Інститут історії України Національна академія наук України

Одеса. На кіностудії художніх фільмів знято кіноповість «Небеса». Сценарій В.Витковича, С.Таде; режисер Ю.Тарич; оператори М.Большаков, Є.Борисович; художники В.Каплуновський, К.Урбетіс, С.Худяков; композитор В.СоловйовСєдой; звукооператор Г.Сенчилло; текст пісень М.Свєтлова; в ролях: С.Калінін — голова колгоспу Прокіп Іванович, Л.Карташова — Ганна Микитівна, його дружина, Н.Нікітіна — їх дочка Варя; М.Макаренко — льотчик Олександр Орєшкін; А.Алексєєв — Андрон, осо авіахімовець; В.Гнатюк — Льонька, В.Малаховська — мати Льоньки, І.Чувелєв — льотчик Лапкін, К.Сорокін — Миронов, П.Аржанов — Зайцев.
Жукова А.Є., Журов Г.В. Українське радянське кіномистецтво. 1930-1941. — К., 1959. — С.232.

На кіностудії художніх фільмів знято художньо-документальний фільм, присвячений приєднанню Західної України до УРСР. Сценарій О.П.Довженка; режисери О.Довженко, Ю.Солнцева; оператори Ю.Єкельчик, Г.Александров, М.Биков, Ю.Тамарський; художник М.Уманський; композитор Б.Лятошинський; звукооператор О.Бабій.
Жукова А.Є., Журов Г.В. Українське радянське кіномистецтво. 1930-1941. — К., 1959. — С.232.

КОВО. Органи НКВС повідомили про арешт «за антирадянську діяльність» викладача історії ВКП(б) Коростенської авіашколи старшого політрука А.В.Ротшке. Йому закидалося, що той у формі різких контрреволюційних висловлювань засуджував політику партії і радянського уряду. Згідно з матеріалами звинувачення Роштке вже з 1918 р. «став на шлях антирадянської діяльності та брав активну участь у націоналістичній організацій «Просвіта». В 19291933 роках під час навчання в університеті він разомз із студентами Кизь, Вусатий, Анишин «розповсюджував антирадянські вимисли про колективізацію», стверджуючи що «країна через колективізацію зайшла у глухий кут». Органи стверджували, що бувши у 1939 році мобілізованим до РСЧА, Роштке «виявляв свої антирадянські настроїта під час перебування на фінському фронті засуджував політику радянської влади, висловлював терористичні наміри відносно керівництва, пораженські настрої». Дружина Ротшке характеризувалася як така, що «повністю поділяла його антирадянські настрої та сама неодноразова так висловлювалась».
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.147-148.

Софія. Пішов з життя Олексій Васильович Ганзен (народився 2 (14) лютого 1876 р. в Одесі) — російський живописецьмариніст, випускник Петербурзької Академії мистецтв (1903), автор творів «Море» (1898), «Загибель броненосця ПетроПавловськ» (1905), «Перед шквалом» (1909), Околиці Одеси» (1916), «Місячна ніч» (1919) та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К. : Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.141-142.

Пішов з життя Мартинович Володимир (народився 1890) — український драматург. Мав середню освіту; автор драматичних творів: «Перелесник» (1922), «Ніч під св. Андрія» (1927), історичної п’єси «Довбуш» (1926); мелодрами — «Потерчук» (1925), «Міщани» (1928); комедії — «Весілля з приданим» (1923), «Сучасна Ксантипа» (1926), «Гріх молодості» (1927), «Тестамент» (1937); водевілі — «Досиджував посагу», «Трьох до вибору», «З там того світу» (всі — 1928).
Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядник: А.В.Кудрицький, М.Г.Лабінський; За ред. А.В.Кудрицького. — К., 1997. — С.399.

Пішов з життя Іваницький Кароль Людвігович (народився 6 вересня 1870 р.) — український архітектор. У 1894 р. закінчив Львівський політехнічний інститут. До числа основних споруд, побудованих архітектором належать: будинок кадетського корпусу у Сумах (1898), житловий будинок на вул. Б.Хмельницького №32 у Києві (1912) та ін.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.270.

Косів (Івано-Франківська область). Пішов з життя Кошак Петро Григорович (народився 1864 р.) — український майстер кераміки. У 1897 р. закінчив Коломийську гончарну школу. Автор чисельних керамічних кахлів, плесканиць, ваз та скульптур.
Мистецтво України: Біографічний довідник / А.В. Кудрицький (ред.). — К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1997. — С.329.

Пішов з життя Гарін В.М. (Жебенєв Іван Миколайович) — старший майор держбезпеки, у ЧК з 1919 р., у 19261929 рр. — помічник і заступник начальника ОО НКВС УРСР, пізніше обіймав відповідальні чекістські посади в Сибірському краю, наПівнічному Кавказі.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.378.

Пішов з життя Борін Б.Ю. — капітан держбезпеки, у ЧК з 1921 р., з жовтня 1930 р. — начальник Житомирського міськвідділу НКВС, з серпня 1933 — начальник Сумського міськвідділу НКВС, з вересня 1935 — начальниккомісар харківської школи НКВД.
Шаповал Ю., ЗолотарьовВ. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.371.

Помер у таборі Бронєвой (Факторович) О.Й. — у ЧК з 1919 р., з квітня 1931 р. — заступник начальника ЕКУ НКВС УРСР, з травня 1933 —перший заступник начальника Харківського облвідділу НКВС, зсерпня 1933 — начальник відділу кадрів НКВС УРСР. Заарештований 22квітня 1938 р. засуджений 29 жовтня 1939 р. на п’ять років таборів.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К.,2002. — С.372.

Народився В.Трефілов — уродженець Баку (Азербайджан, пішов з життя 2001 р.), відомий фізик, автор праць з металофізики, фізики міцності та пластичності металів і тугоплавких матеріалів, заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії СРСР (1988), двічі лауреат Державної премії України, автор більш як 700 публікацій, 7 монографій і 15 патентів.
Золоті імена України. Народжені Україною. Меморіальний альманах у двох томах. — Т.2. — К., 2002. — С.632.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

Помер учений літературознавець, дійсний член Академії наук УРСР, директор Львівської бібліотеки АН УРСР, завідувач Львівським відділом Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР В.Щурат.
Радянська Україна. – 1948. – 29 квітня.

Київ. Громадськість міста відзначила 70-річчя з дня народження і 40-річчя творчої діяльності соліста Київського академічного театру опери і балету ім. Т.Шевченка народного артиста УРСР – Михайла Роменського.
Радянська Україна. – 1958. – 15 лютого.

70 років з дня народження академіка АН УРСР Леоніда Булаховського – дослідника української мови, одного з найавторитетніших спеціалістів у галузі російського та загальнослов’янського мовознавства.
Вісник АН УРСР. – 1958. – № 4. – С. 35.

Помер П.Козицький – композитор, визначний діяч української хорової культури, член президії спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв УРСР.
Радянська Україна. – 1960. – 29 квітня.

Президія Верховної Ради СРСР позбавила С.Бойка, колишнього голову колгоспу ім. Леніна Кременчуцького району Полтавської області, звання Героя Соціалістичної Праці, ордена Леніна і золотої медалі “Серп і молот” як такого, що “незаслужено одержав це високе звання”.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – №19. – С.489.

м. Київ. На вул.Володимирській, 14 відкрито меморіальну дошку на честь актора, педагога і режисера А.Бучми, який жив тут останні роки життя.
Радянська Україна. – 1962. – 15 березня.

Президія Верховної Ради УРСР звільнила А.Кузьмича з посади голови Української ради народного господарства у зв’язку з переходом на іншу роботу. Іншим указом на цю посаду призначено заступника голови Ради міністрів УРСР П.Розенка.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №11. – С.337.

Президія Верховної Ради УРСР призначила А.Кочубея заступником голови Ради міністрів УРСР, головою Державної планової комісії Ради міністрів УРСР.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №11. – С.337.