Інститут історії України Національна академія наук України

Москва. Нарком оборони СРСР К.Ворошилов видав наказ №0059, у якому констатував доведені до відома Й.Сталіна повідомлення про злочинні дії бійців і командирів 6-ї армії Українського фронту на зайнятій ними території Західної України, зокрема випадки самочинних розстрілів. Командарму армії Ф.Голікову і члену Війської Ради Захаричову оголошено догану.
Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів, 1999. — С.84.

Західна Україна. Наприкінці вересня – на початку жовтня оперативно-чекістські групи заарештували лідерів УНДО, колишніх послів до польського сейму, сенаторів І.Німчука, Г.Тершаковця, В.Целевича, Д.Левицького, К.Левицького, В.Кузьмовича, О.Луцького та ін.
Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів, 1999. — С.110.

СРСР. У зв’язку з нормалізацією ситуації на західних кордонах СРСР, почалося зменшення чисельності Червоної армії. До 25 листопада звільнено зі служби 1 412 978 осіб.
Мельтюхов М. Советско-польские войны. Военно-политическое потивостояние 1918-1939 гг. – М., 2001. — С.286.

Західна Україна. Командуючий Українським фронтом маршал С.Тимошенко доповів Й.Сталіну і К.Ворошилову про ліквідацію у районі Шацька після триденних боїв 3,5 тисячного угруповання частин Корпусу Охорони Пограниччя під командуванням генерала Орліка-Руцкемана (за польськими джерелами частини 50ї армії втратили близько 500 бійців та 8 танків); С.Тимошенко виступив з офіційним зверненням „До трудового населення Західної України”.
Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів, 1999. — С.70, 110.

Львів. „Народний Совет Галицкой земли” у складі Ю.Юрчакевича та ін. Надіслали листа до РНК СРСР з проханням змінити лінію кордону між Німеччиною і Радянським Союзом так, щоб „їх рідний край і область між Попрадом і Сяном назавжди увішла до складу Союзу Радянських Соціалістичних республік”.
Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів, 1999. — С.103.

Дніпропетровськ. Дніпропетровський обком партії ухвалив постанову про підтримку руху за оволодіння жіноцтвом новими професіями. Міськкоми і райкоми КП(б)У, обком ЛКСМУ, профспілкові і господарські організації зобов’язувалися “широко розгорнути масово-політичну роботу для подальшого залучення у виробництво величезних резервів жіночої праці”.
Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период упрочения и дальнейшего развития социалистического общества (1938 – июнь 1941 г.). – К.,

Москва. Відбулися збори Відділу історії і філософії АН СРСР. Учасники заслухали доповідь В.Пічета “Історична доля народів Західної України і Західної Білорусії”. Введення Червоної армії на західноукраїнський терен проголошено “актом величезнішого прогресивного значення в сучасній історії”.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 2 жовтня.

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект постанови РНК УРСР про утворення урядової комісії для прийому Дніпровського водопровода і каналізації у м.Києві.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.513. — Арк.142.

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект постанови РНК УРСР „Про будівництво в Києві 9 утеплених деревяних житлових будинків.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.513. — Арк.143.

Москва. ЦК ВКП(б) видав постанову про підготовку і видання нового, четвертого видання Творів В.І.Леніна.
Ідейній арсенал коммунистов. —М., 1971. — С.57; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Крайовий провід ОУН(Б) на ЗУЗ звернувся до членів Організації з попередженням про можливі масові арешти з боку німецької окупаційної влади.
Кентій А.В. Нариси історії Організації Українських Націоналістів в 1941-1942 рр. – К., 1999. — С. 72.

Впродовж липня-вересня в західні та Чернівецьку області України було проведено через лінію фронту 37 радянських партизанських загонів (понад 550 осіб) та 233 організатора підпілля. Однак більша частина з них не зуміла розгорнути своєї діяльності і невдовзі розпалася, або була ліквідована німецькими контррозвідувальними органами.
Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941- 1945 рр.): Наук.-довід. Вид. – К., 2001. - С. 8.

В с. Збоївськах на околиці Львова відбулася конференція ОУН(Б). ЇЇ делегатами були лідери Організації, котрі тоді ще перебували на свободі – М.Лебідь, М Прокоп, Д.Мирон, І.Климів, І.Павлик, І.Ребак, В.Кук, М.Степаняк. Було вирішено працювати у двох рівноцінних напрямках: користуватися усіма нагодами легальної роботи в культурних, політичних, адміністративних структурах окупаційної влади і одночасно перевести основну частину організаційних кадрів на нелегальне становище, готуючись таким чином до тривалої боротьби з Третім рейхом.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 242.

Розпочалася Донбасько-Ростовська оборонна операція військ Південного фронту (12, 18, і 9-та армії) при взаємодії військ лівого крила Південно-Західного фронту (6-та армія), яка тривала до 4 листопада. Німецькі війська: 17-а польова армія, 1-а танкова група (з 6 жовтня – 1-а танкова армія), частина сил 11-ї польової армії і основні сили 3-ї румунської армії групи армій “Південь” (командуючий - генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт).
Россия и СССР в войнах ХХ века: Статистическое исследование. – М., 2001. — С. 272-273.

Німецька 1-а танкова група й моторизована дивізія 11-ї армії вийшли в район міста Осипенко, оточивши частину сил радянської 1-ї та 9-ї армій. Муковський І.Т.
Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: українці на фронтах Другої світової війни. - К., 1996. — С. 99.

Радянські війська залишили з боями районний центр Штепівка Сумської області.
Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів. – К., 1963. — С. 426.

В Аджимушкайських камтокомбах (м. Керч) до кінця жовтня вела оборону частина військ Кримського фронту (залишки 83-ї бригади морської піхоти, 95-го прикордонного загону, Ярославського авіаучилища, Воронезького училища радіоспеціалістів та ін. частин). Оборона катакомб, протягом якої загинули тисячі бійців і мирних громадян, відволікала значні сили ворога.
Кто был кто в Великой Отечественной войне. 1941–1945. Люди. События. Факты. Справочник. – М., 2000. – С. 331.

Серед населення Західної України широко розповсюджувалося звернення “урядуючого провідника” ОУН М.Лебедя “Друзі революціонери, члени Організації українських націоналістів”. У ньому не було відкритого заклику до збройного повстання проти нацистів, однак підкреслювалася необхідність вести боротьбу спільними силами і здобувати Українську самостійну соборну державу.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських Націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. –С. 160.