Інститут історії України Національна академія наук України

Київ. Президія Верховної Ради УРСР видала указ про виділення з території Чистяківської міської ради Сталінської області сільської зони та утворення Чистяківського сільського району з центром у м. Чистякові; про виділення з території Артемівської міської ради Сталінської області сільської зони та утворення Артемівського сільського району з центром у м. Артемівський; про виділення з території Костянтинівської міської ради Сталінської області сільської зони та утворення Констянтинівського сільського району з центром у м. Костянтинівка; про виділення з території Орджонікідзенської міської ради Сталінської області сільської зони та утворення Орджонікідзенського сільського району з центром у м.Орджонікідзе; про виділення з території Слов’янської міської ради Сталінської області сільської зони та утворення Слов’янського сільського району з центром у м. Слов’янськ.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 10 липня.

Київ. Політбюро ЦК КП(б) У затвердило чергові, подані Головлітом УРСР, списки № 48 (51 найменування), 53 (54 найменування) „на вилучення з бібліотек та книготорговельної мережі книг і збірників, в яких вихваляються та згадуються прізвища ворогів народу, а також книг, які написані ворогами народу”. Серед багатьох інших ухвалено вилучити, як „шкідливі”, видання: В.Німчинок „Граматика української мови” (Х.-К., 1934) – „майже на кожній сторінці зразки „творів” ворогів народу – буржуазних націоналістів Елана, Коцюби, Кириленка, Кулика, Микитенко Семенко, Терещенко”; О.Петренко „Українська мова (граматика і правопис). Підручник для шкіл малописьменних. Видання 4.” (К., 1936) – „згадування прізвищ ворогів народу, буржуазних націоналістів Микитенко, Кириленко” та ін.
ЦДАГОУ. – Ф.1 – Оп.16. — Спр.17. — Арк.378-389.

Київ. Почалося видання політичного журналу ЦК КП(б)У “ За більшовицьку пропаганду і агітацію”.
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.419.

Київ. Почалося видання республіканської газети “Колгоспник України” (з 1965 р. – “Сільські вісті”).
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1995. — С.419.

Москва. За рішенням ЦК ВКП(б) почала роботу Вища партійна школа при ЦК ВКП(б).
Партийное строительство. – 1941. — № 2. — С.59;50 лет советской исторической науки. 1917-1967. — М., 1971. — С.218.

Москва. У державному історичному музеї відбулася наукова сесія. Учасники, зокрема. Заслухали доповідь Є.Дракохруста про нові дані з історії Правобережної України.
Историк-марксист. – 1940. — Т.6. — С.149-152;50 лет советской исторической науки. 1917-1967. — М., 1971. — С.219.

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про заробітну плату робітникам, надісланим в Західну Україну. Ухвалено зобов’язати уповноважених з питань організаційно-партійної роботи у Львівській, Станіславській, Луцькій, Тернопільській областях встановити зарплату усім вищезазначеним партійним і радянським працівникам по посаді, що її вони обіймають, виходячи з існуючих ставок в УРСР; робітникам, демобілізованим з Червоної армії та відрядженим у розпорядження Тимчасових управлінь – по нових посадах, з моменту демобілізації. Містилася вказівка ОПК з 1 грудня 1939 р. припинити виплату заробітної плати тим партійним, комсомольським та іншим працівникам, що були відряджені і залишились на роботі у Західній Україні.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.513. — Арк.218-219.

Київ. На початку квітня відбулася республіканська нарада керівних працівників педагогічних шкіл. Учасники заслухали звіти директорів Канівської, Київської, Бердичівської, Орджонікідженської педагогічних шкіл про стан навчально-виховної роботи, доповідь представника НКО УРСР про підсумки цієї роботи у педшколах республіки. Ухвалено вжити заходи для підвищення якості виховної роботи у контексті настанов ЦК ВКП(б), зокрема створити у навчальних закладах сприятливі умови для тих учителів та студентів, які самостійно вивчають „Короткий курс історії ВКП(б)”.
Комуністична освіта. – 1939. — № 5. — С.108-110.

Журнал „Робсількор” оприлюнив звернення до всіх робсількорів, редакторів і членів редколегій колгоспних, радгоспних газет республіки „Зустрінемо ХУІІІ з’їзд ВКП(б) новими виробничими перемогами!”, прийняте на зборах сількорів Лубенського району Полтавської області. Містилися заклики до газетярів вжити заходів для активної участі преси у проведенні „десятої колгоспної весни”, „підвищити революційну пильність, щоб вчасно розпізнавати ворогів – підлих трьоцькістсько-бухаринських і буржуазно-націоналістичних наймитів фашизму, громити їх”.
Робсількор. – 1939—№.4. — С.2-4.

Сталінська, Ворошиловградська області. Преса повідомила про те, що понад 400 шахтобудівельників “на заклик партії та уряду” виїхали працювати на новобудови далекого Сходу.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 17 квітня.

Москва. ЦК ВКП(б) видав постанову про підготовку і видання нового, четвертого видання Творів В.І.Леніна.
Ідейній арсенал коммунистов. —М., 1971. — С.57; 50 лет советской исторической науки. Хроника научной жизни 1917-1967 / Составители: А.И.Алаторцева, Г.

Одеська Військова Округа. Арештовано «за антирадянські висловлювання» молодшого командира, уроженеця с. Лелев Чорнобильського району Київської обл. І. Кучера. У нього в тумбочці знайшли щоденник в якому військовослужбовець критикував «клятий Радянський Союз», в якому навіть в Туркменії, «де прибуток не перекриває і половини витрат, живуть краще ніжунасна Україні»іт.ін. «Всіцінаркоми, полковники, комбриги і увесь їхній пошт, — писав також Кучер у щоденнику, — як на диво відкормлені як кабани.» Як ствержувалося у донесенні, на слідстві Кучер показав, щоантирадянськи погляди склалисяунього у 1932 році «під впливом учасників антирадянської організації, що складалася з куркулів і заможних селян». Цими поглядами він ділівся у своїх листах із приятелем.
Російський державний військовий архів. Ф.9. — Оп. 39. — Спр. 95. — Арк.134.

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

У Кракові відбувся ІІ великий Збір ОУН С.Бандери. На ньому керівництво організації підтвердило принцип революційної боротьби, що спирається “на власні сили українського народу, відкинувши загалом орієнтацію на чужі сили”. Українська суверенна держава може утворитися тільки внаслідок національної революції. ОУН(Б) повинна стати революційною політичною партією, здатною здійснити збройне повстання. Це повстання матиме більше шансів на успіх, якщо одночасно розгорнеться боротьба інших народів, поневолених Росією. Ця спільна боротьба повинна проходити під гаслом ОУН “Воля народам, воля людині!”
УОН у світлі постанов Великих зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929 – 1955 рр. – Мюнхен, 1955. — с. 24-27, 31.

Розпочався добровільний набір до українського батальйону ДУН “Роланд”, командиром якого став Євген Побігущий.
Патриляк І.К. Військова діяльність ОУН(Б) у 1940-1942 роках. – К, 2004. — С. 284.

Провід Українських Націоналістів (ПУН) А.Мельника ухвалив меморандум про цілі українського націоналістичного руху. В ньому зазначалося, що “метою ОУН є відновлення незалежної, суверенної української держави на заселеній українським народом території між Дунаєм, Карпатами і Каспійським морем”. Не вказувалося, яким чином буде досягнута ця мета.
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т.1 / Упорядкування і передмова Володимира Косика. – Л

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.

Кримський обком ВКП(б) затвердив уповноваженим з керівництва підпільною боротьбою І.Генова, направив на окуповану територію 34 організатора (в 72 населених пунктах створили 37 підпільних організацій і груп загальною чисельністю 126 осіб).
Великая Отечественная война. 1941–1945. События. Люди. Документы. Краткий истор. очерк. – М., 1990. – С. 92.

Відбулася ІІ конференція ОУН (СД) під Львовом. У ній взяли участь М.Лебедь, Д.Мирон, І.Климів, В.Кук, Я.Старух, З.Матла, Д.Клячківський та ін. Провід ОУН(Б) виробив лінію, спрямовану на тривалу підготовку власних політичних та військових сил для боротьби за українську державність. Головною вважалася теза про неприпустимість стихійних виступів мас, щоб “енергія народу не виливалась в партизанщину, але оформилась в широкий всенародний рух”. Учасники конференції висловилися за критичне ставлення до німців та відсіч будь-яким спробам комуністичного руху Опору опанувати ситуацію і поширювати свій вплив на населення”.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських Націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 110–113.

Головна Команда УПА видала наказ про негайний початок першої фази збройної боротьби проти гітлерівців. Розсіявшись на території Правобережної України невеликі групи з 5 -10 бойовиків почали “малу війну”: підривали машини та різні урядові установи німців. випускали антигітлерівські листівки тощо.
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. Історичні нариси. – К., 2002. — С.659.