Інститут історії України Національна академія наук України

На території підросійської України проводилось "Загальноросійське свято тверезості."
Рада. – 1913. – № 95. – С.2.

Селище Макіївка Катеринославської губернії. Страйк понад 3 тис. робітників сталеливарного заводу товариства “Російський гірничий і металургійний “Уніон”” з вимогою підвищити заробітню платню на 25 % та покращити умови праці. Після втручання поліції завершився поразкою, 46 робітників було мобілізовано до армії.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900–1917): Справочник. – К., 1987. – С. 329.

У Києві закінчено перепис, який показав, що в місті проживає більше 600 тис. осіб (у 1897 році – лише 247 тис).
Кіевская Земская Газета. – 1916. – № 21, 22 березня.

с. Каменське. Страйк 7000 робітників Дніпровського металургійного заводу Південноросійського металургійного заводу із вимогою підвищити зарплату, впорядкувати розрахунок і на знак солідарності з робітниками котельні, які першими почали страйк. Закінчився поразкою. Під час страйку на завод викликали роту солдатів і поліції, арештовано 11 робітників, з них 5 уповноважених для переговорів з адміністрацією, мобілізовано в армію 362 страйкуючих робітників. Тоді ж відбувся економічний страйк усіх (1407) робітників Софіївського вугільного рудника Російсько-Бельгійського металургійного товариства із вимогою підвищити зарплату на 50 % і відмінити плату за квартири. Закінчився компромісом: обіцяно усі вимоги працівників по можливості задовольнити. 41 робітник мобілізований в армію.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900 – 1917). Справочник. – К., 1987. – С. 338.

Київ. Шляхом об’єднання музеїв війни і революції та військово-історичного музею було засновано Державний військовий музей.
РФ ІМФЕ. – Ф.13. – Оп.5. – Од.зб.308. – Арк.2.

Центральною Радою створено Українське державне хлібне бюро, як орган міністерства продовольчих справ. Головним його завданням була монопольна заготівля зерна для виконання угод Центральної Ради про вивіз хліба до Німеччини. Ніхто, крім агентів хлібного бюро, не мав права на заготівлі і продаж хліба в Україні. Це було невигідним для селян, бо ціну призначало Бюро, а також ускладнювало постачання хлібом міст і промислових центрів.
Гражданская война на Украине 1918-1920 гг. – Сборник документов и материалов. – В двох томах, четырех книгах. – Т.1, кн.1. – К. – 1967. – С.768-769, 199

У Києві працював 1-й Всеукраїнський національно-професіональний з’їзд українських організацій Південно-Західних залізниць. Він порушив питання про об’єднання роботи з IV-м делегатським з’їздом залізничників, який зібрався у ці ж дні.
Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. – У двох томах. – Т.ІІ. – Українська Гетьманська держава. – К., 2002. – С.25.

На цьому з’їзді серйозної критики зазнала діяльність Головного комітету, яку визнало непланомірною і надто політизованою. Кращими в плані захисту інтересів виявилися дії Тимчасового комітету, обраного після розкладу Головного комітету. Проти таких висновків рішуче протестувала українська фракція цього зібрання, яка твердила, що й Тимчасовий комітет займався переважно політикою. Щодо об’єднання з IV-м делегатським з’їздом залізничників розгорнулися гострі дебати і лише 28 квітня вирішили направити на його засідання двох представників “для інформації”.
Робітнича газета. – 1918. – 26, 27, 28 квітня.

Як писала “ Народня воля”, близько пів на четверту дня до будинку Центральної Ради прибув “відділ німецького війська з панцерним автомобілем та кільканадцятьма самострілками на возах”. Оточивши будинок, солдати увірвалися в середину. До зали засідань Малої ради спочатку увійшли десь 50 солдатів з офіцером. Останній наказав усім підняти руки вгору. Лише М.Грушевський та М.Порш не підкорилися команді. Тим часом залу заповнювали все нові й нові озброєні солдати. Старший офіцер оголосив, що заарештують лише міністра внутрішніх справ українського соціал-демократа М.Ткаченка, міністра закордонних справ українського есера М.Любинського, військового міністра, українського есера О.Жуковського, земельних справ українського есера М.Ковалевського та директора адміністративного департаменту МВС Ю.Гаєвського. Але присутніми виявилися лише М.Любинський та Ю.Гаєвський, затримали також дружину М.Ткаченка. Роззброївши присутніх, їх переписували і по одному дозволяли залишити залу засідань. Обшукували навіть жінок. Ця процедура завершилася лише о п’ятій годині. Частина німецьких військових залишилася в будинку Центральної Ради.
Народня воля. – 1918. - 30 квітня Робітнича газета. – 1918. - 3 травня.

М.Грушевського піддали домашньому арешту.
Українська Центральна Рада. – Документи і матеріали. – В двох томах. – Т.2. – 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. –К., 1997. – С.317-325, 348

У Києві відкрився 5-й Український національний з’їзд Київщини у Народній аудиторії на Бульварно-Кудрявській вулиці. До порядку денного увійшли: огляд подій в Україні з часу 4-го з’їзду; діяльність київської губернської Української ради з початку існування; робота українського уряду; доповіді з місць по повітах (про дії народних рад, земельних комітетів, про стан посівної, справи з освітою, “Просвітами”, Селянськими спілками тощо). З’їзд зупинився на розв’язанні земельного питання, розвитку торгівельних зносин з Центральними державами, питаннях про податки, діяльність народних рад і, нарешті, про ліквідацію київської губернської та Української національної ради.
Робітнича газета. – 1918. - 28 квітня.

О 23 год. 40 хв. голова РНМ В.Голубович надіслав телеграму представникові УНР при Уряді Німецької держави в Берліні О.Севрюку. У ній говорилося, що В.Голубовичем складена заява представнику Німецької держави при Українському урядові баронові Мумму фон Шварценштейна про ті події, що відбулися. О 4-й год. цього дня озброєні люди, одягнені у форму німецьких солдатів і офіцерів, оточили Центральну Раду. Члени УЦР і українського уряду, присутні на засіданні Ради, іменем німецького уряду були піддані обшукам і арештам. На протест голови УЦР проф. М.Грушевського не звернули ніякої уваги. Під час трусу у нього забрали всі документи. Обшуки тривали протягом трьох годин.
Народня воля. – 1918. – 30(17) квітня.

Київ. Постановою Директорії УНР урядовці усіх відомств, призначені за часів П.Скоропадського, негайно звільнялися зі своїх посад. Нове призначення вони могли отримати лише за особливих умов: подання начальника та рекомендації громадських організацій.
ЦДАВО України. Ф. 1078. — Оп. 4. — Спр. 1. — Арк. 39 зв.

Харків. Оприлюднення низки декретів Тимчасового робітничо–селянського уряду України, якими встановлювалася радянська форма влади в Україні: про організацію влади на місцях, утворення Військової ради Української радянської армії, про організацію Всеукраїнської Надзвичайної комісії та ін. Публікація декрету про присвоєння республіці назви Українська Радянська Соціалістична Республіка (УСРР).
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

Харків. Публікація постанови Тимчасового робітничо–селянського уряду України про переведення годинникової стрілки на 1 годину 25 хвилин уперед.
Известия Временного рабоче–крестьянского правительства Украины. — 1919. — 14 января.

На засіданні Київської єврейської громади була заслухана надзвичайна доповідь про погроми і насильства над євреями, які мали місце в Україні. Страшні факти, наведені у доповіді, зробили велике враження на присутніх. Збори одностайно ухвалили резолюцію протесту.
Нова Рада. — 1919. — 17 січня.

Київ. Спільне засідання виконкому Всеукраїнської ради селянських депутатів з представниками губернських рад засудило політику Директорії і висунуло вимогу негайно ухвалити постанову про передачу влади виконкомам Всеросійських рад робітничих і селянських депутатів.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917 —1920. — Т. ІV —Нью-Йорк, 1969. — С. 47.

Одеса. Переговори уповноваженого представника УНР військового міністра генерала О.Грекова з командуючим союзних військ на півдні Росії генералом Д’Ансельмом.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001. — С. 344.

Кам'янець-Подільський. За допомогою міністерства внутрішніх справ УНР створено Центральний український повстанський комітет (Цупком) — проурядову структуру для координації діяльності повстанських загонів на території України. Створення Цупкому стало можливим після встановлення контролю над Головним повстанським штабом, очолюваним Ю.Мазуренком; переходу на бік Директорії частини колишніх військ Н.Григор'єва (на чолі з Ю.Тютюнником) та Зеленого. Керівництво Цупкомом здійснювали Н.Петренко (УПСР), П.Феденко (УСДРП) та О.Щадилов (Селоспілка).
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 245.

Червона армія зайняла Мелітополь, 15 березня був зайнятий Бердянськ.
Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1918–1919). — С. 706.