Інститут історії України Національна академія наук України

Львів. Згідно рішення Раднаркому УРСР засновано Державнийпольський театр, Польський театр мініатюр, відзначено 85річчя з днясмерті А.Міцкевича, у Спілку письменників УРСР прийнято польськихписьменників: В.Василевську, Є.Путрамента, Т.БойЖеленського, А.Важика, А.Рудницького.
Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах наземлях України у ХХ столітті. — К.: Знання України, 2007. — С.295-296.

Журнал «Літературна критика» помістив насвоїх шпальтах ряд критичних матеріалів на нову повість Докії Гуменної «Вірус»: Л.Смульсон (Л.Санов) звинуватив авторку за «викривлення образу радянської людини», а невдовзі передова цього ж часописа скваліфікувала повість як «рецидив не раз викритих нашою громадськістю брудних наклепів на радянську дійсність».
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3х кн. Кн. 2. — Київ: Рось, 1994. – С.448-449; Літературна крит

Впродовж року зросли повинності колгоспників, які мали доти певніпереваги перед одноосібниками. Починаючи з 1940 р. в СРСР було введений погектарний принцип вирахування обов’язкових поставок з колгоспів. Частково накладання натуральнопродуктових повинностей населянські подвір’я продовжувало існувати: по шкіряній сировині — з 1940р., по зерну (з одноосібних господарств) — з 1940 р., при цьому величинацих обов’язків неодноразово зростала. Приміром, у 1940 р. м’яса колгоспники мали здавати від 32 до 45 кг (одноосібники — до 90 кг.).
Безнин М.А, Димон Т.М. Повинности росийских колхозников в 1930-1960-е годы //Отечественная история. — 2002. — № 2. — С.99.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Рота десантників 204-ї військовоповітряної бригади на авто здобули місто Кагул.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.178.

Москва. РНК СРСР затвердила постанову Про випуск Державної позики третьої п’ятирічки (випуск третього року). Випуск державної позики на 8 мільярдів карбованців строком на20 років з 4% річних ставив за мету «залучення заощаджень населення на виконання завдань господарськокультурного будівництва в третій п’ятирічці і на зміцнення оборони країни».
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. — № 16. — Ст.384; Вісті ВУЦВК. — 1940. —

Москва. РНК СРСР видав постанову «Про затвердження списку професій зі шкідливими умовами праці, для яких встановлюється шестигодинний робочий день». Наводився перелік шкідливих професій у гірничій та рудній промисловості, чорній і кольоровій металургії, нафтовій промисловості, металообробці, легкій, паперовоцелюлозній, лісохімічній, харчовій промисловості, у будівництві і промисловості будівельних матеріалів, на транспорті та у зв’язку, медичних спеціальностей.
Собрание постановлений и распоряжений правительства Союза Советских Социалистических республик. — 1940. — № 18. — Ст.433.

Київ. ТАРС повідомила про те, що в північній частині Буковини радянські війська закріпилися на встановленому кордоні зРумунією. У Бессарабії радянські війська виконали свої завдання і на всьому протязі рр. Прут і Дунай вийшли на кордон з Румунією.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 3 липня.

Кишинів. Вийшли перші номери газети «Бессарабская правда», яка видається російською мовою, і газети «Советская Бессарабия» — румунською. Газети друкують численні резолюції мітингів, листи трудящих, які виражають «глибоку подяку радянському урядові і товаришеві Сталіну за визволення від румунського іга».
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 2 липня.

УРСР. В містах і селах розгорнулася підписка на нову позику, яка проходила під гаслом: «Віддамо свої заощадження в позику державі». На підприємствах пройшли численні мітинги, присвячені випуску позики третього року «сталінської п’ятирічки». Київ: «Наша улюблена Батьківщина деньудень стає могутнішою, — сказала на мітингу стахановка цеху №4 Київського заводу «Укркабель», — Наші кордони пильно охороняються радянськими воїнами. Але ми ніколи не повинні забувати слова товариша Сталіна про капіталістичне оточення. Тому я з радістю передплачую цю позику, яка є новим вкладом у справу зміцнення обороноздатності СРСР». «Визволення наших західноукраїнських і західнобілоруських братів з панської неволі, — сказав на мітингу робітників та інженернотехнічних працівників Київського заводу «Транссигнал» слюсар П’ятериков, — мирне розв’язання радянськорумунського конфлікту в питанні про Бессарабію і Північну Буковину, мир і спокій на радянських кордонах — яскраві докази нашої могутності, докази мудрості сталінської політики миру. Гаряче підтримуючи випуск нової позики, я передплачую облігації її на 600 карбованців. Майстер механічного цеху заводу «Ленінська кузня» Литвин наголосив на мітингу: «Кілька днів тому наша Батьківщина поставила вимогу, щоб ми працювали краще і більше. Ми з охотою робимо це для посилення її могутності. Сьогодні вона знову закликає нас. Охоче і з такою ж любов’ю віддаємо їй свої трудові заощадження. Бо її могутність — це наше щастя, наша спокійна праця, щастя наших дітей». Рівне: «Сьогодні я вперше у житті підписуюся на позику. Ніколи я не підписувався на позики панів і капіталістів. Уникали підписуватися на це і всі трудящі. — Сказав на мітингу членів промислово артілі ім. 17 вересня 60річний робітник Кресляр. — Зате з великою радістю внесу місячний заробіток на радянську позику, випущену на благо народу». За дві години під час перерви 50 членів артілі підписалися на нову позику.
Вісті ВУЦВК. — 1940. — 2 липня.

Москва. Нарком Внутрішніх справ СРСР Л.Берія повідомив Й.Сталіна і В.Молотова про агентурні дані щодо діяльності Українського наукового інституту в Берліні, який діяв під егідою німецького Міністерства Пропаганди. В документі йшлося про те, що інститут останнім часом широко розгорнув свою діяльність і став центром науководослідницької роботи українських націоналістичних організацій, які мали «науково обгрунтувати контреволюційні, антирадянські завдання українського націоналізму». Впродовж 1939-1940 рр. інститут видав воєнний німецькоукраїнський словник для інфантерії, також словник для льотчиків і великий німецькоукраїнський словник спеціально для воєннотопографічних, економічних і політичних описів окремих областей Радянської України. Підготовлено для друку ряд кишенькових воєнних словників і останні карти території УРСР. Наукововидавничою справою інституту відає професор Кузеля (гетьманець, діяч Української Громади в Берліні, зв’язаний з бюро Розенберга). Відносно німецькоукраїнських планів останній заявив: «Я маю відношення до провідних німецьких діячів і говорю прямо — війна за Україну буде». В Інституті нараховується біля 80 студентівукраїнців, що отримують німецьку стіпендію. Назагал у вузах Берліна мається 400 студентів — українців, які отримували німецьку стіпендію (по 110 марок на місяць). За даними інституту, всього під німецьким протекторатом нараховується 1 млн. українців. Серед полонених нараховується біля 100 тис. українців. Всі вони звільнені з таборів і улаштовуються нароботу. 32 тис. українців, що втеклиіз Західної України знаходяться в таборах. Крім того біля 15 тис. біженців, головним чином української інтелігенції, облаштувалися у Кракові, Відні і Празі.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Внаслідок переговорів між СРСР і Швецією встановлене регулярне повітряне сполучення на лінії Москва-Стокгольм, відкрита пароходна лінія Ленінград — Стокгольм — Штеттин; шведська сторона передала СРСР відомості про мінні поля у стокгольмських шхерах.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.170.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

До кінця липня відділи Української народної міліції були створені у Львові, Луцьку, Рівному, Ярові, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Дрогобичі, Бориславі, Дубно, Самборі, Костополі, Сарнах, Козовій, Золочеві, Бережанах, Підгайцях, Коломиї, Раві-Руській, Городку, Оброшині, Радехові, Вербі, Косові, Теребовлі, Вишнівці, Збаражі, Берестечку, Фастові та інших містах і селах Західної та Правобережної України.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 230.

В Україні велося формування 2 корпусів (у Харкові та Дніпропетровську) і 8 дивізій народного ополчення (у Ворошиловграді, Сталінській і Сумській областях, в Кременчуці і Кіровограді).
Великая Отечественная война, 1941-1945. События. Люди. Документы: Краткий ист. справочник. – М., 1990. — С. 44.

На початок місяця в 16 областях республіки діяло 657 винищувальних батальйонів, у яких налічувалося 158 704 бійці.
Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 - 1945 гг. - В 3-х т. Пер. с укр. яз. Изд. доп. и дораб. – Т.1. - К., 1975 – С .92.

На Поліссі почали активно діяти озброєні групи на чолі з отаманом Т. Бульбою-Боровцем. Вони спромоглися вибити радянські війська з великої території в районі Олевська, заволодіти містом і створити “Олевську республіку”.
Лисенко О.Є. Вронська Т.В. терористична тактика в діяльності ОУН та УПА // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ- ХХ століття. Історичні н

Зарештовано ряд вчених та співробітників АН УРСР. У Києві заарештований академік К.Студинський, у Звенігородці - А.Кримський, обидва загинули у сталінських таборах. Серед заарештованих у цей час були – Л.Старицька-Черняхівська, О.Стешенко, І.Черкаський, А.Ярошевич.
Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія Наук. (Нарис історії). – К., 1993. — С. 62-63.

Війська 5-ї армії перейшли в наступ на захід від Рівного і глибоко вклинилися у фланг 1-ї танкової групи Е.Клейста, що затримало просування німецьких піхотних дивізій слідом за танковими авангардами.
Гальдер Ф. Военный дневник. Том 3. В двух книгах. Книга первая (22.6 1941 – 30.9. 1941). – М., 1971. — С. 73.