Інститут історії України Національна академія наук України

Загальне перемир’я на польсько-більшовицькому фронті.
Монкевич Б. Чорні Запорожці. Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців. – Львів, 1929. – С. 142.

Харків. Пленум ЦК КСМУ. Черговою задачею комсомолу проголошена робота серед селянської молоді.
Образование и деятельность комсомола Украины в годы гражданской войны. Документы и материалы. – К., 1959. – С. 591.

І конференція робітниць і селянок Херсонської губернії, на якій ухвалено резолюцію про участь жінок в радянському будівництві і допомогу Червоній армії “в розгромі Врангеля”.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни. (1919 – 1920). Збірник документів і матеріалів. – К., 1957. – С. 858 – 859.

Кам’янець-Подільський. Вийшов перший номер “Вістника цивільного управління”.
Слово (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 27 жовтня.

Кам’янець-Подільський. Населенню міста наказано обов’язково здати властям більшовицьку літературу агітаційного змісту – усі більшовицькі накази, оголошення і плакати, а також часописи і твори ворожого самостійності УНР змісту.
Слово (Кам’янець-Подільський). – 1920. – 27 жовтня.

Харків. Засідання ВУЦВК, на якому ратифіковано Ризький договір про перемир’я і прелімінарні умови миру.
Історія Комуністичної партії Радянського Союзу. – К., 1970. – Т. 3, кн. 2. – С. 485.

Бердичів. Засідання радянсько-польської військової делегації, на якому обговорювалося питання про те, чи армія УНР виконає умови перемир’я та чи залишається вона союзницькою щодо Польщі. Радянська сторона після цієї зустрічі зробила висновок, що польське командування спеціально затягує переговори для надання можливості армії УНР перегрупуватися.
ЦДАВО України. – Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 772. – Арк. 48 – 48 зв. – 49 – 49 зв. – 50 – 50 зв.

Олександрівськ (суч. Запоріжжя). Вступ до міста загонів отамана Н. Махна.
Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – С. 271.

Харків. РНК УСРР зобов’язала працівників медичних закладів та в’язниць повідомляти органи міліції про осіб, поранених холодною або вогнепальною зброєю, яким було надано медичну допомогу. Такий же обов’язок покладався на осіб, у яких мешкали або до яких прибували такі поранені.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Бухарест, Румунія. Румунська служба безпеки заарештувала групу більшовиків, які планували підірвати Північний залізничний вокзал столиці.
Купчик О.Р. Закордонний відділ ЦК КП(б)У – спецслужба українських більшовиків // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка. Історія – К.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про видавничу діяльність Всеукраїнського державного видавництва (Всеукрвидаву)”. Всеукрвидав мав проводити виробничу діяльність виключно в межах єдиного видавничого плану, затвердженого РНК УСРР. Задля його здійснення до розпорядження Всеукрвидаву передавалося 7 друкарень: три – у Києві та по одній – у Харкові, Катеринославі, Одесі, Полтаві.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Харків. РНК УСРР прийняла постанову „Про порядок розподілу творів друку”. В порядку виконання єдиного державного плану встановлено монополію Всеукрвидаву на розподіл та поширення друкованої продукції, виданої як державними (Всеукрвидавом та Держвидавом РСФРР), так і приватними видавництвами. Головним чином ним мали розподілятися книжкові запаси, сформовані шляхом націоналізації особистих бібліотек. Крім того, Всеукрвидаву передавалися книжки, що зберігалися на складах радянських установ, що не мали відомого характеру. Всеукрвидаву також надавалося право на переважну закупівлю за гуртовими цінами видань, в яких мали потребу державні установи, і які випускалися громадськими та приватними установами, а також тих, що зберігалися в кооперативних та приватних коморах. Приватним особам та кооперативним установам надавалося право створення підприємств для продажу творів друку за дозволом Всеукрвидаву та його місцевих органів та за умовою реєстрації цих підприємств у місцевих відділах управління виконкомів рад. Діяльність приватних та кооперативних книжкових магазинів підлягала контролю Всеукрвидаву.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 29 жовтня.

Спільне засідання УАН обрало на посади голови-президента академіка М. Василенка, на товариша президента – В. Липського, на неодмінного секретаря – А. Кримського та на заступника товариша президента – С. Єфремова.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 476.

Одеський та Бірзульський олійні заводи об’єднано до єдиного тресту.
Коммунист, Харьков, 1921, 23 октября.

Маріуполь Донецької губернії. На металургійному заводі “Провіданс” упущено мартенівську піч.
Жданов: Историко-экономический очерк. – Донбасс, 1971. – С. 76.

Харків. Відкрито першу в УСРР та РСФРР студентську лікарню ім. професора П. Шатілова.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921, 26 жовтня.

Харків. Наркомос УСРР вирішив поселити до Святогорської колонії, влаштованої в колишньому Святогорському монастирі, інвалідів з голодуючих губерній.
Коммунист, Харьков, 1921, 23 октября.

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про допомогу комуністам. Визнавалося необхідним вишукати кошти на предмет надання допомоги комуністам. Зокрема, В. Ксандрову ставилося за обов’язок внести до каси ЦК КП(б)У на квітень 4,5 млрд. крб. з коштів Української ради народного господарства, М. Владимирову з коштів Наркомзему – 2,5 млрд., Боєву з коштів Наркомвнуторгу – 1,5 млрд., М. Гуревичу з коштів Наркомздоров’я – 700 млн., Г. Гриньку з коштів Наркомосу – 500 млн., І. Коренєєву з коштів Наркомсоцзабезу – 300 млн., Туманову з коштів Наркомфіну – 1млрд., Ф. Угарову з коштів Південбюро ВЦРПС – 200 млн., М. Рудому з коштів уповноваженого Наркомшляхів – 1 млрд., В. Манцеву з коштів ВУЧК – 3 млрд, Солодубу з коштів РНК – 250 млн., В. Єрмощенку з коштів ВУЦВК – 250 млн. крб. Отримані кошти пропонувалося розподілити наступним чином: асигнувати Миколаївській губернії – 13, Одеській – 7, Запорізькій – 10, Донецькій – 15, Катеринославській – 12, Київській – 6, Кременчуцькій – 5, Полтавській 4, , Волинській – 2Харківській – 12, Чернігівській – 2, Подільській – 2 та 10– ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 61.

Рим. До УСРР виїхала делегація католицьких священиків з Ватикану з метою ознайомлення зі становищем у неврожайних місцевостях для організації допомоги голодуючим.
Громадський вісник, Львів, 1922, 20 травня.

Київ. Спільне зібрання ВУАН обрало професора Ф. Омельченка на посаду директора Мікробіологічного Інституту.
Історія Академії наук України. 1918-1923. – К., 1993. – С. 485.