Лист секретаря Вінницького обкому партії В. Чернявського до С. Косіора. Зазначив про необхідність звернення за допомогою до Москви, «але ти мені не рекомендував цього робити», проте «…відчуваю, що з-за нашої чемності, з якою ми підходимо до вирішення питань допомоги ураженим в продовольчому відношенні районам області, нам значно важче вдається домагатися тих необхідних умов, які дали б нам можливість подолати з меншими наслідками те важке становище, яке маємо в низці районів області». Наголосив, що ситуація ускладнюється, а дозволена колгоспна торгівля хлібом не вирішує гостроти проблеми, в області 37 районів, охоплених голодом, з них у важкому стані 20 районів, 300 сіл та 50 тис. осіб, щодня у селах помирає 10–12 селян, смертність зростає, почастішали випадки людоїдства, більшість хат зачинена, а «…селяни лежать пластом і ні до якої праці із-за свого фізичного стану не придатні», люди виснажені і до «фізичної роботи не здатні», насіння вистачить на 50 % посіву, загинуло 100 тис. коней. Запропонував звернути увагу на забезпечення одноосібників, на «спалах епідемії», на постачання області тракторами, на розширення мережі госпіталізації, на прикріплення районів до областей РСФРР, розгорнути децентралізовані заготівлі
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 493–494.
