Берлін. На спільному обіді учасників Першого делегатського з’їзду Української громади в Німеччині виступив з промовою її Почесний керманич П.Скоропадський. Зокрема він сказав: «Ми повинні багато питань собі з’ясувати й поставити все на належне місце! Так, для нас усіх, не повинно бути — «Україна понад усе». Ні! — у нас понад усім — Бог, Він всемогутній, Він для нас — понад усе, а вже потім Україна, а далі ми всі. Без Бога, без вищих ідеалів у нас не буде й України... Далі — ми знаємо ціну нашій молоді, добре відчуваємо, що за нею будучність нашої Батьківщини. Але розподіл, як у декого на «молодь — цінність», а «старі — нікчемність», ми невизнаємо... Треба пам’ятати.Що чужинці позбавляли нас волі у власній хаті тоді, коли ми самі втрачували внутрішню національну єдність та починали самопоборювання та самовирізування. Нема чого, Панове, обвинувачувати чужинців; здебільшого ми самі винні, винна наша внутрішня незгода, сварня та колотнеча, бо це дає можливість ворожим силам нас нашими ж власними руками нищити та представляти перед світом, як нездібних до самостійного життя та нікчемний нарід. І тільки наша єдність дасть нам змогу витримати тиск зовнішнього світу на нас та рівночасно змусить той чужий світ ставитися до нас з повагою».
Українська політична еміграція 1919 — 1945: Документи і матеріали. — К.: Парламентське вид-во, 2008. — С.626-627.