Інститут історії України Національна академія наук України

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Карельська АРСР перетворена у Карело-Фінську РСР.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.164.

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров надіслав спецповідомлення секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову про реагування населення м.Києва на промову В.Молотова на VI сесії Верховної ради СРСР. «Доклад голови радянського уряду тов. В.М. Молотова, — йшлося у повідомленні, — про зовнішню політику Радянського Союзу, переданий по радіо, викликав жваве реагування серед населення. Трудящі м.Києва схвально відкликаються про мудру зовнішню політику Радянського Союзу і його уряд». Робітниквантажник Києвського порту Францин у групі вантажників казав: «Наш уряд проводить мудру політику, спрямовану на укріплення мира у Європі. З цим не рахуються підпалювачі війни. Нашому уряду треба було раніше починати бити фіннів і не дати їм укріпитися. На досвіді Фінляндії інші країни мають зробити висновок, що з нами треба рахуватися.» Робітникслюсар текстильторгу Колосветов: «...Я дуже задоволений доповіддю тов. Молотова, який неухильно проводить політику миру. Шкода лише, що так багато загибло на фінляндському фронті наших бійців, над якими фінни позвірячому знущалися. Я впевнений, що і надалі, за мудрої політики Радянського уряду, наша країна буде все більшібільш міцніти». Професор, членкореспондент УАН Дьяченко сказав: «...Треба розуміти Молотова так, що ведуться переговори між нами і Румунією про мирне розв’язання питання про Бессарабію. Таку політику радянського уряду, безумовно вітає все наше населення. У війні з Фінляндією ми могли б втратити ще більше людей, якщо б дали їй можливість зміцнитися. Втрат багато, проте без них неможливо». Зав відділом загальної мікробіології УАН Богопольський каже: «...Мені подобається те, що у промові Молотова відчувається велика авторитетність і правдивість. Вбито багато людей, але без цього не можливо було обійтися. Я задоволений тим, що ми хоча і з жертвами, проте досягли безпеки наших кордонів. Це відіб’є охоту імперіалістам задиратися з нами». Режисер кіностудії Роом висловився на підтримку політики партії, пояснив великі втрати Червоної армії «варварським ставленням фіннів до наших бійців». Журналіст московської газети «Советский учитель» Рошаль: «Доповідь тов. Молотова мене захопила, він розбив на фактах всю імперіалістичну політику Англії і Франції і показав усьому світу нашу сталінську зовнішню політику — боротьбу за мир у всьому світі». Главбух Лісопромспілки Жбанов казав: «...Промова тов. Молотова виключно міцна і ще раз показала всьому світу тверду політику миру, що її проводить Радянський Союз. Мені особливо сподобалося у доповіді місце, в якому йдеться про Бессарабію про те, що Радянський Союз ніколи не вважав і не вважає, що Бессарабія належить Румунії.» У зафіксованих НКВС висловлювань звучали думки про те, що війна показала міць Червоної армії, що «нам тепер не страшні таки вороги, як Англія і Франція», виправдання понесених жертв (Молотов назвав цифру у 49 тис. загиблих і 150 тис. поранених), надії на швидке приєднання до СРСР Бессарабії («якщо Румунія не зголоситься добровільно віддати Радянському Союзу Бессарабію, то ми її примусимо це зробити силою» — ревізор облпромради Зеликсон; «ми воєвати не хочемо, проте не дамо пригноблювати наших братівбессарабців» —зав. сектором друку Раднаркому УРСР Фидельман). Поруч з цим були зафіксовані і негативні висловлювання. Режисер кінофабрики (колишній білий офіцер) Сухоребров: «...Ніяк не можу погодитися, що такий серьйозний політичний діяч такої солідної держави не має ніякого поняття про пристойність. У Молотова на кожному кроці — брехня. Він каже, що у Фінляндії ми показали свою шляхетність і обмежилися мінімумом захоплення території для своєї безпеки. Невже більшовики думають, що всі довкола настількі дурні. Ми погодилися на мир, каже Молотов, а що би ми робили, якби ми не уклали цього миру. Адже й так, навіть за словами такого оптиміста, як Молотов, ми поклали 200 тис., а у дійсності — в 4 рази більше. Це укладення миру не надовго, реванш визріває і у недалекому майбутньому. Мирна мудра політика СРСР зовсім перестала бути мирною, а мудрою вона ніколи не була.» Співробітник Торгпосередконтори, колишній меншовик Абрамович: «Цікава промова, мета її виправдатися, що ми не агресори, а за кордоном нас вважають самими справжніми імперіалістами. В Москві відбуваються переговори з Румунією, яка під загрозою нашого наступу змушена віддати Бессарабію. Майже вся промова Молотова спрямована проти Англії і Франція. Так повелося, що ми лаємо 2й Інтернаціонал і жодного слова не кажемо про фашизм. Нема чого сказати. Гарна принципова лінія Комуністів». Медсестра першої поліклініки медінституту донька петлюрівця Бойко: «... На кожному кроці у нього неприхована брехня.» Недовіру у киян викликали передусім цифри втрат, які вважалися сильно заниженими, пасажі про миролюбність радянської політики, питання про те хто є агресор — Англія і Франція чи СРСР, про долю Народного уряду тощо.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров надіслав записку по дроту заступнику наркому внутрішніх справ СРСР В.Меркулова щодо реагування населення України на доповідь В.Молотова на VI сесії Верховної Ради СРСР. Наведено схвальні висловлювання робітників, селян та інтелігенції щодо «мудрої мирної політики СРСР». Поряд з цим зазначалося наявність ряду негативних реагувань: Робітник 6го шкіряного заводу Лук’яненко сказав: «...Тривалий час приховували від народу, що робилося на Фінляндському фронті. Очевидно боялися розповісти правду. Молотов також правди не сказав. В Фінляндії загинули біля 2 млн. червоноармійців. Лише з нашого села загинуло більше 100 осіб. Йшли дурні у бій, повернули би зброю назад, тоді, можливо досягли б кращого.» Науковий співробітник Київського інституту харчування Будзинський: «... Я не знаю, чому захоплюються дипломатичною промовою Молотова. Адже все те, про що він говорить не має і частки правди. Міць Червоної армії виміряти на фронті з Фінляндією не можна. Найближчим часом неминуча друга війна СРСР з державами Європи. На кордоні з Німеччиною буде вирішуватися доля СРСР. Ми не витримаємо війну з Німеччиною. Наша країна хоча і велика, але більшість в ній становлять селяни, а вони всі проти Радянської влади. Робітничий клас також весь не пійде за радянською владою , позаяк більшість з них голодує. У нас зараз крім гармат нічогоне залишилося». Фоторепортер газети «Київський трамвайщик» Гаврилюк: «... Троцький був правий. Коли казав, що СРСР буде у близьких стосункахз фашизмом. Його пророцтво збулося, Ми маємо наразі дружбу СРСР з Німеччиною. Троцький геніально передбачив події, які мають місце в СРСР.»
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Нарком НКВС СРСР Л.Берія поінформував у листі Й. Сталіна, що наразі у радянських концтаборах перебуває 14 736 »колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, тюремників, осадників та розвідників — занаціональність 97% поляків» і попросив дозволу ЦК ВКП(б) розглянути їх справи «в особливому порядку, із застосуванням вищої міри покарання — розстрілу». Він також попросив розгляд їх справ «здійснити» без виклику арештованих і без «пред’явлення обвинувачення» та дати санкцію на «фізичне знищення» 18 632 арештованих — в’язнів тюрем Західної України та Білорусії. Серед них 10 685 були поляками, а решту складали представники інших національностей.
Катынь. Пленники необъявленной войны. Документы и материалы. — М.,1999. — С. 7. ;Депортації. — Т1: 1939-1945. — Львів, 1996. — С.91-93.

Західна Україна. Відбулася друга (перша — у грудні 1939 р.) маштабна чекістсько-військова операція, спрямована на знищення оунівського підпілля. У її ході було зарештовано керівний склад Львівського крайового проводу, низки окружних, повітових і надрайонних проводів ОУН.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Путивльський об’єднаний загін здійснив рейд територією Путивльського і деяких інших районів Сумщини.
Україна партизанська. – К., 2001. — С. 50.

Партизанський загін Колківського району Волинської області під командуванням І.Шишка розгромили поліцейські дільниці в селах Майдани і Шановні Маневичівського району, Яблонька, Копилля, Загорівка Колківського і Кашевка Голованівського району.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза. Хроника событий. – К., 1985. – С. 163.

На нараді групи командирів партизанських з’єднань, що діяли в лісових масивах, прилеглих до Середино-Будського району Сумської області УРСР, Суземського та Трубечевського районі Орловської (нині Брянської) області РСФСР, прийняте рішення об’єднатися у партизанське формування під єдиним командуванням у складі Путивльського, 1-го Глухівського, Шалигінського загонів.
Україна партизанська. – К., 2001. — С. 53.

Підпільна організація “Миколаївський центр” (Миколаїв) здійснила диверсію на військовому аеродромі за Інгульським мостом, в результаті якої згоріло 20 літаків і велика кількість пального. За цю диверсію німці повісили 10 місцевих мешканців.
Николаевщина в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Док. и матер. – Одесса, 1964. – С. 103.

Штаб УПА схвалив основи нової партизанської тактики. Йшлося про засідкі “з-під землі та під землею”, оперування невеликими рухомими партизанськими групами у нічний час, уникнення боїв, нав’язаних противником. Активні, наступальні дії упівців мали на меті сіяти невпевненість і страх у ворожих лавах.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. Історичні нариси. – К., 2002. — С.659.

Постанова Раднаркому Криму “Про допомогу організаціями міста Керчі евакогоспіталям”. На голів виконкомів міськради покладалась відповідальність за налагодження функціонування всіх евакогоспіталей.
Крым в период Великой Отечественной войны. 1941–1945. Сб. док. и матер. – Симферополь, 1973. – С.120–121.

Партизани другого полку з’єднання “За Батьківщину” під командуванням Н.Симоненка в ніч на 1 травня підірвали 50-метровий міст через р.Остер поблизу Ніжина.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.296.

Партизани з’єднання під командуванням С.Ковпака здійснили наліт на ст. Володимирець Ровенської області, знищили усе дорожнє господарство, спалили станційні будівлі, підірвали міст через р.Бережанку.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.268.

Війська Південно-Західного фронту визволили понад 50 населених пунктів, серед них Ворошиловград, Краснодон, Червоний Сулин та інші.
Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Документы и материалы в трех томах. – Т.2. Украинская ССР в период коренного пе

Почалися бої військ Воронізького фронту за Харків.
Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941 – 1945. Люди. События. Факты: Справочник. – М., 2000. – С.348.

УШПР протягом місяця підготував та перекинув у тил окупантів 63 організаторські та диверсійні групи з метою активізації боротьби з ворогом.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.285.

Великі партизанські загони та з’єднання України, які мали зв’язок з тилом, влаштували у березні 56 аварій залізничних ешелонів противника.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.285.

УШПР протягом місяця підготував та перекинув у тил окупантів 63 організаторські та диверсійні групи з метою активізації боротьби з ворогом.
Украинская ССР в годы Великой Отечественной войны Советского Союза: Хроника событий. – К., 1985. – С.285.