 2001. – С.90.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.

Миколаївський повіт Херсонської губ. Повстання селян с. Полтавки (Баштанки) та навколишніх сіл проти денікінського режиму. Сили повстанців нараховували до 20 тис. озброєного війська. Було утворено т. зв. “Баштанську республіку” — територію, на якій існувала влада рад.
Супруненко М.І. Боротьба трудящих України проти денікінщини. — С. 177–178.

Свято присяги у Кам’янці–Подільському. Урочиста присяга Директорії, уряду та армії на вірність УНР. Увечері в місцевому театрі відбулась з приводу урочистостей вистава “Наталка–Полтавка”.
Україна. — 1919. — 15 жовтня.

Активні бойові дій білогвардійської групи військ під командою ген. О.Ревішина проти Революційно–повстанської армії України (махновців). Групу було створено з кінних козачих полків, знятих ген. Денікіним з фронту. У боях брав участь також корпус ген. Я.Слащова. Бої з махновцями стали важливим фактором загальної поразки білогвардійських армій.
Деникин А.И. Поход на Москву. — С. 146–147.

Москва. УІІІ Всеросійська конференція РКП(б) обговорила питання про політичне становище в Україні, ухвалила резолюцію "Про радянську владу на Україні", в основу якої було покладено резолюцію ЦК РКП(б), написану В.Леніним. Її головний зміст спрямовувався на подолання помилок і перегинів радянської влади у національній, земельній і продовольчій політиці, які саме й призвели до її падіння в Україні у 1919.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920). — К., 1957. С.3-5; Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 112.

У складі Червоної армії створено кавалерійську дивізію Червоного козацтва (8-а дивізія), командир — В.Примаков.
Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. — С. 594.

Жмеринка, Подільська губ. Військова нарада за участю членів Директорії, уряду та вищого командування армій УНР та УГА, на якій був з’ясований вкрай тяжкий стан військ. Начальна команда УГА знов висловила прагнення до союзу з Денікіним.
Доценко О. Літопис української революції. — Т. ІІ. — Кн. 4. — С. 270–274.

Загальне перемир’я на польсько-більшовицькому фронті.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 142.

Дієва армія УНР тримала фронт від Могилева через Ялтушків до Літина завширшки до 120 км.
Удовиченко О. Україна у війні за державність. – К., 1995. – С. 183 – 184.

Чернігів. VІІ губернська конфернція КП(б)У, на якій заслухано звіт губпаркома та ухвалено резолюції про ведення агітації та пропаганди, про роботу на селі та боротьбу з бандитизмом.
Черниговщина в годы гражданской войны. 1919 – 1920. – К., 1975. – С. 388 – 395.

Харків. І Всеукраїнський з’їзд жіноцтва (робітниць і селянок), на якому заслухано доповіді про завдання комнезаможів та обов’язки селянок, про допомогу Червоній армії збоку робітниць та селянок. Обговорювалися доповіді про боротьбу з неписьменством та виховання дітей, про охорону материнства та дитинства, соціальне забезпечення родин червоноармійців. З кожного докладу було вироблено відповідні резолюції.
Вісті (Харків). – 1920. – 3 листопада, 7 листопада, 11 листопада, 14 листопада.

Генічеськ. Вступ до міста частин Червоної армії.
Більшовик (Одеса). – 1920. – 6 листопада.

Бухарест, Румунія. Румунська служба безпеки заарештувала групу більшовиків, які планували підірвати Північний залізничний вокзал столиці.
Купчик О.Р. Закордонний відділ ЦК КП(б)У – спецслужба українських більшовиків // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія – К.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про лівих соціалістах-революціонерах. Ухвалено в 24 години звільнити з них кого можливо.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 16, арк. 86 зв.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про єврейську самооборону в Кременчуці. Ухвалено поновити загони самооборони, ліквідовані Кременчуцьким губкомом, виключивши з їх складу „спекулятивний елемент”, та залишивши виключно робітників і трудову інтелігенцію.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 16, арк. 86 зв.

Олевськ, Польща. 6-а петлюрівська стрілецька дивізія під головуванням полковника Вержбовця, подолавши опір українських прикордонників, незаконно перетнула польсько-український кордон і проникнула в Коростеньський район.
Коммунист, Харьков, 1921, 15 ноября.

Харків. РНК УСРР визнала необхідним, щоб повноважний представник УСРР у Москві брав участь не тільки у засіданнях Ради праці і оборони, де він мав вирішальний голос, але й у роботі РНК РСФРР і ВЦВК з правом дорадчого голосу.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 5 серпня.