Institute of History of Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine

У м. Києві правління Київського товариства фотографів-аматорів "Даггер" проводило 7-му екскурсію по р. Дніпро у м. Ржищів.
Рада. – 1913. – № 84. – С.2.

У м. Києві відбулися похорони Михайла Коцюбинського.
Рада. – 1913. – № 87. – С.3.

Бахмутський повіт Катеринославської губернії. Економічний страйк 500 робітників шахти № 19, 500 робітників шахти № 30, 1 тис. робітників шахти № 31 і 500 робітників шахти № 32 Рутченково-Чулковських кам’яновугільних копалень акціонерного товариства Брянських заводів. У виконання частини вимог страйкуючих адміністрація копалень погодилася збільшити заробітню платню на 10–15 % та зменшити кількість обов’язкових виходів на роботу.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900–1917): Справочник. – К., 1987. – С. 328.

Президент Головної Української Ради д-р К.Левицький та голова Союзу українських послів з Буковини М.Василько були прийняті в українських національних справах головнокомандувачем австро-угорської армії архикнязем Фрідріхом та спадкоємцем престолу архикнязем Карлом Францом Йосифом, які висловили свою симпатію до української нації.
Діло. – 1915. – 17 квітня. – Ч. 15. – С. 6.

У Києві закінчено перепис, який показав, що в місті проживає більше 600 тис. осіб (у 1897 році – лише 247 тис).
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 21, 22 березня.

с. Каменське. Страйк 7000 робітників Дніпровського металургійного заводу Південноросійського металургійного заводу із вимогою підвищити зарплату, впорядкувати розрахунок і на знак солідарності з робітниками котельні, які першими почали страйк. Закінчився поразкою. Під час страйку на завод викликали роту солдатів і поліції, арештовано 11 робітників, з них 5 уповноважених для переговорів з адміністрацією, мобілізовано в армію 362 страйкуючих робітників. Тоді ж відбувся економічний страйк усіх (1407) робітників Софіївського вугільного рудника Російсько-Бельгійського металургійного товариства із вимогою підвищити зарплату на 50 % і відмінити плату за квартири. Закінчився компромісом: обіцяно усі вимоги працівників по можливості задовольнити. 41 робітник мобілізований в армію.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 338.

Київ. Шляхом об’єднання музеїв війни і революції та військово-історичного музею було засновано Державний військовий музей.
РФ ІМФЕ. – Ф.13. – Оп.5. – Од.зб.308. – Арк.2.

Центральною Радою створено Українське державне хлібне бюро, як орган міністерства продовольчих справ. Головним його завданням була монопольна заготівля зерна для виконання угод Центральної Ради про вивіз хліба до Німеччини. Ніхто, крім агентів хлібного бюро, не мав права на заготівлі і продаж хліба в Україні. Це було невигідним для селян, бо ціну призначало Бюро, а також ускладнювало постачання хлібом міст і промислових центрів.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В двох томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.768-769, 199

4-й Балтський повітовий селянський з’їзд вітав УЦР, її рішення скликати Українські Установчі збори, обіцяючи їй підтримку навіть збройною силою. З’їзд зажадав, щоб Центральна рада створила сильні збройні сили і запропонувала німцям і австрійцям залишити Україну, вивести з її території польських легіонерів, укласти якомога швидше мирний договір з Російською Республікою. З земельного питання з’їзд ухвалив проводити земельну реформу виключно за законом УЦР, у найкоротші строки провести розподіл земель серед селян, забезпечити їм сільськогосподарський реманент. З’їзд висловив рішучий протест проти втручання австрійських комендантів у земельні справи на місцях.
Народня воля. - 1918. – 23(10) квітня.

У наказі Військовій офіції УНР по Головному штабу військового міністра О.Жуковського повідомлялось, що демобілізація, охорона та підрахунки майна Південно-Західного і Румунського фронтів проводиться під безпосереднім керівництвом та відповідальністю губернських і повітових комендантів. Всі демобілізаційні комісії фронтів ліквідовувались.
ЦДАВО України. – Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 31. – Арк. 27.

К.Ворошилов погодився прийняти командування 5-ю армією. Р.Сіверсу наказано передати його армію (2-у Окрему) з всіма потягами спорядженням, озброєнням та штабом у розпорядження К.Ворошилова.
Антонов-Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне. – Т.2. – М.-Л., 192 8. – С.211.

У Києві відбулося засідання ЦК УПСР, яке ухвалило скликати на 3 травня ц.р. з’їзд партії з таким порядком денним: діяльність ЦК, земельна програма і політика, проект змін статуту УПСР, про організацію армії, про проблеми влади, інтернаціоналізм, державність та внутрішня національна політика, про економічне становище та чергові завдання партії. Передбачалося скликати також нараду з питань поточної політики, запросивши на неї усіх членів Українських Установчих зборів.
Робітнича газета. – 1918. - 17 квітня.

Відбулася конференція заводських комітетів професійних спілок і представників соціалістичних партій Катеринослава та Нижньодніпровська за участю 183 делегатів. Ухвалили, що “з відходом радянської влади класові завдання робітничого класу полишаються такими ж, як і були”. Порушувалося питання про відновлення рад, в тому числі і в Катеринославі, але не як органів влади, а як органів, що об’єднували б робітничі маси і захищали їхні інтереси.
Робітнича газета. – 1918, – 17 квітня Народня воля. – 1918. – 17(4) квітня.

При Міністерстві земельних справ відкрився краєвий Всеукраїнський земельний комітет. На нього прибуло 27 членів і 5 – з дорадчим голосом. На порядку денному – повідомлення з місць про посівну. З Київщини доповіли, що засів почався 2 тижні тому, але у зв’язку з наказом Г. фон-Ейхгорна селянство розгубилося, оскільки не з’ясовано, хто восени буде збирати врожай. Тим часом поміщики почали одержувати телеграми з пропозиціями засівати землі, як і у минулому. По деяких повітах поміщиків підтримали німецькі військові частини. Головний Всеукраїнський земельний комітет ухвалив постанову, у якій констатував, що головними перешкодами у справі проведення земельного закону УНР та засіву полів являються незаконні втручання в справи земельних комітетів місцевих адміністраторів, військової влади, як своєї, так і іноземної, грабіжницька діяльність польських легіонерів, відсутність коштів. Комітет висловився проти цього і вирішив негайно звернутись до військового міністерства з вимогою вивести польські легіони за межі України, а також повідомити населення, що увесь урожай залишиться у селянства.
Народня воля. – 1918. – 18(5) та 19(6) квітня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Одеса. Переговори уповноваженого представника УНР військового міністра генерала О.Грекова з командуючим союзних військ на півдні Росії генералом Д’Ансельмом.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 344.