Інститут історії України Національна академія наук України

Пішов з життя Гарін В.М. (Жебенєв Іван Миколайович) — старший майор держбезпеки, у ЧК з 1919 р., у 19261929 рр. — помічник і заступник начальника ОО НКВС УРСР, пізніше обіймав відповідальні чекістські посади в Сибірському краю, наПівнічному Кавказі.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.378.

Пішов з життя Борін Б.Ю. — капітан держбезпеки, у ЧК з 1921 р., з жовтня 1930 р. — начальник Житомирського міськвідділу НКВС, з серпня 1933 — начальник Сумського міськвідділу НКВС, з вересня 1935 — начальниккомісар харківської школи НКВД.
Шаповал Ю., ЗолотарьовВ. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К., 2002. — С.371.

Помер у таборі Бронєвой (Факторович) О.Й. — у ЧК з 1919 р., з квітня 1931 р. — заступник начальника ЕКУ НКВС УРСР, з травня 1933 —перший заступник начальника Харківського облвідділу НКВС, зсерпня 1933 — начальник відділу кадрів НКВС УРСР. Заарештований 22квітня 1938 р. засуджений 29 жовтня 1939 р. на п’ять років таборів.
Шаповал Ю., Золотарьов В. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. — К.,2002. — С.372.

Народився В.Трефілов — уродженець Баку (Азербайджан, пішов з життя 2001 р.), відомий фізик, автор праць з металофізики, фізики міцності та пластичності металів і тугоплавких матеріалів, заслужений діяч науки і техніки України (1994), лауреат Державної премії СРСР (1988), двічі лауреат Державної премії України, автор більш як 700 публікацій, 7 монографій і 15 патентів.
Золоті імена України. Народжені Україною. Меморіальний альманах у двох томах. — Т.2. — К., 2002. — С.632.

Впродовж 1940 р.. спецоргани перманентно відзначали поширення серед військовослужбовців «нездорових висловлювань про міць німецької армії». Так, у КОВО фіксувалися розмови про те, що німецька армія краща за радянську, що техніка у німців краще, що рівень патріотизму у вермахті є досить високим, про що, мовляв, свідчать його перемоги. Казали також і про те, що німці сильніші за СРСР, оскільки спромоглися здобути Париж, у той час як Червоній армії «і з румунами не впоратися» тощо. Боязнь частини червоноармійців і командирів з приводу переваги німецької армії знайшла прояв у поширенні поразницьких настроїв — у розмовах про те,щоуразі війни— «вони нам намнуть боки». Чимало було виялено армійськими спецорганами і прихильників гітлерівської ідеології. «Радянська система не міцна і неправильна. При даному устрої селяни і робітники піддаються знущанню. Досконала система — це націоналсоціалізм у Німеччині. При фашизмі держава збагачується, а народ живе багато і заможно. У перспективі радянська влада буде знищена націоналсоціалістською Німеччиною», — ділився своїми думками з товаришами по службі в Північно-Кавказському ВО червоноармієць Еніс Гергард (німець за походженням, уродженець Дніпропетровської області). За інформацією спецорганів, «довкола Еніса поступово почала формуватися профашистська організацію — т. зв. «середняцька партія», до якої примкнули й деякі українці — рядовий Пархоменко і молодший командир Гринь. Судячи з назви підпільної групи, прихильне ставлення до ідей націоналсоціалізму було зумовлене також антиколгоспними настроями.
Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). — С.112113; Російський державний військов

Львів. Згідно рішення Раднаркому УРСР засновано Державнийпольський театр, Польський театр мініатюр, відзначено 85річчя з днясмерті А.Міцкевича, у Спілку письменників УРСР прийнято польськихписьменників: В.Василевську, Є.Путрамента, Т.БойЖеленського, А.Важика, А.Рудницького.
Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах наземлях України у ХХ столітті. — К.: Знання України, 2007. — С.295-296.

Журнал «Літературна критика» помістив насвоїх шпальтах ряд критичних матеріалів на нову повість Докії Гуменної «Вірус»: Л.Смульсон (Л.Санов) звинуватив авторку за «викривлення образу радянської людини», а невдовзі передова цього ж часописа скваліфікувала повість як «рецидив не раз викритих нашою громадськістю брудних наклепів на радянську дійсність».
Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. У 3х кн. Кн. 2. — Київ: Рось, 1994. – С.448-449; Літературна крит

Впродовж року зросли повинності колгоспників, які мали доти певніпереваги перед одноосібниками. Починаючи з 1940 р. в СРСР було введений погектарний принцип вирахування обов’язкових поставок з колгоспів. Частково накладання натуральнопродуктових повинностей населянські подвір’я продовжувало існувати: по шкіряній сировині — з 1940р., по зерну (з одноосібних господарств) — з 1940 р., при цьому величинацих обов’язків неодноразово зростала. Приміром, у 1940 р. м’яса колгоспники мали здавати від 32 до 45 кг (одноосібники — до 90 кг.).
Безнин М.А, Димон Т.М. Повинности росийских колхозников в 1930-1960-е годы //Отечественная история. — 2002. — № 2. — С.99.

В наслідок політики радянської держави щодо релігії і церкви у Київській єпархії з 1710 парафій, що існували до 1917 р., залишилося лише 2, з 1435 священників — 3, не зберігся жоден монастир; у Винницькій, Донецькій, Кировоградський, Миколаєвській, Сумській, Хмельницькій областях не залишилося жодної православної церкви, в Луганській, Полтавській, Харківський залишилося по одній.
Войналович В. Партійнодержавна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940-1960х років: політологічний дискурс. — К.: Світог

Західна Україна. За даними НКВС УРСР, протягом жовтня 1939 – грудня 1940 рр. було викрито 96 великих і 2256 дрібних українських підпільних формувань. У 1939 р. було арештовано 734 учасники українських націоналістичних організацій, в 1940 р. — 4, 6 тис., у січніберезні 1941 р. — 2,3 тис. Крім того проводилися масові арешти серед місцевого населення, звинуваченого у пособництві «буржуазним націоналістам».За період з жовтня 1939 по грудень 1940 рр. у західних областях УРСР органами викрито 63 великих і 269 дрібних польських таємних організацій, заарештовано майже 9,9 тис. осіб, причетнихдодіяльності польського підпілля.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Москва. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) видали постанову «Про роботу вугільної промисловості Донбасу».
Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995. — С.432.

Карельська АРСР перетворена у Карело-Фінську РСР.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.164.

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров надіслав спецповідомлення секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову про реагування населення м.Києва на промову В.Молотова на VI сесії Верховної ради СРСР. «Доклад голови радянського уряду тов. В.М. Молотова, — йшлося у повідомленні, — про зовнішню політику Радянського Союзу, переданий по радіо, викликав жваве реагування серед населення. Трудящі м.Києва схвально відкликаються про мудру зовнішню політику Радянського Союзу і його уряд». Робітниквантажник Києвського порту Францин у групі вантажників казав: «Наш уряд проводить мудру політику, спрямовану на укріплення мира у Європі. З цим не рахуються підпалювачі війни. Нашому уряду треба було раніше починати бити фіннів і не дати їм укріпитися. На досвіді Фінляндії інші країни мають зробити висновок, що з нами треба рахуватися.» Робітникслюсар текстильторгу Колосветов: «...Я дуже задоволений доповіддю тов. Молотова, який неухильно проводить політику миру. Шкода лише, що так багато загибло на фінляндському фронті наших бійців, над якими фінни позвірячому знущалися. Я впевнений, що і надалі, за мудрої політики Радянського уряду, наша країна буде все більшібільш міцніти». Професор, членкореспондент УАН Дьяченко сказав: «...Треба розуміти Молотова так, що ведуться переговори між нами і Румунією про мирне розв’язання питання про Бессарабію. Таку політику радянського уряду, безумовно вітає все наше населення. У війні з Фінляндією ми могли б втратити ще більше людей, якщо б дали їй можливість зміцнитися. Втрат багато, проте без них неможливо». Зав відділом загальної мікробіології УАН Богопольський каже: «...Мені подобається те, що у промові Молотова відчувається велика авторитетність і правдивість. Вбито багато людей, але без цього не можливо було обійтися. Я задоволений тим, що ми хоча і з жертвами, проте досягли безпеки наших кордонів. Це відіб’є охоту імперіалістам задиратися з нами». Режисер кіностудії Роом висловився на підтримку політики партії, пояснив великі втрати Червоної армії «варварським ставленням фіннів до наших бійців». Журналіст московської газети «Советский учитель» Рошаль: «Доповідь тов. Молотова мене захопила, він розбив на фактах всю імперіалістичну політику Англії і Франції і показав усьому світу нашу сталінську зовнішню політику — боротьбу за мир у всьому світі». Главбух Лісопромспілки Жбанов казав: «...Промова тов. Молотова виключно міцна і ще раз показала всьому світу тверду політику миру, що її проводить Радянський Союз. Мені особливо сподобалося у доповіді місце, в якому йдеться про Бессарабію про те, що Радянський Союз ніколи не вважав і не вважає, що Бессарабія належить Румунії.» У зафіксованих НКВС висловлювань звучали думки про те, що війна показала міць Червоної армії, що «нам тепер не страшні таки вороги, як Англія і Франція», виправдання понесених жертв (Молотов назвав цифру у 49 тис. загиблих і 150 тис. поранених), надії на швидке приєднання до СРСР Бессарабії («якщо Румунія не зголоситься добровільно віддати Радянському Союзу Бессарабію, то ми її примусимо це зробити силою» — ревізор облпромради Зеликсон; «ми воєвати не хочемо, проте не дамо пригноблювати наших братівбессарабців» —зав. сектором друку Раднаркому УРСР Фидельман). Поруч з цим були зафіксовані і негативні висловлювання. Режисер кінофабрики (колишній білий офіцер) Сухоребров: «...Ніяк не можу погодитися, що такий серьйозний політичний діяч такої солідної держави не має ніякого поняття про пристойність. У Молотова на кожному кроці — брехня. Він каже, що у Фінляндії ми показали свою шляхетність і обмежилися мінімумом захоплення території для своєї безпеки. Невже більшовики думають, що всі довкола настількі дурні. Ми погодилися на мир, каже Молотов, а що би ми робили, якби ми не уклали цього миру. Адже й так, навіть за словами такого оптиміста, як Молотов, ми поклали 200 тис., а у дійсності — в 4 рази більше. Це укладення миру не надовго, реванш визріває і у недалекому майбутньому. Мирна мудра політика СРСР зовсім перестала бути мирною, а мудрою вона ніколи не була.» Співробітник Торгпосередконтори, колишній меншовик Абрамович: «Цікава промова, мета її виправдатися, що ми не агресори, а за кордоном нас вважають самими справжніми імперіалістами. В Москві відбуваються переговори з Румунією, яка під загрозою нашого наступу змушена віддати Бессарабію. Майже вся промова Молотова спрямована проти Англії і Франція. Так повелося, що ми лаємо 2й Інтернаціонал і жодного слова не кажемо про фашизм. Нема чого сказати. Гарна принципова лінія Комуністів». Медсестра першої поліклініки медінституту донька петлюрівця Бойко: «... На кожному кроці у нього неприхована брехня.» Недовіру у киян викликали передусім цифри втрат, які вважалися сильно заниженими, пасажі про миролюбність радянської політики, питання про те хто є агресор — Англія і Франція чи СРСР, про долю Народного уряду тощо.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Нарком внутрішніх справ УРСР І.Сєров надіслав записку по дроту заступнику наркому внутрішніх справ СРСР В.Меркулова щодо реагування населення України на доповідь В.Молотова на VI сесії Верховної Ради СРСР. Наведено схвальні висловлювання робітників, селян та інтелігенції щодо «мудрої мирної політики СРСР». Поряд з цим зазначалося наявність ряду негативних реагувань: Робітник 6го шкіряного заводу Лук’яненко сказав: «...Тривалий час приховували від народу, що робилося на Фінляндському фронті. Очевидно боялися розповісти правду. Молотов також правди не сказав. В Фінляндії загинули біля 2 млн. червоноармійців. Лише з нашого села загинуло більше 100 осіб. Йшли дурні у бій, повернули би зброю назад, тоді, можливо досягли б кращого.» Науковий співробітник Київського інституту харчування Будзинський: «... Я не знаю, чому захоплюються дипломатичною промовою Молотова. Адже все те, про що він говорить не має і частки правди. Міць Червоної армії виміряти на фронті з Фінляндією не можна. Найближчим часом неминуча друга війна СРСР з державами Європи. На кордоні з Німеччиною буде вирішуватися доля СРСР. Ми не витримаємо війну з Німеччиною. Наша країна хоча і велика, але більшість в ній становлять селяни, а вони всі проти Радянської влади. Робітничий клас також весь не пійде за радянською владою , позаяк більшість з них голодує. У нас зараз крім гармат нічогоне залишилося». Фоторепортер газети «Київський трамвайщик» Гаврилюк: «... Троцький був правий. Коли казав, що СРСР буде у близьких стосункахз фашизмом. Його пророцтво збулося, Ми маємо наразі дружбу СРСР з Німеччиною. Троцький геніально передбачив події, які мають місце в СРСР.»
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

Нарком НКВС СРСР Л.Берія поінформував у листі Й. Сталіна, що наразі у радянських концтаборах перебуває 14 736 »колишніх офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, жандармів, тюремників, осадників та розвідників — занаціональність 97% поляків» і попросив дозволу ЦК ВКП(б) розглянути їх справи «в особливому порядку, із застосуванням вищої міри покарання — розстрілу». Він також попросив розгляд їх справ «здійснити» без виклику арештованих і без «пред’явлення обвинувачення» та дати санкцію на «фізичне знищення» 18 632 арештованих — в’язнів тюрем Західної України та Білорусії. Серед них 10 685 були поляками, а решту складали представники інших національностей.
Катынь. Пленники необъявленной войны. Документы и материалы. — М.,1999. — С. 7. ;Депортації. — Т1: 1939-1945. — Львів, 1996. — С.91-93.

Західна Україна. Відбулася друга (перша — у грудні 1939 р.) маштабна чекістсько-військова операція, спрямована на знищення оунівського підпілля. У її ході було зарештовано керівний склад Львівського крайового проводу, низки окружних, повітових і надрайонних проводів ОУН.
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська

На початку березня Англія і Франція ствердили рішення надати приблизно з 20 березня 1940 р. пряму військову допомогу Фінляндії; інформація про такі наміри була доведена до відома Гельсинки, Стокгольму та Осло; союзники очікували на офіційне звернення фіннів про надання допомоги та згоду шведів і норвежців щодо пропуску військ їхньою територією.
Мельтюхов М.И.Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (документы, факты, суждения). — М., 2000. — С.160.

ЦК ВКП(б) та НК СРСР видали постанову «Про зміни в політиці заготівель і закупок сільськогосподарських продуктів».
Нарис історії КПУ. Вид. 4-те, доп. — К., 1977. — С.482.

Голова УГКЦ митрополит А.Шептицький звернувся з листом “До Високопреосвященних і пресвященних православних ахієреїв на Україні, на Українських землях”. У ньому митрополит Андрей закликав православних архієреїв припинити суперечки і розпочати міжцерковний діалог заради примирення. У майбутньому митрополит передбачав досягнення повної єдності і створення загальнонаціональної християнської церкви.
Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква (1941-1944 рр.) (короткий історичний довідник). - Полтава, 1999. - С. 19,20.

На ім’я А.Гітлера направлений лист, підписаний головним отаманом УНР у Варшаві А.Лівицьким, президентом Української національної ради у Києві професором М.Величківським, головою Генеральної ради українських комбатантів генералом М.Омеляновичем-Павленком, президентом Української національної ради у Львові митрополитом А.Шептицьким, де у шанобливій формі висловлювалися критичні зауваження щодо політики Третього рейху стосовно України.
Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. – С. 108.