Інститут історії України Національна академія наук України

У м. Харкові відбувся економічний страйк 763 (з 763) робітників керамічного заводу Бернгейма з 19 вимогами, висунутими комісією страйкарів: скоротити робочий день на півгодини та закінчувати роботу по суботах та у передсвяткові дні у 2 години дня, видавати заробітну плату у робочий час, ввічливо звертатися до робітників та ін. Завершився компромісом: звільнено 40 робітників, 9 арештовано поліцією.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – С.292.

У м. Житомирі відбувся економічний страйк міських легкових візників з вимогами заборонити міському трамваю перевозити пасажирів з багажем, відмінити огляд поліцією бричок, встановити час запалювання ліхтарів на екіпажах, дозволити зупинку екіпажів біля кращих міських готелів, відмінити поїздки за вимогою поліції та ін. Завершився поразкою страйкарів.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – С.292.

Катеринославська губернська земська управа повідомила, що площа озимини на селянських землях скоротилася на 5 %, а на приватновласницьких – на 10 %.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 30, 29 квітня.

Серед народу все більше поширюються картярські ігри, і не лише у Київській губернії. З’являються спеціальні „клуби” для гри в карти на гроші, одяг та ін. Картярство стає хворобою, яка не гірше „зеленого змія” штовхає людей на злочини.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 32, 6 травня.

м. Катеринослав. Кружок місцевої інтелігенції звернувся до начальника губернії з проханням про дозвіл на створення „Украинского общества”; задекларована ціль – сприяння духовному і моральному розвитку місцевого населення. Планувалося відкрити народний дім, бібліотеку, читальні, книжкові склади, дитячі садочки, ясла і т.д. Губернатор відхилив це прохання на весь час воєнних дій.
Украинская Жизнь. – 1916. – № 6. – С. 70 – 71.

За матеріалами статистичного відділу Київської губернської земської управи порівняно з березнем ціни зросли на 5-10 %. Що ж стосується ціни на кури, яйця, масло і сало, то, порівняно із квітнем 1915 року, в 1916 році ці продукти подорожчали у 2-4 рази (курка – 70 к., яйця – 18 к., масло – 80 к., сало – 30 к.). Зросли ціни на хліб: у квітні 1915 року жито коштувало 90-140 к., пшениця – 110-160 к., ячмінь – 70-190 к., овес – 100-180 к. У 1916 році жито коштувало 115-170 к., пшениця – 145-200 к., ячмінь – 115-200 к., овес – 145-200 к., просо – 135-200 к., гречка – 125-200 к., картопля – 20-40 к., курка – 120-200 к., масло – 80-150 к., яйця (десяток) – 25-50 к., сало (фунт) – 50-60 к. Такси, штрафи, різноманітні наради, навіть єпископські заклики не зменшили дорожнечі.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 35, 17 травня; Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 37-38, 27 травня.

Згідно проведеної Волинським губернським земством анкети виявлено, що у всіх селах замість забороненої горілки появились численні її сурогати (бл. 23 видів): ханжа, політура, лак, денатурований спирт, горілка з родзинок, настоянка з чорниці з оцтом та перцем, „медаш” та ін. Варять також мед з тютюном, „брагу”. Почастішали смертельні випадки. Розвинулось таємне самогоноваріння, „самодурки” коштують у середньому 2 руб. за пляшку. Протиалкогольна комісія медичного товариства опублікувала відповідну відозву „Бережіться осліпнути!”, у якій застерігається від уживання денатурату, а також древесного спирту, одеколону, політури, кіндер бальзаму та ін., оскільки все це призводить до сліпоти.
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 37-38, 27 травня; Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 54, 22 липня.

Українська трупа Кармелюка – Каменського (бл. 50 чол., у тому числі й оркестр), яка останні роки грала у містах Сибірі та Далекого Сходу, закінчивши зимовий сезон у Владивостоці, відбула гастрольний тур по Японії, зокрема у м. Нагасакі, Токіо та ін.
Украинская Жизнь. – № 6. – С. 73.

селище Горлівка. Пройшла низка економічних страйків, зокрема 1504 робітників шахти № 8 Південноросійського товариства кам’яновугільних шахт вимагали підвищити зарплату від 30 до 50 %. Закінчився поразкою. Під час страйку на шахту викликали війська і поліцію, які 2 травня стріляли у робітників. Страйк усіх (3000) робітників шахти № 1 Південноросійського товариства кам’яновугільних шахт і робітників брикетної фабрики із вимогою підвищити зарплату від 25 до 50 % закінчився компромісом: обіцяно підвищити зарплату на 30 %. Страйк 1125 (з 1200) робітників Олександрівського вугільного рудника акційного товариства „Ртутна і вугільна справа Ауербаха і Ко” з вимогою підвищити зарплату на 50 % закінчився поразкою: робітники тимчасово приступили до роботи, щоб покращити своє матеріальне становище. На рудник викликали війська і поліцію, які 2 травня обстріляли робітників. Робітники брали участь у зібраннях страйкуючих робітників Горлівського району, які перетворювалися у політичні мітинги. Тоді ж у селищі Щербинівка відбувся страйк 6 тис. робітників Щербинівських рудників товариства для розробки кам’яної солі й вугілля Південної Росії з вимогою підвищити зарплату на 50 %. Під час страйку викликано війська та поліцію, які 2 травня стріляли у робітників. У ніч з 28 на 29 квітня поліція арештувала 11 найбільш активних учасників і керівників страйку, у тому числі члена страйкового комітету М. Годобліна. 29 квітня страйкуючі оголосили адміністрації рудника ультиматум про звільнення арештованих.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 340.

м. Харків. Страйк 5216 (з 5910) робітників заводу Російського паровозобудівного і механічного товариства з вимогою підвищити зарплату від 25 до 100 %. Закінчився компромісом: обіцяно підвищити зарплату для тих, хто отримував до 50 руб. у місяць на 20 %, до 75 руб – на 15 %, до 100 руб – на 10 %, від 100 до 200 руб – на 5 %. Чорноробочим встановлювалася поденна оплата: мужчинам – до 1,75 руб і жінкам – до 1,3 руб. Відрядним чорноробочим ливарних цехів гарантувалася поденна зарплата не менше 2 руб, а відрядним чорноробочим інших цехів – не менше 1,75 руб в день.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 341.

У Нью Йорку помер Шолом Алейхем (справжнє ім’я Шолом Нохумович Рабинович), уродженець Переяслава (Полтавська губ., народився у 1859 році), відомий єврейський письменник. Похований 15 травня на Бруклінському кладовищі.
Одесскія новости. – 1916. – № 10053, 3/16 травня.

Київ. Шляхом об’єднання музеїв війни і революції та військово-історичного музею було засновано Державний військовий музей.
РФ ІМФЕ. – Ф.13. – Оп.5. – Од.зб.308. – Арк.2.

Після розколу на IV з’їзді УПСР була створена Українська комуністична партія (боротьбистів) з представників лівої течії українських есерів. Назву дістала від найменування свого центрального друкованого органу – газети “Боротьба”. Партія виступала проти гетьманського режиму, її члени брали участь у повстаннях, в окремих випадках солідаризувалися з більшовиками. Згодом перейшли на радянську платформу і взяли участь у боротьбі проти Директорії.
Гражданская война на Украине 1918-1920 рр. – Сборник документов и материалов. – В трех томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.766 Малий

У Києві організовано “Русский союз” з формальною метою “об’єднати сили “русских” в Україні для оборони і розвитку їхньої культури і, особливо, мови. В дійсності робилася спроба відновити “єдину і неділиму” Росію. До складу Союзу увійшли представники різних російських партій та організацій, які існували в Україні, від конституційних демократів і навіть правіших за них елементів і до російських есерів та соціал-демократів (меншовиків).
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.3. – 1921 р. – С.71; Гриценко А. Політичні си

Відбувся Всеукраїнський з’їзд соціалістів-федералістів за участю 50 делегатів. Головував І.Шраг. Було заслухано звіт ЦК партії. У доповідях з Катеринослава, Чернігова, Полтави, Одеси, Житомира відзначався “сумний настрій населення з приводу політичного перевороту” і побоювання перед поверненням старого режиму, викликані деякими офіційними призначеннями. В.Шульгін у доповіді про міжнародне становище України зупинився на аналізі її переходу від автономії до самостійного державного життя. І хоч партія на той час перебувала в опозиції, доповідач все ж таки наголосив, що вона усіма силами мусить боронити українську державність. Виступаючі підкреслювали, що партія не відкинула і гасло федералізму. Оцінюючі майбутні політичні і соціально-економічні перспективи, учасники з’їзду вказували на неможливість на той момент федерації з Росією, але вважали можливим єднання з іншими сусідами, які теж утворювали свою державність І.Фещенко-Чопівський у доповіді про економічне становище України звертав увагу на небезпечну ситуацію в торгівлі й промисловості, обстоюючи думку про забезпечення повільного процесу монополізації, заперечував свободу торгівлі. С.Шелухін і М.Коваленко, навпаки, вважали, що впровадження монополій – це спадок від російського уряду, який душив свободу населення. З’їзд тривав до 13 травня.. Партія негативно поставилася до Конституції, виданої гетьманським урядом, Кабінет міністрів характеризувався як реакційний і протидержавний. УПСФ заявила протест проти “втручання у справи політики Української Держави німецького командування”.
Робітнича газета. – 1918. 12 травня ;Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. ; Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К.

Відбувся V-й з’їзд УСДРП, який на перше місце висунув завдання “відстоювання цілковитої самостійності України” та “рішучої боротьби з гаслом федерації з Росією”. Група лівих українських соціал-демократів вийшла з партії і пізніше (у липні 1918 р.) увійшла до складу КП(б)У на першому з’їзді останньої. Резолюції і постанови конгресу Української соціал-демократичної робітничої партії (Травень 1918 р.). – К., 1918. – С.45
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська Держава 1918 року. – К. – 2002. – С.32.

Міністерство внутрішніх справ видало телеграфне розпорядження про необхідність довести до відома населення, що “вся влада на Україні належить гетьману всієї України Павлу Скоропадському, який визнаний військовим командуванням – німецьким та австрійським, яке виявило готовність на випадок необхідності підтримувати цю владу своєю збройною силою і суворо карати за непідкорення цій владі у повному єднанню з українською адміністрацією”.
ЦДАВО України. – Ф.2988. – Оп.1. – Ср. 15. – Арк. 34.

В околицях Києва нелегально відбувся з’їзд УПСР. Його праве крило було готове до компромісу з гетьманською владою. Ліві шукали шляхи до порозуміння з більшовиками. Останні від назви свого нелегального органу “Боротьба” дістали назву “боротьбисти”. Через арешти і переслідування з’їзд виявився нечисленним, прийняття рішень ускладнювало і те, що учасники практично розкололися навпіл. Праві, вважаючи революцію закінченою, кликали до роботи по організації мас, піднесення їхньої культурної та національної свідомості в умовах легального чи напівлегального існування партії. Вони готові були навіть взяти участь у майбутній Державній раді, якщо вона буде створена гетьманом. Вони підтримали також пропозицію про “дружнє співділання соц.-рев., соц.-дем. і соц.-федералістів в цілях передачі влади в українські руки”. Лівиця УПСР наполягала на тому, що революція закінчена і тому першочерговим завданням є роз’яснення соціально-економічних питань. Лівиця протестувала проти “національно-державницької та еволюційної” політики правого крила партії, проти підміни нею класової боротьби трудящих культурницькою аполітичною роботою “верхів” партій, закликала до підпільної діяльності по організації збройного повстання робітників і селян проти гетьмана. Незначною більшістю голосів пройшла резолюція правих, але до ЦК УПСР обрали переважно представників лівого крила, які, ігноруючі загальні ухвали з’їзду, вдалися до реалізації власних ідей. Можливості до порозуміння вичерпалися і праве крило утворило Тимчасовий організаційний комітет центральної фракції УПСР, який запропонував скликати новий з’їзд партії. Розкол українських есерів завершився.
Христюк П. Українська революція. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр. – Т.3. – 192 1. – С.19; Гриценко А. Політичні сил

Київ. Законом Ради міністрів на організацію лекторських курсів асигновано 28910 карб.
Дорошенко Д. Історія України, 1917 – 192 3. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська гетьманська держава. – К., 2002. – С.235.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.